1.2. Гігієнічні принципи загартовування

Гігієна, а також природні умови зовнішнього середовища (вплив сонячних променів, повітря, води) є засобами фізичного виховання. Фізична культура не повинна вичерпуватися одними лише фізичними вправами у виді спорту, гімнастики, рухливих ігор і іншого, але повинна включати і суспільну й особисту гігієну праці і побуту, використання природних сил природи, правильний режим праці та відпочинку.

Гігієна – це наука про здоров’я, про створення умов, сприятливих для збереження людиною здоров’я, про правильну організацію праці і відпочинку, про попередження хвороб. Її метою є вивчення впливу умов життя і праці на здоров’я людей, попередження захворювань, забезпечення оптимальних умов існування людини, збереження його здоров’я і довголіття. Гігієна є основою профілактики захворювань [7].

Основні завдання гігієни:

1) вивчення впливу зовнішнього середовища на стан здоров’я і працездатність людей;

2) наукове обґрунтування і розробка гігієнічних норм, правил і заходів щодо оздоровлення зовнішнього середовища й усуненню шкідливо діючих факторів;

3) наукове обґрунтування і розробка гігієнічних нормативів, правил і заходів щодо підвищення опірності організму до можливих шкідливих впливів навколишнього середовища з метою поліпшення здоров’я і фізичного розвитку, підвищення працездатності.

Гігієна фізичної культури і спорту включає розділи: особиста гігієна, загартовування, гігієна житла, гігієнічні вимоги до спортивних споруджень і місць занять фізичними вправами, допоміжні гігієнічні засоби відновлення і підвищення працездатності.

Загартованість – фізіологічні якості організму, що забезпечують опір його несприятливих метеорологічних впливів. Зміст загартовування в тому, що на відміну від стихійного пристосування організму людини до впливу природних факторів (наприклад, холод, спека, УФ радіація) в межах фізіологічної адаптації, властивої кожному індивіду, можливо планомірне привчання людини до більш широкого діапазону несприятливих зовнішніх умов, у яких адаптація без спеціального тренування відбувається напружено і навіть не нешкідливо для організму [19].

Засоби загартовування розрізняються:

• за чинним фактору – повітря, вода, сонце;

• за силою впливу – місцеві і загальні;

• за тривалістю впливу.

Важливу роль загартовування відіграє в профілактиці простудних захворювань. Ці хвороби мають широке поширення, і їх питома вага в загальній захворюваності становить 20-40 %.Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх виникнення. Разом з цим, загартовування має загальнозміцнюючу дію на організм, покращує кровообіг, підвищує тонус центральної нервової системи, нормалізує обмін речовин.

Загартовування у своїй основі являє своєрідне тренування всього організму, і передусім теплорегуляційного апарату, до дії різних метеорологічних факторів. У процесі загартовування при багаторазовому впливі специфічних подразників під впливом нервової регуляції формуються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект організму. При цьому пристосувальні реакції відбуваються у нервовій системі, в ендокринному апараті, у внутрішніх органах, на тканинному і клітинному рівнях. Завдяки цьому організм отримує можливість безболісно переносити надмірне вплив холоду, високої температури тощо. Підвищення стійкості організму до впливу певних метеорологічних факторів під впливом процедур загартування обумовлює специфічний ефект загартовування.

Говорячи про вплив загартування на організм, необхідно згадати про специфічному і неспецифічному ефекти. Специфічний ефект проявляється в підвищенні стійкості до спеки або холоду, в залежності від того, який температурний чинник застосовувався для загартовування. Неспецифічний ефект формується одночасно зі специфічним і виражається в підвищенні стійкості до деяких інших зовнішніх впливів. Так, наприклад, одночасно з підвищенням стійкості організму до холоду обов’язково підвищується і переносимість нестачі кисню, врівноважуються процеси збудження і гальмування [13].

Основні правила загартовування:

Перше і головне правило – щоб розуміння необхідності загартовуватися стало переконанням. Тільки тоді можна виховати таку саму звичку до виконання загартовуючих процедур, як звичка вмиватися, чистити зуби тощо. Свідоме ставлення формує потрібний психологічний настрій, який і приводить до успіху.

Друге правило – неухильне дотримання здорового способу життя, складовою частиною якого є загартовування.

Третє правило – систематичність загартування, а не від випадку до випадку. Навіть двотижневу перерву значно знижує раніше досягнуте стан загартованості. Загартовування не слід припиняти навіть у випадку легкого захворювання, можна лише змінити його дозу.

Четверте правило – тривалість і інтенсивність загартовуючих процедур треба збільшувати поступово. Кожна нова процедура спочатку повинна викликати вегетативні зрушення: прискорення пульсу, збільшення частоти і глибини дихання. Відсутність цих зрушень свідчить про недостатньому зростанні впливу закаливающей процедури. Навпаки, появу тремтіння, “гусячої шкіри”, збліднення шкірних покривів – показник надмірного збільшення сили подразника. У першому випадку не буде належного ефекту, у другому – виникає стан дискомфорту, яке може призвести до захворювання.

П'яте правило – облік індивідуальних особливостей організму. У дітей різна чутливість до температур. Один і той же чинник може викликати у одного легкий нежить, а в іншого – серйозну хворобу. Ці відмінності залежать від особливостей будови тіла, стану здоров’я, типу нервової системи. Так, у дітей з врівноваженим характером стійкість до холоду виробляється швидше, ніж у імпульсивних.

Шосте правило – необхідність створювати гарний настрій під час процедур, що гартують. При позитивних емоціях негативні ефекти, як правило, не виникають. Всі процедури повинні виконуватися “на межі задоволення” і припинятися при появі ознак неприємного сприйняття процедури. В залежності від настрою дитини закаливающая процедура може бути збільшена за тривалістю або скорочена, а температура води знижена або підвищена. Облік емоційного стану дитини, його самопочуття забезпечить постійний інтерес до загартовуючим процедурам, зробить їх бажаними. Іноді кажуть: “Якщо лікарів не вистачає і до них довгий шлях, нехай будуть лікарями твоїми троє: веселий характер, помірність в їжі і спокій”.

Сьоме правило – обов’язковість фізичних навантажень. Ефективність загартовування зросте у багато разів, якщо систематично займатися фізичними вправами, що відповідають можливостям організму.

Восьме правило – в цілях гартування треба використовувати весь комплекс природних природних факторів – води, повітря і сонця.

І, нарешті, дев'яте правило – облік кліматичних умов конкретного регіону, де людина живе постійно. Інтенсивність загартовуючих процедур не може бути однаковою, наприклад, для дітей Краснодара і Воркути чи Орла і Якутська. Це пояснюється тим, що клімат конкретного регіону формує специфічний тип терморегуляції у людини і визначає її чутливість до холоду. Тому існуючі схеми загартовування треба сприймати не як догму, а як орієнтири [1].

Загартовування може бути місцевим і загальним. При місцевому загартовуванні холод впливає на певну ділянку поверхні тіла, наприклад, ножні ванни, обтирання тіла і т.д. Загальним вважається таке загартовування, коли холодовий подразник діє на всю поверхню тіла, наприклад, ванна, душ, купання. Таким чином, загартовування – важливий засіб профілактики негативних наслідків охолодження організму або дії високих температур. Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх.

Неспецифічний ефект загартовування проявляється головним чином в його оздоровчому впливі на організм. Загартовувальні процедури сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності, зміцнюють здоров’я, знижують захворюваність [18].

Приступати до загартовування можна практично в будь-якому віці. Однак чим раніше воно розпочато, тим здоровіше і стійкіше буде організм. Попередньо слід обов’язково порадитися з лікарем. Він не тільки перевірить стан здоров’я, але й допоможе визначити форму процедур, що гартують, і їхнє дозування. При гострих захворюваннях і явища загострення хронічних недуг приймати загартовуючі процедури не можна. У процесі загартовування необхідно систематично консультуватися з лікарем і перевіряти ефективність процедур.

Загартовування організму може бути успішним тільки при правильному проведенні відповідних процедур. На підставі досліджень і практичного досвіду були встановлені такі основні гігієнічні принципи гартування: систематичність, поступовість, облік індивідуальних особливостей, різноманітність засобів і форм, активний режим, поєднання загальних і місцевих процедур, самоконтроль.

Починають загартовування з більш м’яких впливів, тобто з місцевих загартовуючих процедур. Поступове й послідовне збільшення дозування процедур – обов’язкова умова правильного загартовування. Воно повинно починатися з невеликих доз і найпростіших способів. Загартовувальні процедури поділяють на загальні, коли впливу піддається вся поверхня тіла, і місцеві, спрямовані на загартовування окремих ділянок тіла. Місцеві процедури роблять менш сильнe дію, ніж загальні. Але досягти корисного ефекту можна й при місцевому загартовуванні, якщо вміло піддавати впливу температурних факторів найбільш чутливі до охолодження ділянки тіла – ступні ,горла, шиї. Поєднання загальних і місцевих процедур, що гартують в значній мірі підвищує стійкість організму до несприятливих зовнішніх факторів.

У процесі загартовування необхідний постійний самоконтроль. Показниками правильного проведення загартування та його позитивних результатів є: міцний сон, гарний апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності та ін. Поява безсоння, дратівливості, зниження апетиту, падіння працездатності вказують на неправильне проведення загартовування. У цих випадках необхідно змінити форму і дозування процедур і звернутися до лікаря [8].