4.2. Морально-психологічне забезпечення підготовки і ведення оборони

Морально-психологічне забезпечення оборони має свої особливості, виходячи із мети і основного завдання оборони.

Метою оборони є відбиття наступу противника, нанесення йому значних втрат, утримання важливих районів, рубежів, об'єктів місцевості та створення умов для переходу до рішучого наступу. Досягнення такої мети можливе за умов вдалого застосування під час оборони її міцних сторін, її інженерного устаткування, на основі чого зменшуються втрати особового складу і бойової техніки від звичайних способів ураження(з досвіду, у сім разів знижуються втрати).

Особливістю оборони є те, що можливості вогневих засобів порівняно більші, ніж при інших видах бойових дій. Наприклад, для подавлення механізованого батальйону, який обороняє позиції, потрібно до дев'яти дивізіонів артилерії і до одного боєкомплекту боєприпасів.

Іншою особливістю є те, що війська в обороні вибирають вигідні за умов місцевості рубежі та райони для ведення бойових дій, можуть успішно організувати маскування, краще вивчити місцевість і підготувати маневр.

Для боротьби із мотопіхотою і танками противника підрозділи в обороні можуть застосовувати мінні перепони, в той час, як для наступаючого противника такі можливості порівняно обмежені.

У сучасних умовах в обороні війська мають велику кількість танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, а також вертольотів, інженерних машин різного призначення. Вони отримують для ведення бойових дій засоби підсилення, що дозволяє швидко за будь-яких умов створювати стійку і активну оборону.

Способи досягнення мети оборони залежать від конкретних умов і визначаються, перш за все, засобами ураження, порядком їх застосування і характером дій загальновійськових частин і підрозділів. Вибраний варіант відбиття наступу противника, його вогневе ураження, утримання важливих районів, проведення контратак і розгрому противника складає спосіб досягнення мети оборони та її ведення.

Підґрунтя кожного способу досягнення мети оборонного бою складає:

— ураження противника зосередженим масованим загороджуваль-ним вогнем та вогнем прямого націлювання всіх видів зброї та ударами авіації;

— завзяте утримання важливих ділянок і районів оборони;

— розгром противника, який вклинився в оборону, контратаками механізованих і танкових частин.

Мета оборони досягається також здійсненням широкого маневру вогнем частинами і підрозділами, що дозволяє досягати необхідного співвідношення сил і засобів. Способи досягнення мети оборони передбачають утримання важливих районів, адже це визначає стійкість смуги чи ділянки оборони. Тому тут зосереджуються основні зусилля. Це досягається їх захопленням найбільш боєздатними частинами і підрозділами, а також масуванням вогню по напрямках, які перехоплюються цими районами.

У ході бойових дій для надійного утримання важливих районів можуть висуватись з глибини і з флангів додаткові сили і засоби, а також здійснюватись контратаки. Отже, спосіб досягнення мети оборони, утримання важливих районів місцевості ґрунтуються не тільки на використанні бойових можливостей розташованих у них сил і засобів, але і на широкому маневрі вогнем і військами, що знаходяться поза цих районів, а також на контратаках.

Частини можуть переходити до оборони за різних умов. Умови переходу до оборони - це конкретна тактична обстановка (положення, стан, характер дій противника і своїх військ, а також сусідів, умови місцевості), у якій здійснюється підготовка оборони і перехід до неї військ. Оборона може готуватися ,а частини переходити до неї заздалегідь, або в ході бойових дій, в умовах безпосереднього зіткнення з противником, або поза зіткненням.

Перехід до оборони у безпосередньому зіткненні з супротивником частіше всього відбувається під час наступу для відбиття контратак переважаючих сил противника, закріплення захоплених районів (рубежів), забезпечення флангів військ, що наступають, при невдалому закінченні зустрічного бою. Деякі частини можуть бути змушені перейти до оборони у безпосередньому зіткненні, в результаті невдалого закінчення для них зустрічних бойових дій з переважаючими силами противника. Перехід до оборони в цих умовах, як правило, здійснюється під активним впливом з боку противника, який складається з нанесення ударів авіацією, ураження вогнем артилерії та атак його військ. Тому війська змушені, переходячи до оборони та готуючи її, водночас відбивати атаки противника, а також вести боротьбу з повітряними десантами і диверсійно-розвідувальними групами.

Нерідко буде виникати необхідність бойовими діями закріпити зайняте положення та ліквідувати вогнище опору противника у своєму тилу. Тому перехід частин до оборони на різних ділянках може бути неодночасним.

При переході до оборони у безпосередньому зіткненні з противником організація її проводиться, як правило, у короткі строки.

Поза зіткненням з противником загальновійськові частини можуть переходити до оборони у період загрози для прикриття державного кордону, а також в ході бойових дій там, де наступ наших військ через різні причини не передбачається, але можливі наступальні дії противника на морському узбережжі та островах для відбиття висадки його морських десантів.

В ряді випадків на напрямках, де необхідно забезпечити висування, розгортання та перехід до наступу головних сил частини ще у передбаченні початку бойових дій можуть готувати оборону та переходити до неї завчасно.

При переході до оборони поза зіткненням з противником існують умови ретельного вивчення місцевості як у глибині, так і на підступах до переднього краю, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів, організації вогневої поразки і маневру, широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони, а також для створення смуги забезпечення або передової позиції.

До оборони ставляться відповідні вимоги, тобто ті основні характеристики, якими вона повинна володіти, щоб забезпечити досягнення поставленої мети. Основними вимогами до оборони є: стійкість та активність. Під стійкістю оборони треба розуміти її здатність протистояти міцним ударам противника усіма засобами ураження, відбивати наступ переважаючих сил, при цьому утримувати важливі райони місцевості та знищувати угруповання противника у випадку вклинення в оборону.

Активність оборони складається з постійного ураження противника ударами авіації, всіма видами вогню, з нав'язування йому своєї волі та створенні для цього невигідних умов ведення бою, з проведення широкого маневру вогнем, силами і засобами, з рішучих контратак.

Сучасна оборона спрямована протистояти противнику, що наступає великими силами танків, мотопіхоти, артилерії, авіації, у тому числі бойових вертольотів і повітряних десантів, в умовах загрози застосування зброї масового ураження. Тому сучасна оборона повинна бути стійкою і активною, здатною відбити удари противника із застосуванням усіх цих видів зброї.

Вимоги до оборони бути стійкою і активною взаємопов'язані, їх виконання досягається:

— веденням постійної розвідки для своєчасного розкриття підготовки противника до наступу створеного ним угруповання військ, напрямку головного удару та задуму можливих дій;

— негайним знищенням засобів масового ураження противника безпосередньо після їх виявлення;

— майстерною побудовою оборони;

— вдалим використанням місцевості, її інженерним обладнанням;

— створенням розвинутої системи перепон;

— організацією всіх видів забезпечення, в тому числі, морально-психологічного;

— твердим та безперервним управлінням військами;

— майстерним та умілим вогневим ураженням противника;

— надійним прикриттям флангів і проміжків;

— надійним захистом військ від зброї масового ураження та інших засобів;

— надійним та безперервним прикриттям військ та об'єктів від ударів противника з повітря, активними та сміливими діями військ у поєднанні з стійким утриманням ними зайнятих позицій та районів;

— стійкістю військ, що обороняються та їх високим моральним духом;

— майстерним приховуванням від противника бойових порядків своїх військ, оборонних позицій, районів (опорних пунктів) оборони і введенням противника в оману відносно способів її ведення;

— своєчасним та сміливим маневром силами та засобами, вогнем та загородженнями на напрямках, що знаходяться під загрозою;

— проведенням рішучих контратак, чіткою взаємодією військ.

Важливим чинником, який забезпечує успіх бойових дій, є ретельна підготовка оборони. Вона починається з отримання бойової задачі від старшого начальника і включає:

— організацію бойових дій;

— підготовку до виконання бойової задачі;

— займання оборони, шикування бойового порядку і системи вогню;

— інженерне обладнання оборони;

— організацію морально-психологічного забезпечення;

— практичну роботу командира, його заступників і штабу у військах.

Організація бойових дій в обороні включає:

— прийняття рішення;

— постановку бойових задач частинам;

— рекогносцировку;

— організацію взаємодії та вогневого ураження;

— всебічне забезпечення бойових дій і управління;

— планування бойових дій.

Другим етапом підготовки є підготовка до виконання бойової задачі.

Вона включає:

1. Доукомплектування підрозділів особовим складом, поповнення ракетами, боєприпасами, озброєнням, технікою, матеріально-технічним майном тощо.

2. Підготовку командирів, штабів, структур виховної роботи та особового складу до виконання бойової задачі.

3. Підготовку озброєння та техніки до бойових дій.

4. Проведення бойового згуртування (злагодження) підрозділів.

5. Проведення заходів морально-психологічного забезпечення бойових дій.

Під час організації морально-психологічного забезпечення оборони як найважливішого виду бою потрібно чітко враховувати особливості морально-психологічного стану, які можуть впливати на свідомість військовослужбовців, їх поведінку і дії.

Які особливості у сприйнятті та оцінці оборони можуть виникати у свідомості окремих військовослужбовців?

1. Вона оцінюється військовослужбовцями суб’єктивно як наслідок переваги противника.

2. Перехід до оборони пов'язується у свідомості військовослужбовців із втратою бойової ініціативи.

3. Тривала оборона може призвести до зростання недовіри до своїх сил, можливостей, компетентності командного складу, до зниження авторитету командирів.

4. Зниження морально-психологічного стану особового складу, поява настрою незадоволення, зниження військової дисципліни.

5. Підвищення впливовості чуток, інформаційно-психо­логічних акцій і психологічних операцій противника.

6. Небезпека бойових умов в обороні може сприяти паніці та відходу з бойових позицій.

Основними напрямами морально-психологічного забезпечення оборони підрозділів, виходячи із сукупності чинників і особливостей оборонного бою, можуть бути такі:

— формування і підтримка постійної морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до виконання завдань оборонного бою;

— нарощування морально-психологічного потенціалу особового складу;

— морально-психологічне придушення противника;

— перехоплення і утримання морально-психологічної ініціативи у першому ешелоні військ на напрямку можливого головного удару противника;

— забезпечення психологічної готовності щодо утримання позицій, рішучих дій при проведенні контратак та вирішення інших завдань.

Для реалізації цих напрямів на тактичному рівні заступник командира з виховної роботи організує, крім раніше вказаних, такі заходи:

— широке роз’яснення особовому складу бойових задач, характеру і особливостей оборонного бою;

— психологічну підтримку бойової готовності під­розділів і пильності особового складу;

— формування і підтримку системи мотивації поведінки особо­вого складу;

— доведення і роз’яснення військовослужбовцям даних про противника, про його слабкі і міцні сторони;

— виховання у воїнів стійкості щодо утримання оборонних позицій і виконання наказів командирів і начальників;

— взаємодію всіх сил і засобів морально-психологічного забезпечення;

— заходи щодо зняття нервово-психологічної напруги, запо­бігання паніки, чуток тощо;

— здійснення заходів первинної психологічної допомоги вій­ськовослужбовцям, які постраждали від стрес-факторів обо­ронного бою;

— проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника;

— забезпечення виконання норм міжнародного гумані­тарного права, вимог Кодексу поведінки учасника бойових дій;

— організацію взаємодії з медичними закладами щодо ева­куації поранених, участь у похованні загиблих.

Основні зусилля морально-психологічного забезпечення оборонних бойових дій зосереджуються в підрозділах першого ешелону на напрямку можливого головного удару противника. Командири, спеціалісти МПЗ, які працюють в підрозділах згідно розподілу, організують:

— роз'яснення особовому складу призначення оборонного бою, можливостей оборони щодо припинення просування противника, конкретних завдань, що витікають з бойового наказу;

— доведення особовому складу відомостей про противника, про його імовірні напрямки наступу, міцні та слабкі сторони морально-психологічного стану, бойової техніки;

— нейтралізацію заходів інформаційно-психологічного впливу противника;

— акцентуацію уваги військовослужбовців на необхідності безперервно спостерігати за противником;

— мобілізацію зусиль всіх категорій військовослужбовців на створенні міцної оборони, яка здатна протистояти ударам всіх засобів наземного та повітряного нападу противника.

Особливу увагу при цьому потрібно звернути на своєчасну організацію системи вогню та перепон, уміле використання бойової техніки та зброї, на інженерне обладнання та маскування; мобілізацію зусилля особового складу на відбиття атак противника, знищення його танків та мотопіхоти, на підвищення інтенсивності та влучності вогню з усіх видів зброї. Потрібно забезпечити своєчасне проведення заходів захисту військовослужбовців від зброї масового ураження, посилити їх рішучість наполегли-

во вести бойові дії у зоні ураження, в районах, де відбуваються пожежі та зруйнування, готовність перейти у рішучий наступ; широко пропагувати зразки бойової майстерності, мужності, героїзму особового складу, окремих військовослужбовців.

За досвідом бойових дій, навчань та тренувань при підготовці до оборонних бойових дій у частинах проводились інструктивні заняття та семінари офіцерів структури виховної роботи, інструктажі бойового активу. За наявності часу на семінарах читались лекції та доповіді щодо справедливого оборонного характеру бойових дій з нашого боку, про джерела сили та стійкості військ, про роль дисципліни та організованості.

В обороні, як і в інших видах бойових дій, у заходах морально-психологічного забезпечення з особовим складом бере участь керівний склад частин. Командири, офіцери виховних структур, начальники родів військ і служб, інженерно-технічний склад зустрічаються з особовим складом, проводять гуманітарні часи, бесіди, інформування, впливають на особовий склад як у моральному, так і психологічному плані, укріплюють в них віру щодо справедливого характеру бойових дій з нашого боку, підтримку нашої держави світовою спільнотою, укріплюють у військовослужбовців мужність, безстрашність у боротьбі з ворогом.

Під час проведення заходів морально-психологічного забезпечення в частинах та підрозділах органи виховної роботи повинні звертати увагу командирів та офіцерів виховних структур на роботу в малих бойових групах, підрозділах, бойових обслуг, екіпажах танків, бойових машин піхоти, зв'язку, обслуг самохідно-артилерійських установок, протитанкової зброї. Важливим в роботі на цьому рівні є роз'яснення особовому складу особистої відповідальності щодо знищення ворожих танків, самохідних артилерійських установок, іншої броньованої техніки, від чого часто залежить успіх оборонного бою частини, підрозділу.

Основним видом морально-психологічного забезпечення при цьому є проведення інформаційно-пропагандистської роботи. Для її проведення у військах застосовуються друковані видання, матеріали газет, пам'ятки, листівки, технічні засоби інформування, трансляція інформаційних програм, радіогазети, виступи кращих військовослужбовців в похідних клубах частин, випуски фотогазет, наочна агітація тощо.

Для виховання у військовослужбовців стійкості та наполегливості використовуються різні форми та методи інформаційно-пропагандистської роботи. Наприклад, дієвими можуть бути бесіди, гуманітарні години за темами: “Ні кроку назад!”, “Дисципліна та стійкість - запорука перемоги”, “Хто підриває дисципліну, той допомагає ворогу”, “Наполегливо захищати свою позицію” та інші.

З метою підтримання належного рівня морально-психологічного стану в підрозділах за участю командного складу проводяться гуманітарні години за темами: “Героїчне минуле району бойових дій”, “Край, у якому ми звільняємо Україну”, ”Наш земляк Богдан Хмельницький”, “Кодекс поведінки учасника бойових дій”.

Велике мобілізуюче значення для військовослужбовців мають читання вголос наказів командування та звернень військових рад. Вони розраховані на дієвість впливу на почуття та свідомість особового складу, допомагають формувати у військовослужбовців мужність, хоробрість, стійкість в обороні.

Дуже важливі бесіди досвідчених військовослужбовців про способи та прийоми знищення броньованої техніки противника, про вражаючі можливості нашої протитанкової зброї, про забезпечення стійкої оборони в ротних опорних пунктах. В роз'яснювальній роботі, перш за все, приділяється увага розвитку бойової ініціативи, що спрямовується на уміле використання особливостей місцевості, організацію протитанкових засідок, вогневих мішків, прихованих перепон та мінних установок.

Звичайно, одним тільки роз’ясненням, проведенням бесід, гуманітарних годин бойову активність не можна сформувати. Важливим аспектом в цій роботі був і залишається особистий приклад командирів, офіцерів усіх ланок управління. Їх організаційні здібності, пошук новітніх підходів до ведення оборонних бойових дій, безпосереднє проведення заходів активізації оборонного бою, навчання активним методам сержантів та офіцерів ротної, батальйонної ланки управління – підґрунтя підтримки високого рівня морально-психологічного стану особового складу, а в результаті — високої боєздатності до виконання завдань оборонних бойових дій.

Крім цього, впевненість та активність військовослужбовців в обороні залежить від багатьох інших факторів, зокрема, від надійності оборонних споруд, інженерного обладнання. Ось чому під час проведення заходів морально-психологічного забезпечення приділяється велика увага умілому використанню військовослужбовцями захисних властивостей місцевості, доброякісного обладнання позицій, вогневих точок, сховищ. У повсякденному спілкуванні з військовослужбовцями офіцери доводять, яку шкоду може нанести легковажне відношення до укріплення окопів, траншей, ходів сполучання та заохочують тих, хто найбільш старанно виконує ці роботи.

Тому інформаційно-пропагандистська робота в обороні проводиться у нерозривному зв'язку з бойовою підготовкою. Роз'яснюючи завдання та особливості майбутніх оборонних бойових дій, командири, офіцери штабів, органів виховної роботи водночас навчають підлеглих володіти зброєю, наполегливо тренують їх у подоланні різних перешкод, ретельно перевіряють забезпеченість особового складу зброєю, боєприпасами, продовольством і одягом, всім необхідним для бою.

Важливою складовою морально-психологічного забезпечення оборони є психологічна підготовка обслуг, екіпажів протитанкових засобів, а також інших підрозділів, залучених до безпосередньої боротьби з ворожими танками. Вона включає подолання танкобоязкості, формування у військовослужбовців високих вольових якостей.

Важливим аспектом психологічної підготовки особового складу як діяльності органів виховної роботи під час оборонних бойових дій є проведення занять з особовим складом з метою навчання військовослужбовців методам подолання психічних травм, бойового стресу, прийомам саморегуляції, вольової мобілізації, аутотренінгу, наданню екстреної лікарської та психологічної допомоги. Ця робота, як правило, здійснюється начальниками груп (відділень) морально-психологічного забезпечення бойових дій у взаємодії з медичними працівниками.

В підрозділах організуються та проводяться систематичні огляди та обстеження особового складу з питань виявлення симптомів бойових психічних травм, здійснюються заходи їх запобігання та корекції. Окремо запроваджуються заходи щодо зняття станів емоційно-психологічних перевантажень під час очікування бойових дій у підрозділах розвідки, спостерігачів, у частинах, які знаходяться у смузі забезпечення чи на передовій позиції.

У воєнний час одним із напрямів зосередження зусиль морально-психологічного забезпечення є молоді воїни. Успіх оборонних бойових дій багато в чому залежить від постійної уваги командирів, їх заступників з виховної роботи цієї категорії особового складу. Вони провадять бесіди з новачками, розповідають про бойові традиції частин і підрозділів, знайомлять з бойовою обстановкою і військовим колективом, в якому будуть служити, вчитися та воювати. Все це дозволяє краще пізнати молодих воїнів, правильно розподілити їх по підрозділах. Для молодих військовослужбовців за наявністю часу читають доповіді про бойовий шлях з'єднань, частин, їх героїв, організують зустрічі з досвідченими військовослужбовцями. За допомогою старших молоді бійці швидше звикають до обстановки, входять у ритм бойового життя.

Ефективне проведення заходів морально-психологічного забезпечення підвищує бойову активність особового складу в обороні, що дає безпосередньо бойовий ефект, а також зберігає бойовий настрій військ, зміцнює їх моральний та психологічний стан, дисципліну і порядок, впевненість у перемозі над ворогом. І навпаки, ніщо так не знижує моральний дух військ в обороні, як пасивне очікування, неясність обстановки, відсутність наступальної перспективи, тому командири, спеціалісти МПЗ та штабів постійно спрямовують свою діяльність до пошуку активних форм оборони, підкреслюють під час зустрічей з військовослужбовцями важливість ведення активної, стійкої оборони. Вони постійно нагадують підлеглим, що пасивність, уповільнення, розслабленість в діях військ, що обороняються, зразу ж використовуються противником. Тільки рішучі та активні дії можуть забезпечити міцність оборони і підготовку умов для переходу в наступ.

Новітні види зброї та бойової техніки, весь характер сучасного бою розширюють умови та можливості для прояву бойової активності в обороні. Але ж ці можливості реалізуються не автоматично. Щоб перетворити їх у дійсність, потрібна напружена, цілеспрямована діяльність командирів, штабів, органів виховної роботи.

Воєнно-соціальна робота спрямовується офіцерами органів виховної роботи на встановлення контактів та налагодження сумісної роботи з місцевими державними органами влади, суспільними, культурно-освітніми організаціями з питань вивчення та аналізу морально-психологічних процесів серед населення у смузі оборони, морально-психологічної, соціально-політичної обстановки та умов виконання бойових завдань, спільного використання засобів масової інформації, культурно-освітніх закладів для нарощування зусиль морально-психологічного забезпечення своїх військ.

Крім того, в умовах підготовки до бойових дій з метою задоволення релігійних потреб окремих військовослужбовців, залучаються служителі церков. Вони провадять сповіді, обряди хрещення і проповіді для підняття бойового духу особового складу, освячення зброї і бойової техніки.

Враховуючи інтенсивність інформаційно-пропагандистського впливу противника на свідомість та почуття військовослужбовців із застосуванням листівок, радіо та інших можливостей, організується інформаційно-психологічна протидія противнику, в ході якої органи виховної роботи вживають заходів щодо нейтралізації та попередження негативних наслідків цього впливу.

Для цього широко роз'яснюються заходи уряду України щодо усунення причин війни чи конфлікту в ООН, європейських міжнародних організаціях; роз'яснюється справедливий характер дій з нашого боку; разом з органами безпеки та військової контррозвідки припиняються розповсюдження брехливих чуток, вчинків, спрямованих на деморалізацію особового складу. За допомогою бойового активу, спостерігачів здійснюється виявлення точного знаходження гучномовних станцій та установок противника, організується їх придушення артилерією. У частинах і підрозділах формуються команди (групи) збирання та знищення листівок противника, радіоприймачів з фіксованими частотами мовлення.

У стислому вигляді основними формами та методами морально-психологічного забезпечення оборони, які входять взаємопов’язаними компонентами до його технології, при наявності часу можуть бути:

— збори і мітинги особового складу, наради офіцерів з роз’ясненням задач бою і заходів щодо їх. виконання ,групові та індивідуальні бесіди, оцінка і уточнення морально-психологічної обстановки і рівня морально-психологічного стану своїх підроз­ділів і противника;

— впровадження всебічної, постійно діючої системи бойового, суспільно-політичного, технічного інфо­рмування військовослужбовців усіх категорій з урахуванням особливостей виконання ними бойових задач;

— проведення зустрічей з метою розповсюдження обміну досві­дом з воїнами, які приймали участь в реальних бойових діях;

— вивчення даних про противника, його бойовий склад, мора­льно-психологічний стан, про міцні та слабкі сторони, у тому числі про кількість і якість бойової техніки, її бойо­вих можливостей, заходів захисту від ураження його зброєю, в першу чергу високоточною;

— розгортання системи психологічної реабілітації військо­вослужбовців, які були уражені стрес-факторами бойової обстановки, отримали бойовий психологічний стрес;

— проведення тренувань особового складу груп і пунктів психоло­гічної допомоги щодо виконання функціональних обов'язків;

— проведення інструктажів різних категорій активу, надання їм завдань щодо підтримки стійкості воїнів під час бою;

— вивчення пам’яток, листівок, статей газет і журналів, роз'я­снення їх змісту і значення;

— організація прослуховування інформаційних програм цен­трального, місцевого радіо та військові радіомережі;

— організація постачання у підрозділи періодичних видань;

— забезпечення технічними засобами виховної роботи;

— проведення культурно-виховних заходів, показ кінофільмів, виступ культурно-просвітницьких та концертних бригад.