4. Підбір водоміру.

Для обліку кількості води, яка споживається у будинку, встановлюється водомірний вузол, в якому монтують водомір та пристрій для його перевірки. Він обладнується двома вентилями, трійником з контрольно-спускним краном, через який відбирається вода при перевірці водоміру. Для точності показів, до та після лічильника, повинна бути пряма ділянка трубопроводу довжиною не менше 0,2 м, при діаметрі лічильника не більше 40 мм. Після лічильника передбачують штуцер для під’єднання манометра. Підбір лічильника проводиться у такій послідовності:

Згідно вимогам ДСТУ-Н Б XX-XX:2013 «Настанова щодо підбору та улаштування лічильників води та теплоти у багатоквартирних будинках»; підбір лічильника рекомендовано обирати за витратою, яку визначають за формулою:

, м³/год.;

де: - перехідна витрата м³/год.;

- номінальна витрата м³/год.

Значення і наведено в експлуатаційних документах на лічильних води.

Максимальна годинна витрата холодної води по будинку складає:

По довідкових матеріалах підбираємо крильчатий лічильник, калібром 32 мм, типу ВСКМ – 32 .

, м³/год.;

Втрати тиску, h , м вод.ст., у лічильнику визначаються за формулою:

де: q – розрахункова витрата води; q = 0,88 л/с;

s – опір лічильника ; s = 0,1 ;

h = 0,88² ∙0,1 ∙12,95 = 1,00 м вод.ст.

Потрібний ( необхідний ) тиск , у місці приєднання до міського водопроводу , при найбільшому господарсько – питному водоспоживанні, повинен забезпечувати подачу води на потрібну геометричну висоту та забезпечити нормальний вільний тиск біля диктуючого водорозбірного приладу.

Підрахунок проводиться за формулою:

, м ;

де: — робочий тиск біля диктуючого приладу, визначається згідно ДБНу, для унітазу із змивним бачком = 3,0 м ;

— геометрична висота підіймання води, різниця відміток осі міської водопровідної мережі і осі диктуючого водорозбірного приладу;

=354,65-334,85=19,8 м.

— втрати тиску у водомірі, = 1,00 м;

Втрати тиску на вводі Н_в визначають за формулою:

;

, м

Гарантійний тиск у міській водопровідній мережі = 0,32 МПа, дорівнює =0,32 МПа , то його достатньо для роботи системи холодного водопостачання без підвищувальної установки ( насосів ).

0. 2.2 Розрахунок системи гарячого водопостачання

1. Система гарячого водопостачання

Гаряча вода використовується для господарсько-побутових цілей, має температуру 30÷40⁰ С – для санітарно-гігієнічних процедур; 40÷60⁰ С – для миття посуду, прання, приготування їжі. Температуру води, яка потрібна для господарсько-побутових потреб , змінюють змішуванням гарячої та холодної води у змішувальній арматурі.

Схема гарячого водопостачання забезпечує безперебійну подачу води споживачу з температурою не менше 50⁰С.

Централізована схема гарячого водопостачання передбачається в будинку, так як в районі розташування будинку є теплові мережі від ТЕЦ, до яких підключаються швидкісні водонагрівачі, де холодна вода нагрівається теплоносієм – водою з температурою 80⁰С від ТЕЦ.

В районі, ЦТП зв’язаний з різними споживачами, розподільчою та циркуляційною системами трубопроводів. Житловий будинок приєднується до розподільчих та циркуляційних трубопроводів у теплофікаційній камері ТК.

Розподільча мережа в будинку приймається кільцева. В будинку налічується 11 водорозбірних стояків Ст.Т3-1÷Ст.Т3-11 а також 6 циркуляційних стояків Ст.Т4-1÷Ст.Т4-6.

Трубопроводи гарячого водопостачання прокладаються під стелею підпідлогового приміщення. Стояки прокладаються у сантехнічних нішах, з стояками холодного водопостачання, справа від них. Розводки в квартирах йдуть паралельно розводкам холодного водопостачання. На стояках Ст.Т4-1, Ст.Т4-3, Ст.Т4-4, Ст.Т4-6 встановлюють пристрої для сушіння рушників. Вони монтуються із сталевих оцинкованих труб з’єднаних на різьбі. На стояках , у підпідлоговому приміщенні та на квартирних розводках у ролі запірної арматури встановлюють вентилі муфтові 15Б1к. Магістральні трубопроводи ізолюються теплоізоляційними трубами фірми «Thermaflex». У якості водорозбірної арматури прийняті змішувачі.