Частина 7. Актуальні аспекти морально-психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів та регіональних війн, операцій по боротьбі з тероризмом

Локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, але й істотні морально-психологічні особливості. При цьому значно зростає роль духовної складової в ході їх підготування і ведення.

Особливістю локальних війн і збройних конфліктів є те, що здійснюється масований інформаційно-психологічний вплив на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому; різко збільшуються психогенні втрати, що можуть призвести до значного зниження боєздатності військ; ускладнюється рішення проблем підтримки сприятливої соціально-психологічної обстановки в районах виконання військами задач; зростають трудності при підтримці правопорядку, рішенні соціально-правових і гуманітарних проблем.

Все це висуває в розряд найважливіших задач підготовки і ведення локальних війн і збройних конфліктів всебічне й ефективне морально-психологічне забезпечення, що поряд з оперативним, матеріально-технічним і медичним є самостійним видом забезпечення.

7.1. Загальні тенденції інформаційно-психологічного впливу в умовах збройної боротьби

На війська і населення країн здійснюється наростаючий інформаційно-психологічний вплив. Так, за даними фахівців Збройних Сил Російської Федерації, щоденний сумарний обсяг віщання на Північнокавказський регіон із території суміжних держав складає 350 годин, щомісячний обсяг друкарської продукції антиросійського й антиармійського змісту - до 100 тис. прим. У Калінінградській області час закордонного віщання досягає 200 годин на добу.

З урахуванням варіантів розвитку обстановки в загрозливий період вони очікують посилення інформаційного і психологічного тиску з метою підриву морального духу військ і деморалізації населення шляхом проведення психологічних операцій стратегічного й оперативного масштабу силами і засобами збройних сил країн НАТО — на всій території Росії й у Західному регіоні; США і Японії - на території ДВО; Китаю — у Східному регіоні.

Разом з тим, на виконанні задач збройними силами серйозно буде позначатися соціальна, суспільно-політична, криміногенна, релігійна і міжнаціональна обстановка в окремих регіонах країни. Кризові процеси в економіці, відсутність морально-політичної єдності, соціальне і майнове розшарування товариства, висока активність суспільно-політичних прямувань екстремістської спрямованості, вплив ісламського чинника, наявність різноманітних релігійних сект західної і східно-азіатської спрямованості, а також антивоєнного й антиармійського толку можуть поставити під зрив виконання військами задач.

Необхідно також враховувати, що при участі в локальних війнах і збройних конфліктах особливе значення має суспільна підтримка дій збройних сил. При її відсутності, прояві антивоєнних настроїв і спробах скласти провину за виникнення і результати збройного конфлікту на армію різко знижується рівень морально-психологічної готовності особового складу, стан військової дисципліни, спроможність до виконання бойових задач.

Морально-психологічне забезпечення підготовки і ведення бойових дій має на меті досягнення морально-психологічної переваги над протиборствуючою стороною, підтримка високої боєздатності військ і духовної стійкості населення.

Це досягається узгодженими щодо задач, місця і часу, проведеними за єдиним задумом і планом інформаційно-пропагандистського, психологічного і соціально-правового забезпечення, культурно-виховної роботи та організації дозвілля, захисту військ і населення від інформаційно-психологічного впливу супротивника.

Надзвичайно важливою є організація узгодженої роботи виховних структур збройних сил, інших військ, військових формувань.

Аналіз досвіду локальних війн, операцій “Буря в пустелі”, “Лис у пустелі”, “Загрозлива сила”, збройного конфлікту в Чеченській республіці підтверджує, що значна частина оперативних задач буде виконуватися до застосування власне засобів збройної боротьби.

У зв'язку з цим, особливе значення має система заходів для захисту військ і населення від інформаційно-психологічного впливу противника в рамках інформаційного протиборства, а також при проведенні заходів стратегічного та оперативного маскування.

У числі таких заходів можуть бути:

— проведення інформаційно-пропагандистських акцій стратегічного та оперативного масштабу;

— здійснення комплексу заходів у військах і серед населення з підключенням державних органів, суспільних і релігійних об'єднань, а також засобів масової інформації;

— участь у спеціальних операціях, заходах і акціях;

— проведення пропагандистської і контрпропагандистської роботи серед військових.

Інформаційно-пропагандистська акція, як складова частина спеціальної інформаційної операції стратегічного (оперативного) масштабу, проводиться з метою створення суспільної думки в країні (регіоні) щодо підтримки політики держави в області оборони і безпеки, цілей і засобів ведення військових дій збройними силами.

Проведення інформаційно-пропагандистських акцій здійснюється залежно від розвитку стратегічної (оперативної) обстановки в загрозливий період за рішенням Верховного Головнокомандуючого ЗС, із початком бойових дій — за планами Генерального штабу, командувачами військами оперативного командування, видами ЗС.

При безпосередній загрозі та з початком військових дій в інтересах морально-психологічного забезпечення можуть використовуватися дії сил і засобів РЕБ, військ і спеціальних сил, вогневі і радіоелектронні удари.

Важливою складовою бойової готовності військ є рішення задачі зниження психогенних втрат і ослаблення їхніх наслідків. За своїм масштабом вони достатньо значні, а в окремих випадках можуть призвести до втрати боєздатності підрозділу.

За даними західних спеціалістів, ці втрати можуть складати в ході бойових дій із застосуванням звичайних засобів поразки до 50%, в умовах застосування (погрози застосування) засобів масового знищення - до 70-75% від загального обсягу фізичних утрат, у тому числі санітарних і безповоротних - до 8-10%.

Для порівняння: у Другій світовій війні співвідношення психогенних втрат до фізичних було 36 до 100; під час війни в Лівані в окремих частинах ізраїльської армії воно складало 86 до 100; під час операції “Буря в пустелі” психогенні втрати в англійському контингенті значно перевищили фізичні і вимагали проведення тривалих реабілітаційних заходів.

При наявності підготовлених спеціалістів і центрів (пунктів) психологічної допомоги і реабілітації на рівні бригад відновляється до 65 % психогенних втрат, на рівні АК — 28 % із терміном реабілітації від 1 до 10 діб. 7 % військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, для відновлення боєздатності направляються у військово-медичні заклади.

У зв'язку з цим, завчасна психологічна підготовка, супроводження, допомога і реабілітація військових є необхідною задачею морально-психологічного забезпечення.

Варто мати на увазі (це підтверджується аналізом дій радянських військ при виконанні задач в Афганістані, дій Збройних сил різних країн у складі миротворчих сил, рішенні бойових задач ЗС РФ у ході збройного конфлікту в Чеченській республіці), що особливої уваги потребує організація роботи в тактичній ланці управління.

Дії малими підрозділами і групами, на сторожових заставах і блокпостах кардинально змінюють форми і методи впливу на особовий склад, у тому числі проведення гуманітарної підготовки, бойового, оперативного та інших видів інформування, психологічної допомоги, супроводження і реабілітації, культурно-просвітницького забезпечення й організації дозвілля. У цих умовах необхідне вміле сполучення форм і методів роботи мирного і воєнного часу, коли можуть використовуватися спеціально створені інформаційно-пропагандистські групи, оперативні бригади психологів, юристів, культурно-художні бригади, а також інші прийоми і засоби роботи.

Важливим чинником підтримки морального духу особового складу є створення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах виконання військами завдань. З цією метою можуть бути використані, як підтверджує досвід Афганістану, бойові агітаційно-пропагандистські групи. До їх складу входили організатори ідеологічної і культурно-просвітницької роботи, медичні працівники, юристи, фахівці роботи з місцевим населенням, а також посилені мотострілкові підрозділи, підрозділи забезпечення й обслуговування.

У випадку ведення воєнних дій на своїй території, при участі у внутрішньому збройному конфлікті прийоми і засоби їх дій будуть відрізнятися. Проте такі форми і методи роботи з населенням повинні й можуть використовуватися у взаємодії з державними органами.

Локальні війни і збройні конфлікти можуть вестися без введення воєнного, а часом і надзвичайного стану. Військам доведеться діяти в умовах правового поля мирного часу. У зв'язку з цим гостро ставляться питання правового захисту військових, підтримки правопорядку і військової дисципліни, рішення соціальних проблем.

У свою чергу недосконалість існуючої законодавчої бази потребує оперативних заходів для розробки і прийняття відповідних законів та інших нормативно-правових актів. Так, досвід збройного конфлікту в Чеченській республіці свідчить, що із дуже значною затримкою були прийняті два федеральних закони Російської Федерації, видані шість указів Президента РФ, п'ять постанов Уряду РФ, більше десяти наказів міністра оборони РФ, у яких уточнювалися права, пільги і компенсації військовим, що приймали участь у бойових діях.

Як бачимо, досвід локальних війн і локальних конфліктів підтверджує домінуючу роль морального чинника в досягненні політичних і військових цілей війни, рішенні задач відновлення миру і згоди в регіоні, недопущення розростання збройного протистояння.

Ця система повинна забезпечувати формування необхідних морально-бойових якостей військовиків, їх психологічну стійкість і готовність до дій в екстремальних умовах, мати комплексний і всеосяжний характер.

Досвід сучасних збройних конфліктів та регіональних війн свідчить про значне підвищення уваги з боку державного і військово-політичного керівництва, а також військового командування щодо морально-психологічного забезпечення під­готовки і проведення операцій і бойових дій.

Особлива увага приділяється таким його складовим части­нам, як інформаційно-психологічне і інформаційно-пропагандистське забезпечен-ня. Військові фахівці вважають, що таке забезпечення досить ефективно впливає на морально-психо­логічний стан своїх військ і військ противника, рівень втрат особового складу, бойової техніки та озброєння, матеріальні втрати, сприяє досягненню мети операцій і бойових дій, під­вищенню престижу збройних сил і держави.

Основними завданнями інформаційно-психологічного і пропагандистського забезпечення сучасних війн і конфліктів вважаються: формування позитивної суспільної думки про підготовку бойових дій збройними силами держави, підрив морального духу особового складу противника і його військових формувань різного типу, послаблення волі до опору, примушення до добровільної здачі в полон і здачі зброї, а також забезпечення позитивного ставлення місцевого населення до військ під час знаходження у зоні конфлікту.

Відповідно до мети бойових дій основними об’єктами інформаційно-психологічного і пропагандистського впливу можуть бути:

— вище військово-політичне керівництво держави противника;

— військовослужбовці;

— цивільне населення своєї держави, дружніх та нейтральних держав;

— населення держави, проти якої плануються силові дії;

— національні та релігійні меншини;

— опозиційні соціально-політичні сили;

— окремі соціально-класові сили (інтелігенція, підприємці, студенти).

Залежно від змісту військово-політичних завдань, які вирішуються під час конфлікту, а також масштабу і характеру застосування військ і об'єктів впливу існує декіль­ка рівнів заходів інформаційно-психологічного та інформаційно-пропагандистського забезпечення бойових дій: стратегічний (державний), оперативний і тактичний (безпосередньо в зоні конфлікту). Вирішення завдань останнього рівня покладено на спеціальні армійські структури та підрозділи. Суб’єктами інформаційно-психологічного і пропагандистського забезпечення, як свідчить досвід забезпечення таких конфліктів, можуть бути найбільш високі посадові особи держави.

В операціях США у Гренаді, Панамі, ліквідації військової хунти у Гаїті, під час війни в Перській затоці, в Югославії, Афганістані інформаційно-психологічними та пропагандистськими заходами керували безпосередньо президент США і його адміністрація. У заходах брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації.

Основними засобами розповсюдження інформації і впливу на свідомість цивільного населення, війська противника стали засоби масової інформації, в першу чергу телебачення, радіо. Опитування різних категорій цивільного населення і військовослужбовців свідчать про те, що 90 відсотків глядачів та слухачів довіряють цій інформації.

Важливим специфічним засобом пропагандистського і психологічного впливу вважається проведення опитувань з метою вивчення і формування суспільної думки про доцільність здійснення силової акції та висвітлення результатів цих опи­тувань засобами масової інформації, військовою пресою. Така діяльність дає можливість оцінювати ефективність інформаційно-психологічного та інформаційно-пропагандистського впливу і своєчасно корегувати її.

Під час інформаційно-пропагандистського забезпечення операції багатонаціональних сил “Союзницька Сила” проти Югославії така оцінка опрацьовувалась постійно завдяки заздалегідь налагодженому механізмові. Головною складовою цього механізму було активне використання найбільших світових засобів масової інформації і сил психологічних операцій США.

Безпосереднє впровадження в життя заходів психологічного і пропагандистського впливу в зоні конфлікту здійснюють спеціальні військові структури. Так, армія США має для цього формування психологічних операцій і службу зв’язку з громадськістю. Кожна з цих структур вирішує свої специфічні, а також сумісні завдання психологічних операцій і заходів зв’язку з громадськістю, державною адміністрацією і місцевим населенням в зоні бойових дій чи конфлікту.

Основними напрямами роботи таких структур є:

— налагодження і поширення контактів з командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

— роз’яснювальна робота серед місцевого населення про зниження і недопущення опору військам;

— дискредитація лідерів озброєних формувань, які чинять опір, з метою їх ізолювання від місцевого населення;

— інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх вій­ськ у зоні конфлікту з метою підтримання високого мораль­ного духу;

— підготовка і розповсюдження об`єктивної інформації про дії військ у зоні конфлікту через засоби масової інформації і робота з журналістами;

— організація роботи місцевих газет, радіо, телебачення для підсилення інформаційно-психологічного та інформаційно-пропагандис-тського впливу на місцеве населення;

— протидія розповсюдженню чуток.

Відповідно до цих напрямів роботи структур психологічних операцій окреслюються обов’язки командирів підрозділів психологічних операцій, до яких входять:

— прогнозування ступеня психологічного впливу інформаційно-психологічних і пропагандистських операцій на особовий склад своїх військ і підрозділів противника;

— оцінювання психологічної обстановки у районах розташування підлеглих частин і підрозділів та військ противника;

— визначення цілей, завдань і об’єктів ідеологічного та інформаційно-психологічного впливу;

— керівництво діяльністю органів військового управління під час розробки пропозицій щодо організації "пси­хологічних операцій";

— прийняття рішення щодо їх проведення, включаючи найбільш важливі заходи до оперативних планів;

— видавання наказів і бойових розпоряджень підлеглим підрозділам відносно проведення "психологічних операцій".