1. Суворе дотримання закону при їх застосуванні;

2. Обгрунтованість і справедливість стягнення.

Кожен вихователь маж знати та пам‘ятати порядок накладення дисциплінарних стягнень, а також обмеження, які визначені у Дисциплінарному статуті. При накладенні дисциплінарних стягнень забороняється:

принижувати гідність підлеглого;

проявляти грубість;

оголошувати дисциплінарні стягнення, які непередбачені статутом;

накладати дисциплінарні стягнення на військовослужбовців, які входять до складу добового наряду;

наклади дисциплінарні стягнення, які командир накладати неуповноважений;

накладати за один і той проступок декілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим;

накладати дисциплінарні стягнення на весь особовий склад підрозділу, заміст покарання безпосередньо винних осіб;

піддавати дисциплінарному стягненню у вигляді арешту без визначеного терміну;

накладання дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває в стані сп‘яніння;

накладати дисциплінарні стягнення, які непередбачені Дисциплінарним статутом для даної категорії військовослужбовців;

накладати дисциплінарне стягнення після закінчення строку, які встановлені для накладання стягнення;

порушувати встановлені правила виконання дисциплінарних стягнень.

Таким чином, застосовуючи міри покарання вихователь не повинен користуватися одним і тим самим правилом для досвідченого воїна і для молодого солдата, котрий у випадку незнання військової служби може допустити помилку у своїй поведінці. В даному випадку корисно прислуховуватись до рекомендацій М.І.Драгомирова про те, що коли молодий солдат не виконує що-небудь, або виконує погано, то це робиться тільки у виключних випадках і не від недбалості, а від не розуміння військової служби. Тому, допомогти цьому можна тільки бережливим і старанним поясненням молодому солдату того, що він має робити, а не стягненням; вони подібних випадках можуть лише остаточно залякати та збентежити його.

Важливе значення для виховання дисциплінованості має принцип послідовності накладення дисциплінарного стягнення. Типові порушення, скоєні повторно, заслуговують більш суворого стягнення. Будучи послідовним, вихователь має послідовно використовувати дисциплінарні стягнення, які передбачені відповідними статтями Дисциплінарного статуту. При цьому не можна зловживати суворими дисциплінарними стягненнями.

Також ні в якому разі не можна порушувати всіх інших вимог Дисциплінарного статуту, регламентуючих порядок накладення дисциплінарних стягнень та приведення їх до виконання.

ВИСНОВКИ

Таким чином, вихователі мають достатньо міцний арсенал як загальних, так і специфічних методів виховання військовослужбовців. Під час їх використання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу виховання воїнів, характер і зміст бойової та гуманітарної підготовки, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до організації та здійснення навчально-виховного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних військових підрозділів і фахівців, наявність навчально-виховної інфраструктури у військовій частині, рівень підготовленості вихователів і вихованців та інші об’єктивні та суб’єктивні умови. Безумовно, ніякий окремо взятий метод не вирішує всіх проблем, якщо не використовується творчо, у взаємозв'язку з іншими методами, з урахуванням конкретних суб’єктивних та об’єктивних законів та закономірностей організації цього складного і змістовного соціально-педагогічного процесу.

На жаль, у вихованні військовослужбовців є тенденція переоцінки їх ролі. Виходячи зі своїх службових прав і обов‘язків, певна кількість вихователів схильна до захоплення цими методами та переоцінки їх виховних можливостей. Дякуючи їм, вони мають можливість проявити ілюзорну активність, знайти виправдання недостаткам власної роботи, якби “обґрунтувати” недоліки підлеглих у повсякденній поведінці та службовій діяльності. Особливо схильні до застосування цих методів молодші командири, прапорщики та офіцери, які слабо володіють основами педагогіки та психології, мають небагатий арсенал виховних впливів на підлеглих, не опанували ефективною методикою виховної роботи, не беруть під увагу специфіку та завдання виховної роботи в умовах розбудови та становлення Збройних сил України, становлення української державності.

Ця група має як позитивні аспекти (наявність безпосередньої взаємодії між вихователям і вихованцем, можливість відкритого проявлення свого ставлення першого до другого та навпаки, виховний вплив на оточуючих, можливість швидкого отримання певних позитивних результатів та ін.), так і суттєві недоліки (слабо враховує виховні можливості інших методів виховання, соціального середовища, недостатньо підштовхує вихованця до самовиховання та ін.). Ефективність дій цієї групи суттєво залежить від характеру взаємин вихователь – вихованець, від їх доброї або недоброї волі, переконань, життєвих настанов, морально-психологічної атмосфери в соціальному середовищі, психічного стану як безпосередніх учасників цієї взаємодії, так і оточуючих, життєвого досвіду, культури тощо.

Недоліки цієї групи суттєво можна компенсувати за допомогою одночасного застосування методів опосередкованого виховного впливу. Будь-яке виховання, у тому числі й військове, відбувається у соціальному середовищі, яке має ефективні виховні функції.