2.2.Оптимізація спілкування у військовому колективі.

Одним з найважливіших шляхів розв`язання цієї багатогранної проблеми є пошук способів, правил оптимізації спілкування в підрозділі. Необхідність в оптимізації комунікативної поведінки військовослужбовців виникає в тих випадках, коли виникає самозаспокоєність, зниження мотивації за тривалого занепаду в активності підрозділу, коли важливий пошук додаткових резервів активізації підрозділу для подолання конфліктів.

Якщо звернутися до досвіду добре відпрацьованих, ефективно діючих груп в умовах високозначущої діяльності, зокрема у військових колективах, в найбільш узагальненому вигляді задачі оптимізації спілкування в підрозділі містять:

попередження (або зняття) надмірно агресивної поведінки лідерів та сублідерів відносно переважних низькостатусних військовослужбовців;

цілеспрямовану ситуацію термінового "щадного" охоронного режиму спілкування для найбільш нестійких і легковразливих членів колективу;

активізацію спілкування ведених із високостатусними (й найбільш підготовленими) військовослужбовцями та зменшення ймовірності конфліктів між ними.

Для оптимізації спілкування військовослужбовців, які безпосередньо взаємодіють, можуть бути застосовані три основних підходи:

1) реорганізація структури групи (змінення складу, перегрупування та перестановки військовослужбовців у різних сполученнях);

2) цілеспрямована реконструкція завдань (оперативна властивість виконуваних дій, умов взаємодії тощо);

3) безпосередня регламентація характеру взаємодії військовослужбовців з метою їх термінової взаємної адаптації.

У загальному вигляді оптимізація спілкування військовослужбовців через організацію їх сумісної діяльності здійснюється шляхом:

виділення ситуацій, які сприяють, стимулюють або навпаки блокують, погіршують, навіть виключають ті чи інші форми взаємних впливів;

виключення небажаних (невизначених, конфліктогенних) форм предметно-практичної взаємодії військовослужбовців;

практикування нових форм взаємодії з орієнтуванням на реальні ресурси військовослужбовців або утворення умов для найбільш повного прояву набутих умінь або компенсації відсутніх. В процесі спілкування можуть бути застосовані такі способи впливу на групу (колектив): зараження, навіювання, переконання, інформування, наслідування.

Способи впливу в процесі спілкування

Зараження - це спосіб впливу, інтегруючий навіть великі маси воїнів. Визначається зараження як несвідоме, невільне охоплення індивіда певним психічним станом.

Навіяння - це цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи на групу. Людина, яка сприймає інформацію, нездатна до її критичної оцінки. На відміну від зараження навіювання не передбачає переживання ідентичних емоцій великою групою осіб, цей процес має однобічний характер. Навіювання виробляється шляхом мовного впливу та прагне до сприйняття індивідом інформації на необгрунтованому висновку. Навіювання належать до емоційно-вольової сфери. Ступінь навіювання залежить від віку (діти є більш податливими ніж дорослі), стану здоров'я (втомлені та послаблені легше піддаються навіюванню) та соціально-психологічних факторів.

Переконання - специфічний компонент у структурі особистості і спосіб свідомого організованого соціально-психологічного впливу на психіку ззовні. Як спосіб впливу, переконання базується на системі логічних доказів та передбачає усвідомлені відносини сприймаючого, залежить від його зацікавленості в одержаній інформації та усвідомленні проблеми. Інформування також, являє собою спосіб впливу в процесі спілкування, але більш слабкий, порівняно з переконанням.

Живучи у суспільстві людина постійно потребує інформації про події, які відбуваються. Якщо ця потреба не повністю задовольняється або не задовольняється зовсім, люди самі намагаються пояснити емоційно забарвлені ситуації. Таким чином, виникають чутки, під якими розуміють повідомлення, які виходять від однієї чи кількох осіб, стосуються деяких подій та нічим не підтверджені. Чутки виникають, як правило в погано організованому військовому колективі (групі) та підготовляють його членів до санкціонування певних дій. При цьому розрізнюють чутку-"пугало", яка породжує страх; агресивну чутку, яка викликає у воїнів вороже ставлення до кого-небудь або чого-небудь; чутку-бажання, яка видає бажане за дійсне. Борються з чутками завдяки своєчасному інформуванню членів військового колективу (групи) про всі важливі події, як внутрішні, так і зовнішні.

Наслідування - спосіб впливу, який проявляється як на індивідуальному так і груповому рівні та полягає у відтворенні поведінки, яка демонструється. Особливу роль відіграє наслідування у розвитку дитини, де воно слугує способом опанування світу. Певною мірою ця функція зберігається і в дорослої людини. За відсутності інших способів опанування будь-якою дією наслідування може з успіхом використовуватися для засвоєння професійних прийомів або інших навичок. Наслідування може стосуватися поведінки окремого воїна та до норм поведінки, які вироблені групою.