Тема 5. Аналіз попиту і оцінка його еластичності

5.1. Значення попиту для ціноутворення і методичні основи його визначення.

5.2. Цінова еластичність попиту: її види і способи визначення.

5.3. Застосування цінової еластичності попиту в ціноутворенні.

5.1. Значення попиту для ціноутворення і методичні основи його визначення

Найбільш складна частина інформації, потрібної для ухвалення ефективних цінових рішень, стосується отримання відомостей про обсяг купівель за різних рівнів цін. В зарубіжній економічній літературі з ціноутворення в цьому зв’язку йдеться про реакцію покупців на ціну, яку зображують однойменною кривою – кривою реакції на ціну. В українських і російських джерелах зазвичай використовують терміни «попит», «крива попиту» і «еластичність попиту».

Суть попиту та форми його представлення.

Попит (англ. demand ) – це платоспроможна потреба, яка передбачає не лише бажання, а й змогу придбати певну кількість товару при кожному з можливих рівнів цін в деякий період часу. Індивідуальний попит відображає бажання і можливості окремого споживача, а ринковий попит є загальним віддзеркаленням попиту на товар з боку всіх споживачів.

Величина попиту – це кількість товару, яка споживачі бажають і готові придбати впродовж певного проміжку часу за конкретною ціною. Залежність величини попиту від різних чинників називають функцією попиту . ЇЇ загальний вигляд такий:

Q^D= f (Р, P₁, Р₂, … , Е, R, N, T, X), (5.1.)

де Q^D – величина попиту на даний товар;

Р, P₁, Р₂ ... – ціни даного товару та пов’язаних з ним товарів;

Е – очікування споживачів щодо їхніх доходів, майбутніх цін та ін.;

R – грошовий дохід споживачів;

N – кількість споживачів;

T – смаки й переваги споживачів;

X – інші чинники.

Якщо припустити, що всі чинники, крім ціни товару, в певному періоді не змінюються, то функція попиту набуде вигляду Q^D = f(P) і називатиметься функцією попиту від ціни. Загальне співвідношення між ціною та обсягом попиту характеризує закон попиту.

Закон попиту полягає в тому, що якщо ціна на який-небудь товар знижується і при цьому всі інші чинники залишаються незмінними, то величина попиту на цей товар зростає. Залежність величини попиту від ціни, або реакція попиту на ціну, може бути представлена в різних формах:

1) як число стосовно окремих цін;

2) у вигляді таблиці;

3) як математичну функцію чи модель;

4) у вигляді графічної кривої . Лінії попиту можуть мати різну форму, особливо це стосується індивідуального попиту, оскільки він пов’язаний з поведінкою споживача. Але найчастіше це спадна пряма або крива, що виражає закон попиту (зворотну залежність між попитом і ціною), причому не має значення, на якій графічній осі позначати ціну, а на якій – кількість купівель. Варіанти її зображення є різними. Це:

• звичайна крива попиту, яка віддзеркалює залежність кількості купівель в натуральному чи грошовому вираженні від рівня ціни.

• крива ймовірності купівель – г р а ф і к , що показує, яка частка генеральної сукупності покупців погодиться придбати товар за того чи іншого рівня ціни. Вона нагадує своїми контурами криву попиту, але замість кількості купівель вказується відсоток покупців, для яких та чи інша ціна є прийнятною.

• шкала попиту, яка показує точки ціни й попиту, не з’єднані лініями. Застосування шкали попиту є доцільним у разі, якщо виведене на основі набору значень ціни й кількості рівняння попиту може виявитися не єдиним можливим варіантом, а відтак крива попиту може бути різною за формою.