Частина 2. Виховання військовослужбовців в арміях зару­біжних країн на сучасному етапі їх розвитку.

Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки і наявності сформованих морально-психологічних якостей. Протягом всієї історії розвитку людства використовувались різні форми і методи морально-психологічного впливу на свідомість військової людини.

Ефективна організація морально-психологічного забезпеченя (МПЗ) у Збройних Силах України неможлива без узагальнення, вивчення та раціонального впровадження позитивного досвіду, накопиченого в цій сфері діяльності збройними силами передових країн світу. Це пояснюється з одного боку проголошенням Україною політичного курсу на євроатлантичну інтеграцію, визначенням нашою державою стратегії щодо НАТО та, з іншого боку, необхідністю врахувати позитивний досвід та не повторювати прорахунки, що мали місце в організації виховання особового складу зарубіжних армій в умовах і підготовки, і ведення бойових дій у сучасних умовах.

Загалом морально-психологічний вплив (МПВ) на особовий склад в арміях передових країн світу носить чітко виражений національний та державно-ідеологічний характер і проводиться безперервно. Всі, без винятку, армії світу мають спеціальні інститути, що займаються формуванням та підтримкою на належному рівні морально-психологічного стану військ та вихованням особового складу. Необхiдно розглянути принципи та закономірності їх діяльності, проаналізувати організаційно-штатну структуру.

2.1. Система морально-психологічної підготовки в арміях іноземних держав та її характеристика.

Потреба в активній розробці концепції МПЗ діяльності військ була ініційована в результаті усвідомлення причин різкого зниження рівня морально-психологічного стану особового складу військ та населення воюючих країн в ході локальних війн та збройних конфліктів другої половини ХХ ст.

Найбільш яскраво це видно на прикладі армії США, в ході та особливо після завершення війни у В’єтнамі. Тоді було здійснено безпрецедентне розширення фронту наукової роботи, спрямованої на дослідження проблем духовного фактору, його впливу на хід і результати бойових дій, на результативність повсякденної службово-бойової діяльності органів і військ у мирний час. Ці дослідження підтвердили висновок військової практики про те, що морально-психологічний стан має складну структуру і є наслідком великої кількості чинників і напрямів діяльності, ніж тільки виховний вплив на особу в колективі.

Проведена докорінна реорганізація змісту і структурних форм роботи з особовим складом армії США дозволила створити розвинену й мобільну систему морально-психологічної підготовки і воєнно-соціальної роботи, які по суті спільно з виховною роботою і складають основу МПЗ.

Теоретичною основою концепції МПЗ є прагматизм (засновник – американський вчений В.Джеймс). Практичну основу процесу МПЗ складають наукові ідеї про рефлексивну природу психіки, про свідомість, як найважливішу форму відображення психічного, а також концепція американського психолога А.Маслоу, в основу якої покладений принцип ієрархії потреб особистості. Дана концепція встановлює наступну ієрархію потреб: фізіологічні, а також – у безпеці і благополуччі, коханні, самоствердженні. Як вважають американські військові фахівці, потреби кожного нового ступеню стають актуальними лише після того, як будуть задоволені попередні потреби.

У змісті духовних основ життєдіяльності збройних сил на Заході виділяються декілька основних пластів: мотиваційний, емоційно-ціннісний, раціонально-ціннісний. Тому змістовний вплив духовних основ на процеси розвитку й життєдіяльності органів і військ повністю здійснюється у відповідних їм площинах.

У свідомість військовослужбовців впроваджуються ідеї про те, що вони виступають гарантами і захисниками свободи, демократії, миру, релігії, найпрогресивнішого способу життя і передової культури. Система МПЗ службово-бойової діяльності органів і військ зарубіжних країн є діалектичною єдністю наступних її структурних елементів: головної мети забезпечення, суб’єкта і об’єкта МПЗ, основних напрямків, форм, методів і засобів МПЗ.

Провідним системоутворюючим чинником є головна мета МПЗ, яка пронизує всі елементи цієї системи і полягає у тому, що вона повинна забезпечити підготовку свідомості й надійне функціонування психіки людей у різних умовах діяльності військ, усі рівні психіки військовослужбовців і цивільного персоналу: свідомий (раціональний), емоційно-чуттєвий, підсвідомий (інстинктивний).

Перевага у збройній боротьбі при відносно рівному матеріально-технічному забезпеченні залежить від морально-політичної і психологічної переваги над противником.

Об’єктом впливу органів військового управління виступають духовні процеси. У результаті цілеспрямованого управління духовними процесами підтримується і розвивається морально-політичний і психологічний стан військ, який може перетворитись у чинник перемоги або сприятливого розвитку процесів службово-бойової діяльності військ.

Виходячи з цього, система роботи з особовим складом в арміях провідних країн НАТО включає: ідейно-виховний вплив, морально-психологічну підготовку, соціальну роботу, захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, а поряд з цим – і аналогічний вплив на противника силами психологічних операцій.

Усе це зумовлює певну специфіку у процесі планування операцій, бойових дій, оперативної і бойової підготовки військ, організацію їх службово-бойової діяльності, в системі управління військовими колективами з’єднань (частин) в бойовій обстановці і в мирний час

Доктринальні положення, вимоги бойових статутів провідних країн світу свідчать про велику увагу до формування і підтримання морального духу особового складу збройних сил. Практика свідчить, що духовні та морально-психологічні потреби військовослужбовців органічно доповнюють складний комплекс воєнних, воєнно-економічних, воєнно-технічних потреб, ступінь задоволення яких саме й визначає рівень обороноздатності країни та гарантує успіх у збройній боротьбі.

В арміях передових країн світу, насамперед членів НАТО, значна увага приділяється формуванню у військовослужбовців морально-психологічних якостей, необхідних для ефективного виконання навчально-бойових та бойових задач.

Особливістю організаційної побудови збройних силах країн НАТО є те, що в командира, який безпосередньо відповідає за організацію та здійснення МПВ, не передбачена посада заступника з виховної роботи, на відміну від збройних сил пострадянських держав. Умінню організувати МПВ командира вчать у військових коледжах, військовій академії і, безпосередньо, в процесі його практичної роботи у військах.

Аналіз організації МПВ в більшості армій країн НАТО дозволяє узагальнити її основні риси: наявність відповідного апарату практично на всіх ланках організаційної побудови збройних сил (в першу чергу в структурах управління збройними силами); широка розгалуженість та сувора підпорядкованість відповідних служб та органів; наявність чітко визначених ідейно-теоретичних та методологічних основ процесу здійснення; цілеспрямованість та комплексність МПВ; нерозривність та органічна єдність процесу навчання і виховання; високоякісне законодавче забезпечення; наявність у розпорядженні органів управління МПВ потужної матеріальної та фінансової бази в поєднанні з багаточисельними висококваліфікованими кадрами; логічність та чітка організація практичної діяльності.

Незважаючи на відмінність організаційно-штатних структур, відсутність уніфікації системи МПВ в арміях НАТО, їй притаманні типові завдання та функції: виховання у військовослужбовців переконання в дійсній демократичності власної держави та її інститутів, перевазі своїх моральних цінностей над цінностями решти світу, першочергової важливості збройних сил для захисту національних інтересів; роз’яснення реальності та гостроти воєнних загроз; формування образу ворога; впровадження у свідомість особового складу моральності будь-яких дій у бою з ворогом, переконаності у правоті власних вчинків; формування здатності зберігати холоднокровність та почуття відповідальності за будь-яких непередбачуваних обставин; посилення здатності протистояти негативному інформаційно-психологічному впливу противника; гарантований соціальний захист усіх категорій військовослужбовців, включаючи й пенсіонерів збройних сил.

Основними напрямками МПВ в арміях країн НАТО можна визначити: формування та розвиток високих військово-професійних якостей; виховання почуття патріотизму, відданості національним цінностям; формування позитивної мотивації до військової служби; виховання «полоностійкості» та готовності до ведення тривалих бойових дій в екстремальних умовах; фізичне виховання.

Важливим є формування та розвиток особистості військовослужбовця як патріота й громадянина своєї батьківщини, який досяг високого ступеня професійної майстерності. Професіоналізм включає в себе сукупність трьох елементів: спеціальні знання у сфері професійної діяльності; відповідальність за справу, беззаперечне визнання цінностей суспільства; прийняття зобов’язань перед колективом, корпоративність сприйняття загальних інтересів як власних.

Одним із пріоритетних напрямків МПВ є релігійний вплив на особовий склад. У перспективі релігійний вплив у збройних силах буде орієнтуватися на зміцнення в особового складу стереотипів соціальної поведінки та формування переконаності в необхідності безсумнівного виконання будь-яких службових завдань.

В арміях країн НАТО одним із головних інструментів морально-психологічного впливу на військовослужбовців залишаються політична освіта й виховання. Виходячи з того, що армія є інструментом реалізації та захисту політичних інтересів держави, першочерговим завданням збройних силах є формування політичної благонадійності військовослужбовців, вірності існуючому суспільно-політичному й державному устрою, законній політичній владі.

Значний досвід організації морально-психологічного впливу на особовий склад в різних умовах діяльності військ в сучасних умовах накопичено і в Збройних Силах Російської Федерації. МПЗ – один з видів забезпечення діяльності у Збройних Силах Росії,

МПЗ, як складова всебічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ, офіційно існує не тільки в збройних силах Російської Федерації, але й інших її військових формуваннях.

У РФ затверджено також Настанову з МПЗ діяльності збройних сил. Аналогічний документ затверджено й у прикордонних військах. Слід окремо наголосити, що в цих документах система МПЗ розглядається як нерозривна цілісність, що має єдину структуру та функції як за умов мирного часу, так і бойових умовах. У змісті МПЗ виділяють три рівні:

Загально-соціальний, або державний, що діє в масштабах та інтересах всього суспільства. На цьому рівні створюються необхідні політичні, соціально-психологічні, правові, моральні, економічні, науково-технічні та інші умови перетворення духовного потенціалу суспільства у чинник безпеки держави, визначаються основні напрямки політики і стратегії. МПЗ на цьому рівні передбачає комплекс узгоджених заходів, що проводяться державним та військовим керівництвом країни, усіма органами військового управління, відповідними посадовими особами з метою досягнення такого МПС всього населення країни, зокрема особового складу органів і військ, який необхідний для забезпечення належного захисту інтересів країни. Найважливішим завданням є зміцнення єдності армії і народу, встановлення між ними тісного й нерозривного зв’язку.

Військово-соціальний, або відомчий рівень, забезпечує потреби ЗС Росії. На цьому рівні чинниками, що впливають на перевід духовного потенціалу в чинник безпеки країни є вплив військового середовища, характеру життєдіяльності воїна, організація заходів МПЗ.

Завданням МПЗ тут виступає трансформація загально-соціальних умов у військове середовище. Організація МПЗ на цьому рівні означає єдиний і нерозривний процес формування та підтримання в особового складу стійкого МПС, необхідного для успішного виконання службово-бойової діяльності і високої бойової готовності.

Особистісний рівень – рівень самовиховання і саморегуляції. На цьому рівні особистість воїна виступає і суб’єктом, і об’єктом МПЗ.

Найважливішими завданнями МПЗ, за поглядами російських фахівців, є формування у військовослужбовців стійкої системи світогляду, розуміння політики держави; розвиток високих моральних якостей; формування в особового складу психологічної стійкості; забезпечення реалізації правових і соціальних гарантій; правова підготовка особового складу; виховання загальної культури поведінки і формування здорових взаємовідносин у військових колективах; організація протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад і населення у ході повсякденної діяльності та захист від психологічних операцій противника у військовий час; розвиток у особового складу економічного мислення; формування екологічної свідомості.

Дослідження науково-теоретичних проблем МПЗ діяльності військ у сучасних умовах, а також наявна практика його здійснення в ході локальних бойових дій на території півдня Росії та інших воєнних конфліктів останніх років дозволили російським фахівцям зробити висновок про те, що рівень МПС особового складу – результат тривалої і всебічної МПП військовослужбовців до дій у бойових умовах, їх психологічної готовності і реальної спроможності до виконання навчально-бойових завдань на основі всебічного бойового, технічного і тилового забезпечення.

ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ:

Дослідження організації МПЗ в арміях передових країн світу свідчить, що людський фактор розглядається як основний чинник досягнення перемоги в сучасному бою. Незважаючи на деякі розбіжності в організаційному плані, в зарубіжних арміях створена чітка система МПВ, яка має багато спільних рис:

По-перше, вона спрямована на розвиток високого професіоналізму, виховання громадянина-патріота своєї держави, формування корпоративності військовослужбовців, готовності до складної тривалої боротьби;

По-друге, головну роль в організації МПВ відіграє командир-єдиноначальник, який досконало володіє теорією і практикою організації виховного процесу;

по-третє, в основу формування особистості покладено ідеологічне озброєння кожного військовослужбовця панівною державною ідеологією. Це завдання вирішується на державному рівні, гарантується державою і достатньо забезпечується в матеріально-технічному відношенні;

по-четверте, значний вплив на свідомість особистості військовослужбовця армій провідних країн світу здійснюють релігійні організації. Інститут військових капеланів, незалежно від форми, певною мірою створює психологічний клімат у військових колективах, незважаючи на належність особового складу до різних конфесій.

по-п’яте, із числа країн, що виникли на уламках СРСР, найбільш розвиненою є система виховної роботи у ЗС Російської Федерації. Вона розглядається як завдання держави в цілому. Саме в Росії створюється сучасна матеріально-технічна база виховної роботи, накопичено досвід вирішення виховних проблем у бойових умовах.

Таким чином, у сучасних умовах. необхідним є вивчення та узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду організації виховної роботи у військових формуваннях для його творчого використання в ході реформування Збройних Сил України