2. Вплив вібрації на організм людини

Вібрація – це рух точки або механічної системи, при якому відбувається почергове зростання та зменшення у часі значень хоча б однієї координати. Наприклад, під вібрацією можна розуміти ме­ханічні коливання тіла, котрі характеризуються частотою, ампліту­дою, швидкістю й прискоренням, що сприймаються організмом лю­дини як струс.

Серед усіх видів механічних впливів на організм людини вібра­цію вважають найбільш небезпечною. Вона сприймається людиною як природне навантаження, подібне до важкої праці. Шуми різної ін­тенсивності, частотою менше 20 Гц, також сприймаються людиною як вібрація.

За способом впливу на тіло людини вібрацію поділяють на;

• загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини;

• місцеву (локальну), котра передається через окремі частини ор­ганізму людини (наприклад, кінцівки).

У виробничих умовах частіше трапляються випадки комбінова­ного впливу вібрації – одночасно загальної та локальної. Вібрація викликає порушення фізіологічного й функціонального стану люди­ни. Якщо частота коливань на робочому місці близька до власних частот окремих внутрішніх органів, то можуть виникати механічні ушкодження й зміщення цих органів, що створює загрозу здоров’ю, а інколи – й життю.

Стійкі шкідливі зміни фізіологічного стану, які виникли під ді­єю вібрацій, називають вібраційною хворобою, основними симпто­мами якої є: головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях та передпліччі. Окрім цього можуть виникати судоми, безсоння, під­вищуватися чутливість до охолодження тощо.

Найбільш поширеною є така форма цієї хвороби, яка виникає внаслідок впливу локальної вібрації і характеризується ураженням нервової та опорно-рухової систем. Низькочастотна вібрація впли­ває на процеси обміну речовин (білкового, ферментативного, віта­мінного, холестеринового), що відбуваються в організмі людини.

Загальна вібрація, наприклад, викликає вібраційну хворобу у водіїв транспортних засобів, основним симптомом якої є вестибулопатія. Ознаками вияву вестибулопатії є запаморочення, головний біль, гінергідроз.

Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є:

• частота f (Гц);

• амплітуда зсуву А (м) – розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги;

• коливна швидкість (віброшвидкість) v (м/с);

• коливальне прискорення (віброприскорення) а (м/с").

Негативні відчуття від дії вібрації виникають, коли прискорен­ня становить 5 % прискорення вільного падіння, тобто при 0,5 м/с². Резонансні частоти для окремих частин тіла різні й знаходяться в ді­апазоні 2-60 Гц. Наприклад, резонансна частота серця, діафрагми і грудної клітини наближається до 5 Гц, голови – 20 гц, очних яблук – 60 Гц, Частоти для людей, які сидять, становлять від З до 8 Гц.

Вібрація з амплітудою коливань до 0,015 ми не впливає на ор­ганізм, до 0,05 мм – спричиняє нервове збудження з депресією; від 0,051 до 0,1 мм – негативно впливає на центральну нервову й сер­цево-судинну системи та органи слуху; від 0,101 мм до 0,3 мм –викликає розвиток вібраційної хвороби. Встановлено, що з віком ризик захворювання на вібраційну хворобу збільшується. Ступінь негативного впливу вібрації підви­щується за умов одночасного впливу на людину інших фізичних забруднювачів навколишнього середовища, зокрема, інтенсивного шуму та несприятливих метеорологічних умов (параметрів мікро­клімату).

Джерелами вібрації у містах є: автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислове устаткування тощо. Найбільш по­тужне джерело вібрації – рейковий транспорт, коливання ґрунту поблизу якого сягає 6-7 балів за шкалою Ріхтера. Наприклад, у метрополітені інтенсивна вібрація поширюється на відстань до 70-100 м.

В окремих випадках вібрація може мати стимулюючий вплив на людину. Наприклад, короткочасна дія вібрації певної частоти й інтенсивності знижує больову чутливість, а вібромасаж знімає м’я­зову втому і використовується для прискорення відновлювальних процесів нервової та м’язової систем.