Частина 4. Психічні властивості особистості військовослужбовця

4.1. Спрямованість – ведуча властивість особистості військовослужбовця.

Спрямованість особистості – це система спонукань і ціннісних орієн­тацій, яка визна­чає вибіркове ставлення та активну поведінку воїна

Спрямованість, чітка система мотивів, яка орієнтує життєдіяльність особистості.

Залежно від сфери прояву домінуючого спонукання розрізняють

• морально-етичну спрямованість воїна;

• військово-професійну спрямованість воїна;

• побутову спрямованість воїна.

Морально-етична спрямованість полягає у високій морально-етичній зрілості. Воїни з цією домінуючою спонукою всі події, що відбуваються. Вчи­нки людей пропускають крізь мо­ральні категорії, прогнуть чинити все за зако­ном.

Військово-професійна спрямованість – це властивість, яка проявляється в активному і стійкому прагненні займатися певною військовою діяльністю, вдосконалюватися в ній.

Побутова спрямованість проявляється в матеріальних, сімейних, а та­кож індивідуальних прагненнях. Для таких воїнів головним є створення доб­рих побутових умов, сімейного зати­шку, а не професійні успіхи на службі.

Основні характеристики спрямованості:

• інтенсивність;

• стійкість;

• широта і певний рівень

Інтенсивність спрямованості пов’язана з емоційним забарвленням, яке може проявля­тись у нечітких потягах або глибокій впевненості.

Стійкість – це передусім сталість спонуки.

Коло інтересів військовослужбовця зазвичай фіксується у понятті “широка спрямо­ваності”. А рівень спрямованості свідчить про високу або низьку громадську активність, прагнення зробити благополучним життя, в одному випадку – лише для себе, в іншому, ви­соку, – і для інших.

Зміст спрямованості становлять потреби, мотиви, інтереси, переко­нання і світогляд.

Потреба – це внутрішній стан психічного чи фізіологічного відчуття не­достатності чо­гось.

Ієрархічність потреб:

Перша ступінь –фізіологічні та сексуальні потреби.

Друга ступінь –потреба в безпеці та стабільності.

Третя ступінь – соціальні потреби

Четверта ступінь –потреба у престижі

П’ята ступінь – духовні потреби

Мотив – спонукальна сила дій і вчинків військовослужбовця. На відміну від потреб мо­тиви мають тільки людина.

Мотиви можна поділити на прості (стимулюючі: потяг, бажання, праг­нення і складні (змістоутворюючі).

Мета – мотиваційний фактор, що пояснює безпосередній, обов’язково усвідомлений результат, на який в даний момент спрямована поведінка воїна.

Потреби, мотиви, мета – основні складові мотиваційної сфери.

Параметри мотиваційної сфери:

• Розвиненість – наявність якісно різноманітних мотиваційних факторів.

• Гнучкість – більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, в якій для задоволення різ­них потреб застосування більше різноманітних мотивів.

• Ієрхаїчність – чим більше розрізнень у силі і частоті актуалізацій мотивів одного й того ж рівня, тим вища ієрархізованість мотиваційної сфери воїна.

Інтерес – форма прояву пізнавальних потреб. Він виражається у особ­ливому ставленні воїна до певних речей та явищ реального світу і в бажанні пі­знати їх.

Переконання – це усвідомлення потреба особистості, яка спонукає її ді­яти відповідно до її ціннісних орієнтацій.

Переконання особистості – це глибока й обгрунтована віра людини в принципи та ідеали, якими вона керується в своєму житті. Як упорядкована система поглядів, сукупність переконань виступає у вигляді світогляду.

Ідеал – це модель, яка є еталоном в усіх проявах життєдіяльності лю­дини.

Потреби, мотиви, мета, інтереси, переконання, ідеали – визначають спрямованість особистості.