РОЗДІЛ 4. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК У МИРНИЙ ЧАС

Тема 9. Процес навчання військовослужбовців та його морально-психологічне забезпечення

Частина 1. Процес навчання військовослужбовців

Різноманітні та багатогранні й водночас вкрай необхідні для нашого суспільства завдання вирішують офіцери Збройних сил України. Аналіз їх функціональних обов’язків і характеру діяльності свідчить про те, що офіцерський склад, по-перше, відповідає за виховання і навчання своїх підлеглих у широкому смислі слова, по-друге, концентрує і зосереджує змістовні педагогічні функції, являючись, водночас, вихователем, вчителем і організатором військово-педагогічного процесу у військових підрозділах і частинах, по-третє, характер завдань, які виконують вони в мирний час і особливо які будуть виконувати в воєнний час, вимагають від них сильного духу, військово-професійних знань, навичок та вмінь, високих особистісних індивідуально-психічних якостей. Аналізуючи їх службові обов’язки, можна виокремити такі функціональні компоненти:

• управління підрозділом у бойовій обстановці;

• керування підрозділом у мирний час;

• організація виховної роботи у підрозділі;

• виховання воїнів;

• організація військово-дидактичного процесу у підрозділі;

• навчання воїнів і військових підрозділів;

• організація і проведення психологічної роботи у підрозділі;

• робота з членами сімей військовослужбовців тощо.

Стисло розглянемо зміст кожного цих видів діяльності.

Діяльність щодо управління підрозділом у бойовій обстановці. Ця діяльність передбачає наявність екстремальних ситуацій для функціонування психіки військовослужбовців і протидію супротивника. Головною задачею будь-якого командира є знищення живої сили, бойової техніки та матеріально-технічних засобів противника якомога у великій кількості. Отже, об’єктом впливу командира виступає противник, а як засоби його знищення - підлеглий йому особовий склад. Трагізм ситуації полягає у необхідності людських втрат, прийняття рішення відправити підлеглих на смерть. Таким чином, особливості сучасної війни та її характер, у тому числі й морально-психологічний, вимагають від офіцера Збройних сил України високих моральних, психічних, бойових та інтелектуальних якостей.

Діяльність офіцера щодо керування підрозділом у мирний час спрямована на забезпечення функціонування військових підрозділів у стані постійної бойової та мобілізаційної готовності до ведення бойових дій. Для цього створюється спеціальна система вимог і норм, які забезпечують формування військової майстерності, жорстке виконання норм і нормативів військової служби, моделювання умов сучасної війни під час проведення бойової підготовки та ін. Але повсякденна діяльність цим не обмежується. Багато інших функцій виконує військовий підрозділ, й відповідно, а отже, і офіцер. Це й виконання різноманітних господарчих завдань, несення різних видів служби, обслуговування бойової техніки та зброї тощо. Усі ці заходи спрямовані на забезпечення високої бойової готовності військового підрозділу. Характер і зміст цих задач вимагає всебічної підготовки офіцера, тобто він водночас має бути командиром, інженером, господарником.

Наступні два види діяльності певною мірою взаємопов’язані. Це організація виховної роботи у підрозділі та безпосередня участь у ній. Зміст цієї діяльності передбачає визначення мети, задач, змісту виховання воїнів у підрозділі, обгрунтування її методики та безпосереднє здійснення. За своїм характером процес виховання - надзвичайно складне соціально-педагогічне явище, тому він вимагає з боку командирів високого педагогічного професіоналізму. У зв’язку з цим офіцер має добре опанувати як теоретично-методичні підвалини військового виховання, так і оволодіти конкретними навичками та вмінням організації й проведення виховного процесу у підрозділі. А виховна робота без урахування індивідуально-психічних особливостей військовослужбовців і соціально-психологічних явищ військового колективу втрачає конкретність, цілеспрямованість, ефективність. Тому офіцер має добре засвоїти основи військово-психологічної науки. Ці знання йому допомагають цілеспрямовано впливати на свідомість, емоційно-почуттєву, вольову і пізнавальну сферу особистості військовослужбовця, які є предметом виховного впливу військового педагога.

Діяльність з організації військово-дидактичного процесу у підрозділі та особисте навчання воїнів і військових підрозділів. Процеси виховання та навчання мають підготувати особистість військовослужбовця і військові колективи до виконання їхньої основної функції: бути у постійної бойової та мобілізаційної готовності й забезпечити територіальну цілісність та суверенітет України. А у воєнний час особовий склад безпосередньо готується до бойових дій. Ця підготовка здійснюється під час організації та проведення військово-дидактичного процесу у військовому підрозділі шляхом моделювання умов сучасної війни. Офіцер водночас проводить заняття, практично, з усіх предметів бойової та гуманітарної підготовки, що, в свою чергу, вимагає від нього різноманітних загальних і військово-професійних знань, навичок і вмінь, володіння методикою викладання різних предметів.

Організація і проведення психологічної роботи у підрозділі є важливим напрямком роботи офіцера, зміст якої полягає у вивченні індивідуально- психічних особливостей військовослужбовців і соціально-психологічних явищ військового колективу, оптимальній розстановці військовослужбовців залежно від їх індивідуально-психічних якостей і психічної сумісності; наданні психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей; проведенні психологічної підготовки; створенні оптимальної морально-психологічної обстановки у військовому підрозділі; психологічному супроводі військово-дидактичного процесу тощо. У зв’язку з цим офіцер має бути психологом-дослідником і психологом-практиком. Безумовно, ключовою постаттю у цій роботі виступають психологи батальйону і полку – спеціально підготовлені фахівці, які також мають навчати офіцерів практиці психологічної роботи з особовим складом.

Робота з членами сімей військовослужбовців є важливим напрямком роботи офіцера і ефективним інструментом впливу на соціальне оточення військовослужбовця. Тому ця діяльність спрямовується на зміцнення сімейних відносин і проводитися систематизовано і послідовно. Коли військовослужбовець має нормальну сім’ю, здорові взаємини в ній, коли існує взаємопорозуміння щодо проходження військової служби, то він, як правило, сумлінно ставиться до виконання службових обов’язків. Узгодження поглядів на предмет проходження військової служби, виконання службових обов’язків є досить складними завданнями і тому вимагає спеціальних психологічних знань. Отже, офіцер водночас має цікавитися всіма проблемами військовослужбовця, у тому числі й сімейними. У цьому - одна із запорук його успіхів у роботі з особовим складом.

Таким чином, незважаючи на такий різноманітний характер діяльності офіцера, вона має одну суттєву особливість - надзвичайно міцний виховний і дидактичний відтінок. Через це професійна діяльність офіцера носить безпосередньо педагогічний характер і відрізняється досить великою складністю. З чим це пов’язано?

Навіть вищенаведений поверховий аналіз змісту діяльності офіцера свідчить про те, що вона суттєво відрізняються як за характером, так і за змістом від діяльності будь-якого цивільного педагога. Наприклад, шкільний педагог чи викладач вищої школи практично відповідає за викладання свого навчального предмета і за його якість. Ця діяльність для нього є професійною. Офіцер, як ми переконалися вище водночас виступає в кількох ролях:

1) є вихователем, вчителем і організатором навчально-виховного процесу;

2) викладає не один предмет, а всі предмети бойової та гуманітарної підготовки, передбачені навчальними планами;

3) ефективність його педагогічних дій і заходів перевіряється відразу, тобто під час практичної діяльності воїнів, а у воєнний час - на полі бою, де за педагогічний брак розплатою є людське життя;

4) окрім педагогічних функцій, він виконує й інші, передбачені його службовими обов’язками.

Звичайно у педагогічній науці під поняттям ”педагог” розуміють певну особу, котра займається практичною роботою в галузі виховання, освіти й навчання підростаючого покоління і яка має спеціальну педагогічну підготовку. Відповідно педагогічна діяльність - це діяльність педагога у навчально-виховному процесі, яка спрямована на формування і розвиток його об’єктів. Безперечно, у дослівному значенні ”педагог” важко пристосувати до офіцерського складу. Але з іншого боку, зміст і характер їх діяльності свідчать про те, що вони є Педагогами з великої літери. Через те в процесі вивчення даної дисципліни ми використовуємо поняття ”педагог”, а не “офіцери”, “прапорщики” чи “сержанти”. Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський вважав, що педагогічна діяльність має об’єктивні закони, знання яких потрібні педагогу для цілеспрямованого і оптимального її здійснення. Сучасні офіцери-педагоги мають володіти глибокими, системними, багатогранними та гнучкими знаннями, навичками та вміннями, мати гуманістичні особистісні якості та безпосередню педагогічну спрямованість, тому що ці властивості є підвалиною їх успішної діяльності як військових педагогів, так і військових фахівців.

Робоча навчальна програма курсу “Військово-політичні, психолого-педагогічні та соціальні проблеми гуманітарного розвитку Збройних Сил Україниї” передбачає певну психолого-педагогічну підготовку майбутніх офіцерів. Хоча, заради справедливості, слід наголосити, що її обсяг є недостатнім через обмеженість навчальних годин для вивчення і опанування фундаментальними їх основами, що також ускладнюється відсутністю сучасних підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів щодо різноманітних проблем організації та здійснення виховного і дидактичного процесів у Збройних силах України.