
- •3. Поняття про знак і знакову систему мови
- •4.Мова і несловесні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика)
- •5. Структура мови. Основні й проміжні рівні мови. Системний характер мови.
- •6.Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями
- •7.Мова як система і структура. Рівні мови та їх ієрархія.
- •9. Структура мови. Проблеми виділення основних і проміжних рівнів.
- •10.Загальна характеристика фонологічної системи мови. Поняття фонеми, фонологічної системи.
- •11. Загальна характеристика лексико-семантичної системи мови. Поняття лексеми. Парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •12. Граматична система мови
- •13. Актуальні проблеми морфологічного рівня мови. Категорії класифікації частин мови.
- •14. Аспекти аналізу синтаксичного рівня мови.
- •15. Синтаксичний рівень мови. Сучасні теорії речення.
- •16. Загальна характеристика проміжних рівнів.
- •17. Морфонологічний проміжний рівень мови
- •18. Словотвірний проміжний рівень мови
- •Внутрішні причини мовних змін
- •23. Методи дослідження мови
- •24. Описовий та порівняльно-історичний методи дослідження мови.
- •25. Порівняльно-історичне мовознавство.Генеалогічна класифікація мов. Поняття сім’ї мов.
- •Генеалогічна класифікація мов
- •27. Метод лінгвістичної географії
- •28. Застосування математичних методів у мовознавстві.
- •30. Досягнення давньокитайського мовознавства: ієрогліфічний словник, діалектологія, етимологія.
- •31. Давньогрецька лінгвістична традиція: філософський період, школа стоїків, дослідження граматики і риторики.
- •33. Психологічний напрям у лінгвістиці. Лінгвістична теорія Вільгельма фон Гумбольдта.
- •34. Основні положення лінгвістичної концепції Гумбольдта. Морфологічні типи мов.
- •Інкорпоруючі мови.
- •35. Психологічний напрям у лінгвістиці. Лінгвістична теорія Потебні.
- •36. Харківська лінгвістична школа. Потебня.
- •38. Історичні й методологічні основи структуралізму. Діяльність Празької лінгвістичної школи.
- •40. Історичні й методологічні основи структуралізму. Американська школа дескриптивної лінгвістики.
- •41. Основні положення теорії генеративізму н. Хомського.
- •42. Мовознавство на сучасному етапі. Функціональна лінгвістика.
- •45. Мовознавство на сучасному етапі. Прикладна лінгвістика
- •1. Образи мови в науці наприкінці XIX - на початку XXI ст.
- •7.Мова як система і структура.
- •8. Основні структурні компоненти мови. Розділи мовознавства
3. Поняття про знак і знакову систему мови
твердження, що ми живемо в світі знйКівЛДзвінок будильника вранці — сигнал того, що пора вставатй-. Однією із знакових систем є мова. Про її знаковий характер говорили ще вчені давніх Індії та Греції Так Арістотель стверджував, що мовні вирази суть знаки душевних вражень, а письмо знак перших»
Зовсім по-іншому стали розглядати це питання з часу виходу в світ книжки Ф. де Соссюра «Курс 'загальної лінгвістики» (1916). Що систему знаків ставить в один ряд з будь-якою іншою системою знаків, що «відіграє певну роль для суспільства. Можна таким чином, мислити собі науку, яка вивчає життя знаків у житті суспільства Ми Назвали б ії семіотика.
Така наука виникла і отримала назву «семіотика».
Семіотика, (від грец. Знак) – наука що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем. .
Зародження семіотики пов'язують ІЗ працями Чарльза Морріса «Основи (теорії знаків» (1938), «Знаки,мова і поведінка»
основним: поняттям семіотики є знак.
Знак - матеріальний, чуттєво сприйманий предмет який виступає в процесі пізнання спілкування в ролі замінника (представника) іншого предмета і використовується для одержання, звертання, перетворення і передачі інформації. |
Основними ознаками знака є: 1) матеріальність, тобто чуттєва сприйманість; 2) Позначення чогось, що перебуває поза ним (об'єкт, позначений знаком, називається денотатом або референтом); 3) непов'язаність із позначуваним природним (причиновим) зв'язком; 4) інформативність (здатність нести якусь інформацію і використовуватися з комунікативною метою)! 5) системність. Що стосується системності, то її слід розуміти так: знак отримує своє значення лише за умови входження в певну знакову систему.
Типологія знаків
Знаки-індекси (знаки-прикмети і знаки-симптоми) — знаки, пов'язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами.
Знаки-копії — відтворення, репродукції, подібні на позначувані предмети. їх ще називають іконічними знаками.
Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій.
Знаки-символи — знаки, які використовують для передачі (визначення) абстрактного змісту.
Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи
Розглядати мову як знакову систему є сенс у тому разі, коли враховується специфіка мовного знака. Ф. де СоСеюр вважав, що мовні знаки характеризуються такими рисами, як довільність (умовність), тобто відсутність між позначувальним і позначуваним якогось природного зв'язку (ця риса зближує мовні знаки з не- Мовними), лінійність (звуки в слові вимовляють один за одним у часовій протяжності* а передані письмом характеризуються і просторовою лінійністю), змінність. Що стосується першої ознаки, то вона не є беззаперечною. Якщо немовним знакам властива абсолютна довільність (умовність, конвенціональність), то в мові є й абсолютно довільні знаки, і вмотивовані. Про довільність мовних 'знаків свідчить той факт, що одні й ті ж поняття в різних мовах передаються різними словами
Специфічною ознакою мовного знака є непаралельність плану вираження плану змісту
Своєрідність мови як знакової системи полягає в тому що:
1. Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, тобто має динамічний характер. Вона .здатна до саморегулювання, тоді яік інші знакові системи є штучними',
2. Мова, на відміну від інших знакових систем є універсальним засобом спілкування, вона здатна маніфестувати будь-яку ділянку людського досвіду
3. Мова є поліфункціональною знаковою системою. Крім комунікативної функції, що # Єдиною для інших знакових систем, їй притаманні репрезентативна, гносеологічна, прагматична, фактична, метамовна й інші функції. Мова передає не тільки інформацію про якісь факти, ай ставлення мовця до повідомлення, його оцінку дійсності. Мова знаряддя мислення, засіб пізнання об'єктивного світуі
4. Мова багаторівнева і складна ієрархічна система, яка має два способи організації — парадигматичний (відбір) і синтагматичний (сполучуваність). На відміну від інших знаків мовним знакам притаманна розмитість меж.