Розділ 1 теоретичні засади сутності загартовування

1.1. Загальні особливості загартовування

Загартовування як засіб підвищення захисних сил організму виникло в глибокій старовині. Практично у всіх культурах різних країн світу загартовування використовувалося як профілактичний засіб зміцнення людського духу і тіла. Велику увагу фізичним вправам, загартовування і гігієни тіла приділялася в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Тут існував культ здоров'я і краси тіла, тому в систему фізичного виховання загартовування входило як невід’ємна складова частина. Загартовування в цих країнах мало на меті зміцнення здоров'я, так і вироблення у людини здатності переносити всілякі позбавлення. За свідченням Плутарха, загартовування хлопчиків у Стародавній Спарті починалося з самого раннього віку.

З семи років виховання тривало у громадських будинках під все більш суворих умовах: їх стригли наголо, змушували ходити босоніж в будь-яку погоду, а в теплу пору року оголеними. Коли дітям виповнювалося 12 років, їм видавали плащ, який вони повинні були носити цілий рік. Гарячою водою їм дозволяли митися лише кілька разів у році. І в зрілі роки люди повинні були жити так, як наказував звичай.

Стародавні римляни в значній мірі запозичили і трансформували давньогрецьку культуру. У них найважливішим загартовуючим засобом була лазня. Римські лазні, або терми, представляли собою просторі і досить місткі будівлі, побудовані з чудових сортів мармуру (терми Діоклетіана (505-506 рр.) вміщували 3500 купающихся). У термах були приміщення для роздягання, гімнастичних вправ і масажу, тут були гаряча лазня, басейни з теплою і холодною водою, душі, широко використовувалися пісочні і грязьові ванни. На дахах багатьох терм влаштовувалися майданчики для прийому сонячних ванн [3].

Гіппократ писав: “Що стосується стану погоди на кожен день, то холодні дні укріплюють тіло, роблять його пружним і зручно рухливим” [9].

Під загартовуванням розуміють підвищення функціональних можливостей організму під дією комплексу факторів (раціональний режим дня, харчування, висока рухова активність і т. ін.). У більш вузькому розумінні загартовування – це пристосування організму до дії метеорологічних факторів – холоду, тепла, змін атмосферного тиску, руху повітря. Для забезпечення високого ефекту загартовування проти холоду слід дотримуватись систематичності загартовуючих процедур, поступово збільшувати інтенсивність подразників холоду, враховувати вік дітей, стан їхнього здоров'я, реакції на охолодження.

При загартовуванні відбувається складна перебудова-всього організму. Під впливом подразників холоду (в безпосередньому місці дії їх) виникає звуження кровоносних судин, яке супроводиться рефлекторним розширенням судин в інших органах і системах (зокрема, в верхніх дихальних шляхах). Це збільшує витрати тепла організмом (переохолодження), знижує його опірність проти патогенних бактерій, чим і пояснюють виникнення “застудних” захворювань [15] .

Загартовування людини підвищує витривалість організму, зміцнює нервову систему, підвищує імунітет і опірність хворобам. Загартовування вважають одним з кращих способів зберегти здоров’я.

Загартовування організму можна розділити на кілька видів залежно від проведених процедур: аеротерапія – загартовування повітрям , геліотерапія – загартовування сонцем, вплив на організм сонячним світлом і теплом, ходіння босоніж , загартовування водою [9] .

У Стародавньому Китаї профілактика хвороб і зміцнення здоров’я носили державний характер. “Мудрий, – говорилося в “Трактаті про внутрішнє”, – лікує ту хворобу, якої ще немає в тілі людини, тому що застосовувати ліки, коли хвороба вже почалася, це все одно, що починати копати криницю, коли людини вже мучить спрага, або кувати зброю, коли супротивник вже почав бій. Хіба це не занадто пізно?”. Тому в стародавній медицині велика увага приділялася заходам, які сприяли зміцненню здоров’я. Найважливішими засобами для цього вважалися фізичні вправи, водні процедури, сонячне опромінення, масаж, лікувальна гімнастика, дієта [3].