Частина 2. Психолого-педагогічні умови застосування ме­тодів виховання.

2.1. Характеристика методів опосередкованого виховного впливу.

У суспільстві є громадська думка про те, що військо характером свого існування і специфікою військової служби має міцний виховний вплив на військовослужбовців. Це, дійсно, так, тому що під час відбування служби на військовослужбовця практично мають виховний вплив всі аспекти життєдіяльності військ. Такий вплив мають, по-перше, чітка визначеність цілей і задач їх функціонування та їх соціально-педагогічний зміст; по-друге, ефективно функціонуюча військова система дає можливість регулювати вплив позавійськових чинників на військовослужбовців; по-третє, суворий режим організації життєдіяльності військ і суспільно корисний характер військової служби створюють вигідні умови для всебічного розвитку військовослужбовця; по-четверте, у війську молода людина по раз перші має справу такими явищами, які практично у цивільному житті не зустрічалися.

У військовому середовищі на воїна мають виховний вплив дві групи умови. Перша – суспільні, різновидами яких є військові колективі, бойова і гуманітарна підготовка, військові ритуали, суспільна робота, цивільне середовище гарнізону. Друга – матеріально-фізичні, різновидами яких є матеріально-технічні умови навчання, виховання, відпочинку особового складу, розпорядок дня військової частини та його насиченість, військова техніка і бойове озброєння, клімат та ін.

Військове середовище – це сукупність умов життєдіяльності особового складу, яка піддається службовому і соціальному контролю і спрямована на цілеспрямовану реалізацію цілей військового виховання. Воно має виконувати такі виховні функції: світоглядну, адаптаційну, освітньо-корективну, культурну, суспільно-господарчу.

Сутність цієї групи складає вміле використання натуральних елементів середовища, якому знаходиться військовослужбовець, як виховних чинників. Тут характер і чіткий порядок життєдіяльності особового складу має опосередковано і підсвідомо позитивно впливати на його поведінку, озброїти нормами та правилами воїнського етикету, формувати навички та вміння гідної поведінки. При цьому воїни не повинні взагалі мати жодне уявлення про їх виховні аспекти. Сумлінне ставлення до бойової та гуманітарної підготовки, підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності військового підрозділу, активна участь у щоденному житті військового підрозділу, чіткий розпорядок дня військової частини, всебічне забезпечення життєдіяльності особового складу мають автоматично формувати особистість військовослужбовця. Виховні дії тут діють не прямо, вони якби “замасковані” у режим виконання основних щоденних заходів життєдіяльності військового підрозділу.

Коротко охарактеризуємо окремі виховні компоненти військового середовища. Зокрема, військовий колектив був, є і завжди буде важливим інструментом у реалізації різноманітних виховних зусиль. Слід пам‘ятати про те, що військовий колектив як різновидність малої соціальної групи одночас виконує функції суб‘єкта і об‘єкта виховання. Тому від того, як організовано військовий колектив і на якому етапі свого розвитку він знаходиться, як він функціонує, які думки та моральні цінності переважають у ньому, залежить сила його виховного впливу на військовослужбовців, ефективність діяльності всіх його ланок, характер внутрішньоколективних взаємин та морально-психологічної атмосфери, якість бойової та гуманітарної підготовки, рівень бойової та мобілізаційної готовності, дієвість органів управління і, нарешті, кінцевий результат виховання – сформована особистість українського військовослужбовця, боєздатний згуртований військовий колектив, який перетворився в суб‘єкта виховання.

Виховний вплив військового колективу буде значне ефективнішим у тому випадку, якщо він задовольняє потреби військовослужбовців до цілеспрямованої суспільно корисної діяльності, коли вони від характеру, змісту і результатів цієї діяльності отримують задоволення, почуття реалізації життєвих намірів, пов‘язують особисті інтереси з інтересами колективу.

Також для самовираження, самореалізації і самоутвердження особистості воїна, його індивідуальності ідеальним місцем є військовий колектив. Тому вихователь має намагатися формувати такій колектив, де воїни могли б відкрито, доброзичливо і повно формувати власне “Я”, яке є суттєвим показником самоутвердження особистості воїна, важливим шляхом формування творчої, багатої життєвим творчим потенціалом, індивідуальності. Безперечно, ці умови слід створювати разом з всіма військовослужбовцями у процесі динаміки розвитку колективу, його згуртування біля загальновизнаних моральних і військових цінностей, суспільно корисної діяльності та формування здорової морально-психологічної атмосфери у ньому.

Також педагогам слід пам‘ятати про неформальні малі групи військовослужбовців, гуртки та секції за інтересами, які у відношенні до своїх членів виконують функцію соціалізації, певною мірою визначають коло інтересів, моральних цінностей, життєвих намірів. Тому вони мають бути постійно під контролем вихователів, мають піддаватися аналізу характер їх діяльності, морально-психологічний клімат, вплив на життєдіяльність військового підрозділу.

Міцний виховний потенціал має військова діяльність, основним змістом якої є цілеспрямована і змістовна навчально-пізнавальна діяльність військовослужбовців, підтримання ними постійної високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективне виконання повсякденних і службових задач, які пов‘язані із забезпеченням функціонування життєдіяльності Збройних сил України. Відомо, що діяльність та її характер є одним із основних факторів формування особистості. Тому діяльність військовослужбовців має бути цілеспрямованою, змістовною, конкретною, емоційно позитивно забарвленою і насиченою, особистісно цінною, направленою на вирішення двох основних завдань: забезпечення територіальної цілісності та недоторканості нашої Батьківщини й формування на цій основі всебічно і гармонійно розвиненої особистості військовослужбовця – гідного громадянина України.