Висновки

1. Виховання особового складу військових формувань організується і здійснюється постійно. До початку ХХ ст. не розроблялась спеціально теорія МПВ. Розвиток військової справи призвів до створення в організаційній структурі збройних сил органів для проведення такої роботи.

2. Морально-психологічний стан військ у повній мірі залежить від духовно-морального стану всього суспільства, від підтримки армії народом, від відношення суспільства до армії. Нездатність керівництва держави вчасно визначити перспективи власного розвитку, помилки в окресленні стратегічних і тактичних питань історичного поступу постають суттєвою перешкодою на шляху розвитку системи МПВ у військах.

3. Здійснення МПВ значно посилюється в період підготовки до ведення бойових дій. У цей час зверталась увага на морально-психологічну готовність військ до виконання складних бойових завдань. Історія свідчить, що сильні духом воїни дуже часто здобували перемогу над ворогом, який перевищував їх чисельно і був краще озброєний та технічно оснащений. Велика Вітчизняна війна показала, що в ході її особливо після перших невдач, все більша й більша увага стала приділятися формуванню у воїнів психологічної стійкості, здатності боротися і домагатися перемоги над супротивником у найскладнішій і найнебезпечнішій для життя обстановці.

4. В арміях передових країн світу питанням організації МПВ на особовий склад приділяється велика увага. На відміну від пострадянських держав в організаційно-штатній структурі військ при відсутності на всіх рівнях посади заступника з виховної роботи створена й ефективно діє ціла низка структур для організації МПВ. Деякі органи існують у зарубіжних арміях біля двохсот років. Цікавою і плідною є діяльність спеціальних органів ідеологічної роботи серед військовослужбовців і членів їх сімей по формуванню високого почуття громадянина-патріота своєї країни, для якого державні інтереси знаходяться навіть у віддалених куточках земної кулі. Особлива увага приділяється організації релігійної підтримки діяльності військ.

5. Не зважаючи на те, що в останній час відбулися значні переміни в суспільно-політичному житті та в державному будівництві нашої країни, військовому будівництві, навчанні та вихованні особового складу ЗС України, уважне вивчення, критичне переосмислення і творче використання історичного досвіду організації МПЗ може надати суттєву допомогу воєнним кадрам у вирішенні завдань, які стоять перед вітчизняною армією на сучасному етапі

Тема 3. Актуальні проблеми виховної роботи в зброй­них силах україни Частина 1. Організація виховної роботи у Збройних Силах України

Актуальність вивчення сьогоднішньої теми полягає в тому, що знання командиром (начальником) концептуальних засад гуманітарного та соціального забезпечення, виховної роботи в ЗС України та змісту і основних напрямків соціальної і гуманітарної політики, виховної роботи на сучасному етапі розвитку ЗС України виступає важливою передумовою ефективного виховання особового складу в підрозділі (частині).

Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно з нею, головним завданням Збройних Сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають знаходитись у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основою цього потенціалу є матеріальний й духовний аспекти. Про роль духовного фактора у життєдіяльності військ досить влучно підкреслював Н.Коупленд: “...моральний стан – це питання життя і смерті. Ним не можна нехтувати. Кожна добре організована армія зацікавлена у високому рівні бойової підготовки своїх військ і, коли це можливо, у забезпеченні їх кращою зброєю, щоб створити матеріальну перевагу над противником. Однак матеріальна перевага не так важлива, як моральна. Для армії більш небезпечним є низький моральний стан військ, ніж нестача боєприпасів”. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли перемога здобувалася не перевагою над противником у живій силі та бойовій техніці, а високим морально-психічним станом особового складу.

Морально-психологічний стан (МПС) – це “...якісна визначеність особистості, колективу, яка характеризує направленість і динаміку психічних процесів, між особистісних відносин у колективі; виступає конкретною формою прояву та реалізації потенціалу духовного і морального духу армії, важливою характеристикою військ.

Важливою складового бойової готовності та боєздатності військ (сил) є високий моральний дух особового складу Збройних Сил України.

Моральний дух це духовна готовність і здатність військовослужбовців пе­реносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогами.

Морально-психологічний потенціал - це сукупність духовних можливостей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою.