1. Виховна робота і морально-психологічне забезпечення у Збройних Силах України

Державна програма будівництва та розвитку Збройних сил України на період до 2011 року і на подальшу перспективу охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно неї, головним завданням Збройних сил України є їх постійна готовність відбити агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають знаходитися у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основу цього потенціалу складають матеріальна і духовна сторона. Про роль духовного фактору у життєдіяльності військ досить влучно підкреслював Н.Коупленд: “… моральний стан – це питання життя і смерті. Ним не можна нехтувати. Кожна добре організована армія зацікавлена у високому рівні бойової підготовки своїх військ і, коли це можливо, в забезпеченні їх кращою зброєю, щоб створити матеріальну перевагу над противником. Однак матеріальна перевага не так важлива, як моральна. Для армії більш небезпечним є низький моральний стан військ, ніж недостаток боєприпасів”. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли результат бою вирішало не перевага над противником у живої силі та бойовій техніці, а високий морально-психічний стан особового складу як результат ефективного здійснення морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ.

У зв’язку з цим є логічним Указ Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98 про Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, який зміцнення морально-психологічних підвалин життєдіяльності Збройних сил України визначає як приоритетну державну справу і підкреслює необхідність цілеспрямованої системної організації в них морально-психологічного забезпечення. Концепція чітко визначає систему морально-психологічного забезпечення в Збройних силах та інших військових формуваннях України, зміст, основні напрямки та завдання виховної роботи, її принципи та організацію.

Передумовами опрацювання концепції були наявність серйозних недоліків та упущень у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних сил та інших військових формувань України, низька її ефективність. Про це свідчили факти нестатутних відносин і грубих порушень військової дисципліни серед військовослужбовців. Водночас, мав місце падіння престижу військової служби в українському суспільстві, зниження мотивації військово-професійної діяльності серед військовослужбовців.

Це певною мірою було пов’язано наявністю низки невирішених проблем, які стосуються всієї системи виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. До них перш за все належали:

відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами;

недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;

нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу.

У зв’язку з цим виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки.

Мета концепції. Вона має накреслити шляхи та засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та привести її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Метою Концепції є:

забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців;

координація зусиль та опрацювання однакових поглядів на проблему виховання військовослужбовців, визначення ролі органів виховної роботи, що створюються при військових управліннях військових формувань;

створення та вдосконалення психолого-педагогічних засобів, форм і методів виховання військовослужбовців, узгодження дій державних та військових органів управління щодо цілеспрямованої підготовки молоді до військової служби.

Виховну роботу у Збройних Силах та інших військових формуваннях України Концепція визначає як систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

суб’єктів виховного процесу;

програму діяльності;

організацію та керівництво виховною роботою.

об’єктів виховної роботи.

До суб’єктів виховної роботи належать командувачі, командири (начальники), штаби, органи виховної роботи.

Об’єктом виховної роботи є особистість військовослужбовця, всі категорії особового складу та працівники військових формувань України, члени їхніх сімей та колективи в цілому.

Виховна робота організовується і здійснюється на підставі Конституції та законів України, Воєнної Доктрини держави, нормативно-правових актів президента та уряду України. Вона є невід’ємною частиною повсякденної діяльності Збройних Сил та інших збройних формувань України у мирний та військовий час.

Права і обов’язки, програма та порядок діяльності суб’єктів виховної роботи визначаються наказами та директивами, які розробляються у військових формуваннях на підставі Концепції та Положення про органи виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України.

Ця робота повинна здійснюватися відповідно до вимог Конституції та законів України, Воєнної доктрини України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, стати невід’ємною складовою повсякденної діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України.

Основними складовими виховної роботи є:

морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;

інформаційно-пропагандистське забезпечення;

культурно-виховна і просвітницька робота;

військово-соціальна робота.

Отже, морально-психологічне забезпечення в Збройних силах України – це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності, яке у якості наукового терміну з’явився в оперативних та плануючих документах в 1995 році. Але, на жаль, до сьогоднішнього дня теоретичні та методологічні основи цієї проблеми не знайшли достатнього обгрунтування, потребують вивчення мета, зміст, принципи, методи, прийоми, способи, форми його здійснення, вимагають уточнення місце і роль в системі забезпечення військ. Також необхідно визначитися науковими поняттями “військове виховання” і “морально-психологічне забезпечення” та їх предметами дослідження, співвідношеннями військового виховання і морально-психологічного забезпечення особового складу в мирний і воєнний час, затвердити нормативно-правову базу, організаційно-штатні структури та організувати чітку систему підготовки офіцерських кадрів для цієї структури, забезпечити надійні механізми взаємодії органів військового управління Збройних сил України з іншими військовим формуваннями держави щодо координації заходів морально-психологічного забезпечення, організувати вивчення зарубіжного досвіду організації морально-психологічного забезпечення і міжнародне співробітництво з питань його організації. Проблема кадрів надзвичайно актуальна, тому що в цій сфері мають працювати та служити професіонали у галузі суспільних і гуманітарних наук, й особливо фахівці з психології, педагогіки, соціології, політології як загальної, так і військової. За минули роки накопичений певний досвід організації морально-психологічного забезпечення у видах збройних сил і родах військ, в ході командно-штабних навчань і тренувань відпрацьовується весь комплекс заходів щодо його планування, організації та управління в різних умовах тактичної та оперативної обстановки. Військовий досвід свідчить про те, що сьогодні воно разом з оперативним, матеріально-технічним і медичним забезпеченням є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов’язковою умовою успішного виконання бойових і навчально-бойових завдань.

Щодо масштабів і потреб держави морально-психологічне забезпечення являє собою комплекс взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психічного стану особового складу Збройних сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний та воєнний час, максимальне зниження психологічних втрат у військах та досягнення і утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовності, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. Воно охоплює духовну і психологічну сферу підготовки населення України та її Збройних сил. Мета, характер, зміст і спрямованість морально-психологічного забезпечення визначаються Конституцією України, Законами України про Збройні сили України та про оборону України, Концепцією виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, положеннями про органи виховної роботи Збройних силах та інших військових формувань України, наказами та директивами Міністра оборони України та інших посадових осіб, низькою інших документів та конкретною військово-політичною ситуацією.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням у військах здійснюється командиром (начальником) через структури виховної роботи. Безпосереднім його організатором є заступник командира (начальника) з виховної роботи. Основний комплекс заходів щодо організації та проведення морально-психологічного забезпечення в Збройних силах та інших військових формуваннях України визначені у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України і включає в собі організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи, які спрямовані на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Система і модель морально-психологічного забезпечення. Отже, морально-психологічне забезпечення, являючись певним комплексом взаємопов’язаних і узгоджених дій органів державного і військового управління, представляє певну систему. Будь-яка система складається з певних елементів і представляє стрункій ряд, що пов’язує ціле конкретну модель функціонування. Для розкриття цієї системи та представлення її конкретної моделі необхідно докладно з’ясувати мету і результат морально-психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних сил України.

Метою морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримання морально-психологічної переваги над противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури та свідомої військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей.

Таким чином, результатом морально-психологічного забезпечення є високий моральний дух чи високий морально-психічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її збройних сил. Тому доречні слова Н.Коупленда про те, що армія не розбита, поки вона не переймалася свідомістю поразки, тому що поразка – це висновок розуму, а не фізичний стан. У зв’язку з цим ці два поняття “морально-психологічне забезпечення” і “морально-психічний стан” мають знаходитися у безпосередньому діалектичному взаємозв’язку та аналізуватися у сукупності. У морально-психічному стані особового складу відображаються соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні, природні, різні індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які виступають в комплексі у певному проміжку часу та характеризують певну статику у психіці воїна і морально-психологічну атмосферу у військовому колективі.

Воно характеризує всебічну готовність і здатність воїна, військового колективу до виконання поставлених бойових, навчально-бойових та інших завдань, які пов’язані з забезпеченням обороноздатності української держави.

Після цих обмірковувань можна підійти до загального визначення принципової моделі морально-психологічного забезпечення в Збройних силах України. Ця модель складається ряду елементів (рис.1). Відправною точкою є загальна мета МПЗ, яку складає досягнення високого морально-психічного стану військовослужбовців та військових колективів, що дозволяє їм ефективно виконувати бойові та інші завдання в мирний і воєнний час. Наступні елементи - завдання і зміст МПЗ визначаються загальною метою, які формуються з врахуванням внутрішньої структури морально-психічного стану як окремого воїна, так і цілого військового підрозділу (частини), тісно поєднують взаємообумовлені духовні та психічні компоненти конкретної людини, військового колективу.

Загальними завданнями МПЗ в мирний і воєнний час є:

формування у особового складу віри в політичне та військове керівництво держави, вірність Військової Присязі та військовому обов’язку, високої відповідальності за захист Батьківщини;

інформування і роз’яснення особовому складу військово-політичної та морально-психологічної обстановки, яка склалася в даний час, та про основні заходи, які приймаються держаним і воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;

підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки, індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо національних і державних ідей;

сприяння підвищенню бойової активності та бойової напруги військовослужбовців в ході виконання поставлених завдань;

формування у особового складу високих морально-психічних якостей, відданості народу України, ненавісти до його ворогів, витримки і самоволодіння, розвиток відповідальності за підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служби;

вивчення, оцінка і прогнозування морально-психічного стану військ як в мирний, так і воєнний час;

формування високого рівня морально-психічної стійкості та готовності особового складу до виконання бойових та інших завдань;