7.Мова як система і структура.

Ознаки мовної системи: відкритість, неоднорідність, поліфункціональність.

Система відношень між мовними одиницями:

• парадигматичні відношення – відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначуваних одиниць мови: відношення між глухими та дзвінкими звуками, між різними типами речень;

• синтагматичні відношення – відношення одиниць, розташованих лінійно; це здатність мовних елементів приєднуватись: певна закономірність поєднання фонем, поєднання морфем, вибіркова сполучуваність слів;

• ієрархічні відношення – відношення структурно простіших одиниць до складніших (фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення): співвідношення одиниць різних рівнів.

Рівні мови – деякі ”ділянки” мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи.

Основні: синтаксичний, лексико-семантичний, морфологічний, фонологічний;

проміжні: фразеологічний, словотвірний, морфонологічний.

Принципи розрізнення мовних рівнів:

1. кожен рівень повинен мати свою одиницю, одиниці одного рівня повинні бути однорідними;

2. одиниці будь-якого рівня виділяються шляхом сегментації складніших утворень;

3. одиниці нижчого рівня входять до одиниць вищого рівня, тобто між ними існують ієрархічні відношення.

8. Основні структурні компоненти мови. Розділи мовознавства

Нині в світі приблизно 6 тисяч різних мов. Кожна з них репрезентує певну соціальну спільність людей, особливе надбання етносу (народу).т Немає мови взагалі ( всемови ) , тобто мови для всіх. Це лише абстрактно-уявлюване наукове по­няття. Кожна людина завжди спілкується з іншими конкретною мовою (народною, національною) або по­слуговується діалектним мовленням — певним різновидом загальнонародної мови, який не має літера­турної нормативності. Кожна мова має те, що зближує її з іншими мовами і відрізняє від інших мов, становить її неповторну само­бутність. Водночас мови мають тотожну побудову, бо кожна утворена з однакових структурних компонентів (елементів, частин). Основними з них є:

—  фонетична (звукова), фонетико-фонологічна систе­ма. До неї належать такі мовні одиниці, як фонеми, зву­ки, найрізноманітніші поєднання їх, усі фонетичні про­цеси в словах, склади слів, наголошування слів, особли­вості їх вимови;

—  лексичний (словниковий) склад, або лексика. Це всі наявні в мові повнозначні і неповнозначні (службові) слова, а також вигуки;

—   фразеологічний склад. Він містить стійкі сполу­чення слів (фразеологізми) типу байдики бити, замилю­вати очі; Що посієш, те й пожнеш і под.;

—  граматична будова. Вона охоплює всю сукупність форм слів, морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закін­чень), усі способи творення і змінювання слів, поєднан­ня їх у словосполученнях і реченнях, усю сукупність ти­пів словосполучень і речень.

Граматична будова мови членується і внутрішньо. Її частинами є:

—  морфемна будова. До неї входять морфеми (корені слів і афікси);

—  словотвірна будова. Вона містить способи й засо­би творення слів за допомогою афіксів, словоскладан­ня та ін.;

—   морфологічна будова. Її елементами є слова всіх частин мови і властиві їм морфологічні (граматичні) ка­тегорії і значення;

—   синтаксична будова. Вона охоплює всі члени ре­чення, словосполучення, речення, еквіваленти (своєрідні комунікативні замінники) речень (Так; Ні!; Хіба? та ін.).Тільки сукупно всі основні структурні компоненти мови утворюють мову — особливу специфічну систему знаків, з допомогою яких люди спілкуються, обмінюю­чись з іншими своїми думками й почуваннями.

Розділи мовознавства

Мовознавство об'єднує низку окремих дисциплін. Поділяється мовознавство на загальне і конкретне. Загальне мовознавство досліджує теоретичні проблеми мови взагалі, її риси, особливості, закономірності. Досліджує мовні універсалії. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови, групи та сім'ї споріднених мов (славістика, романістика)

Поділяється конкретне мовознавство на теоретичне і прикладне. Теоретичне вивчаємо як явище в усіх можливих її аспектах. Прикладне розвязує завдання практичного використання мов, застосування лінгвістичних знань в практичній діяльності.

В межах загального мовознавства - зіставне або типологічне мовознавство, яке вивчає структуру у порівнянні з іншими мовами, відокремлюючи спільні та відмінні риси.

Курс до мовознавства є початковим, пропедевтичним (підготовчим), вступним курсом загального мовознавства, який можна охарактеризувати як теоретичне підгрунття для вивчення усіх інших мовознавчих дисциплін, так як цей курс викладає певні проблеми науки про мову.

Проблеми:

• природи і сутності мови та її функції

• аспекти і розділи мовознавства

• зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами

• шляхи і методи вивчення мовного матеріалу

• структура мови