3.2.2 Шкідливі речовини в повітрі робочої зони

Вказуються джерела виділення шкідливих речовин у виробничому приміщенні, відділенні. Проводиться санітарна характеристика кожної шкідливої речовини – клас небезпечності, ГДК, біологічна дія на організм людини (можливо, у вигляді таблиці).

Таблиця 3.4 - Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори	Джерела факторів (види робіт)
1	2

Розглянемо цю таблицю.

Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів, згідно з ГОСТ 12.0.003-74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Класси­фикация», включає фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні фактори, які наводяться в графі 1 (наприклад, пайка ручними електропаяльниками з використанням олов’яно-свинцевих припоїв типу ПОС).

Графа 2 – джерела факторів (види робіт).

Перелік видів робіт повинен відповідати переліку, котрий містить календарний план на виконання робіт по об’єкту. При цьо­му необхідно пам’ятати, що конкретний вид робіт може бути дже­релом кількох факторів виробництва.

3.2.3 Освітлення

Вказуються види та системи освітлення, що використовуються в даному приміщенні. Згідно з нормами вказуються норми загального освітлення робочих місць, які порівнюються з фактичними даними (розрахунок у розділі 3.2.3.1).

3.2.3.1 Розрахунок загального рівномірного штучного освітлення приміщень

Для оцінки ефективності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за ДБН В.2.5-28-2006 (СНиП ІІ-4-79)

Нормоване значення освітлення для приміщення при загальному освітленні за СНиП ІІ-4-79 становить при використанні газорозрядних ламп – 300 лк, при використанні ламп розжарювння – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна становити 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 150 лк при використанні люмінесцентних ламп, або не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання.

Для розрахунку загального рівномірного штучного освітлення приміщень застосовується метод коефіцієнта використання світлового потоку, за допомогою якого визначають кількість світильників для даного приміщення.

Порядок проведення розрахунків:

1. Розраховують приблизну кількість світильників загального освітлення у приміщенні за формулою:

N = (A·B)/L                                          (3.1)

де: A і B – довжина і ширина приміщення, м;

Hр – висота підвісу світильників над рівнем робочої поверхні, м:

Нр = H – hp – hc,                                  (3.2)

де: hp = 0,8 м, висота робочої поверхні над підлогою;

hc = 0,5 м, відстань світлового центру світильника від стелі, або:

Hр = L/1,5,                                (3.3)

де: L – відстань між рядами світильників; оптимальна відстань між світильником при багаторядному розташуванні, м, визначається:

L = 1,5·Hр                              (3.4)

2. Визначають світловий потік однієї лампи світильника Ф за формулою:

Ф = (Ен·S·Z·Кз)/(N·n·η),          (3.5)

де: Eн – нормована освітленість, лк, визначається за таблицею 3.5 для відповідного розряду зорової роботи;

S – площа приміщення, що освітлюється, м ;

Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп, визначається за довідником (для кабінетів, робочих приміщень громадських будівель, торговельних залів тощо Кз = 1,5 при освітленні газорозрядними лампами, Кз = 1,3 при освітленні лампами розжарювання);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1,1 для люмінесцентних ламп);

N – кількість світильників (розрахована попередньо за формулою 3.1)

n – кількість ламп в світильнику (для світильників з газорозрядними лампами, прийняти тип світильника ЛПО-01 із кількістю ламп n = 2); для світильників з лампами розжарювання прийняти тип світильника УПМ-15 відповідно із n = 1);

η – коефіцієнт використання світлового потоку, визначається за світлотехнічною таблицею 3.5 в залежності від індексу приміщення, коефіцієнтів відбиття стелі, стін для світильників з люмінесцентними лампами; значення η визначають в залежності від індексу приміщення i:

i = (A·B)/(Hр·(A + B)),                      (3.6)

3. Визначивши світловий потік лампи Ф, за таблицею 3.6 вибирають найближчу стандартну лампу, причому її світловий потік не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж на (-10) – (+20) %.

Розраховують необхідну кількість світильників у приміщенні Nн за формулою:

Nн = Eн·S·Кз·Z / (Ф·n·η)                           (3.7)

4. Розраховують очікувану освітленість у приміщенні Ер за необхідної кількості світильників Nн і відомих всіх інших значеннях за формулою:

Ер = (Ф·N·n·η)/(S·Z·Кз)        (3.8)

5. Виходячи зпотужності однієї лампи w, Вт, і їх кількості визначають

загальну потужність освітлювальної установки:

W= w·Nн (3.9)

Таблиця 3.5 – Коефіцієнти використання світлового потоку (η) світильників з газорозрядними лампами та лампами розжарювання

Тип світильника	УПМ-15			ЛПО-01
ρ стелі, % ρ стін, %	70	50	30	70	50	50
	50	30	10	50	50	30
і	Коефіцієнти використання, η, %
0,5	22	20	17	25	23	20
0,6	32	26	23	31	29	24
0,7	39	34	30	36	34	28
0,8	44	38	34	39	37	32
0,9	47	41	37	42	41	35
1,0	49	43	39	46	44	38
1,1	50	45	41	48	46	41
1,25	52	47	43	51	49	44
1,5	55	50	46	55	53	49
1,75	58	53	48	58	57	52
2,0	60	55	51	61	59	55
2,25	62	57	53	63	62	57
2,5	64	59	55	65	64	59
3,0	66	62	58	68	66	62
3,5	68	64	61	70	68	64
4,0	70	66	62	71	69	66
5,0	73	69	64	75	72	70

Таблиця 3.6 – Значення коефіцієнтів використання світлового потоку (η) для світильників з лампами ДРЛ

Тип світильника	КСС
ρ стелі, % ρ стін, %	70
	50
і	Коефіцієнти використання, η, %
0,6	55
0,8	64
1,25	78
2,0	86
3,0	92
5,0	96

Таблиця 3.7 – Технічні характеристики деяких ламп розжарювання та люмінесцентних ламп

Лампи розжарювання загального призначення (U=220 В)			Люмінесцентні лампи загального призначення
Потужність, Вт	Тип лампи*	Світловий потік, лм	Потужність, Вт	Тип лампи*	Світловий потік, лм	Довжина лампи, м
1	2	3	4	5	6	7
25	В	220	20	ЛДЦ	850	0,6
40	Б	400	20	ЛД	1000	0,6
40	БК	460	20	ЛБ	1200	0,6
60	Б	715	30	ЛДЦ	1500	0,9
60	БК	790	30	ЛД	1800	0,9
100	Б	1350	30	ЛБ	2180	0,9
100	БК	1450	40	ЛДЦ	2200	1.2
150	Г	2000	40	ЛД	2500	1.2
150	Б	2100	40	ЛБ	3200	1,2
200	Г	2800	80	ЛДЦ	3800	1.5
200	Б	2920	80	ЛД	4300	1.5
300	Г	4600	80	ЛБ	5400	1,5

Примітка*: В – вакуумна, Б – біспіральна, БК – біспіральна криптонова, Г – газонаповнена, ЛДЦ – денного світла з покращеним відтворенням кольору,  ЛД – денного світла, ЛБ – білого світла.

Таблиця 3.8 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Лампи розжарювання		Люмінесцентні лампи		Ртутні лампи високого тиску
Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм
1	2	3	4	5	6
В-125-135-15*	135	ЛДЦ 20	820	ДРЛ 125	600
В 215-225-15	105	ЛД 20	920	ДРЛ 250	13200
Б 125-135-40	485	ЛБ 20	1180	ДРЛ 400	23700
Б 120-230-40	460	ЛДУ 30	1450	ДРЛ 700	40800
БК 125-135-100	1630	ЛД 30	1640	ДРЛ 1000	58500
БК 215-225-100	1450	ЛБ 30	2100
Г 125-135-150	2280	ЛДУ 40	2100
Г 215-225-150	2090	ЛД 40	2340
Г 125-135-300	4900	ЛБ 40	3120
Г 215-225-300	4610	ЛДУ 80	3740
Г 125-135-1000	19100	ЛД 80	4070
Г 215-225-1000	19600	ЛБ 80	5220
* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.

Таблиця 3.9 - Норми освітленності штучним світлом

Характер-ристика роботи	Розмір об’єкта розрізнян-ня, мм	Розряд роботи	Під-розряд роботи	Контраст об’кта з фоном	Фон	Найменша освітленість, лк
						при газорозрядних лампах		при лампах розжарювання
						Освітлення
						комбіноване	загальне		комбі-новане	загальне
1	2	3	4	5	6	7	8		9	10
Найвищої точності	менше 0,15	І	а б в в в г г г	Малий Малий Малий Середній Великий Середній Великий Великий	Темний Середній Світлий Середній Темний Світлий Світлий Середній	5000 4000 2500 2500 2500 1500 1500 1500	1500 1250 750 750 750 400 400 400		4000 3000 2000 2000 2000 1250 1250 1250	300 3000 300 300 300 300 300 300
Дуже високої точності	від 0,15 до 0,3	ІІ	а б б в в в г г	Малий Малий Середній Малий Середній Великий Середній Великий	Темний Середній Темний Світлий Середній Темний Світлий Світлий	4000 3000 3000 3000 2000 2000 1000 1000	1250 750 750 750 500 500 300 300		3000 2500 2500 2500 1500 1500 750 750	3000 300 300 300 300 300 200 200
Високої точності	від 0,3 до 0,5	ІІІ	а б б в в в г г г	Малий Малий Середній Малий Середній Великий Середній Великий Великий	Темний Середній Темний Світлий Середній Темний Світлий Світлий Середній	2000 1000 1000 750 750 750 400 400 400	500 300 300 300 300 300 200 200 200		1500 750 750 600 600 600 400 400 400	300 200 200 200 200 200 150 150 150
Середньої точності	від 0,5 до 1	ІV	а б б в в в г г г	Малий Малий Середній Малий Середній Великий Середній Великий Великий	Темний Середній Темний Світлий Середній Темний Світлий Світлий Середній	750 500 500 400 400 400 300 300 300	300 200 200 200 150 200 150 150 150		800 500 500 500 400 400 300 300 300	200 150 150 150 100 100 100 100 100

Приклад:

1. Розрахуємо приблизну кількість світильників загального освітлення у приміщенні за формулою:

N = (A·B)/L ,                                          (3.1)

N = 540/7,05 = 11 шт.

де: A і B – довжина і ширина приміщення, м;

Hр – висота підвісу світильників над рівнем робочої поверхні, м:

Нр = H – hp – hc,                                  (3.2)

Нр = 6 – 0,8 – 0,5=4,7 м

де: hp = 0,8 м, висота робочої поверхні над підлогою;

hc = 0,5 м, відстань світлового центру світильника від стелі, або:

Hр = L/1,5,                                (3.3)

де: L – відстань між рядами світильників; оптимальна відстань між світильником при багаторядному розташуванні, м, визначається:

L = 1,5·Hр                              (3.4)

L = 1,5·4,7=7,05 м

2. Визначають світловий потік однієї лампи світильника Ф за формулою:

Ф = (Ен·S·Z·Кз)/(N·n·η),          (3.5)

Ф = (200·540·1,1·1,5)/(11·2·0,39)=20769 лм

де: Eн – нормована освітленість, лк, визначається за таблицею 3.5 для відповідного розряду зорової роботи;

S – площа приміщення, що освітлюється, м ;

Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп, визначається за довідником (для кабінетів, робочих приміщень громадських будівель, торговельних залів тощо Кз = 1,5 при освітленні газорозрядними лампами, Кз = 1,3 при освітленні лампами розжарювання);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1,1 для люмінесцентних ламп);

N – кількість світильників (розрахована попередньо за формулою 3.1)

n – кількість ламп в світильнику (для світильників з газорозрядними лампами, прийняти тип світильника ЛПО-01 із кількістю ламп n = 2); для світильників з лампами розжарювання прийняти тип світильника УПМ-15 відповідно із n = 1);

η – коефіцієнт використання світлового потоку, визначається за світлотехнічною таблицею 3.5 в залежності від індексу приміщення, коефіцієнтів відбиття стелі, стін для світильників з люмінесцентними лампами; значення η визначають в залежності від індексу приміщення i:

i = (A·B)/(Hр·(A + B)),                       (3.6)

i = (540)/(4,7·(150))=0,76

3. Визначивши світловий потік лампи Ф, за таблицею 3.6 вибирають найближчу стандартну лампу, причому її світловий потік не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж на (-10) – (+20) %.

Розраховують необхідну кількість світильників у приміщенні Nн за формулою:

Nн = Eн·S·Кз·Z / (Ф·n·η)                           (3.7)

Nн = 200 ·540·1,5·1,1 / (5220·4·2·0,39)=10,9 = 11 шт.

4. Розраховують очікувану освітленість у приміщенні Ер за необхідної кількості світильників Nн і відомих всіх інших значеннях за формулою:

Ер = (Ф·N·n·η)/(S·Z·Кз)        (3.8)

Ер = (20769·11·2·0,39)/(540·1,1·1,5)=218 лк

Загальне рівномірне штучне освітлення приміщень дорівнює 218 лк, кількість світильників 11. Розрахункове штучне освітлення в приміщенні відповідає вимогам.

Виходячи зпотужності однієї лампи w, Вт, і їх кількості визначають загальну потужність освітлювальної установки:

W= w·Nн (3.9)

W= 80·11= 880 Вт