31. Зміна масштабу виробництва.

На відміну від короткотермінового періоду в довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Можливі кілька варіантів на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність.

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів.

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій, їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації.

32. Альтернативна вартість.

Альтернативна вартість — найкраща вартість з втрачених в результаті вибору конкретного альтернативного варіанту.. При виробництві може бути визначено як кількість іншого товару, яким доводиться жертвувати (зменшувати його виробництво) для збільшення виробництва даного товару.

Альтернативна вартість може виражатися як натурально, так і в грошовому еквіваленті цих альтернатив. Так само альтернативну вартість можна виразити в годиннику часу (упущеного часу з точки зору його альтернативного використання). Альтернативна вартість не є предметом бухгалтерського обліку, це показник, на який можна орієнтуватися при ухваленні рішень. Альтернативна вартість завжди існує там, де є вибір. Коли ми обираємо, ми приймаємо один варіант і при цьому відмовляємося від іншого. Отже, альтернативною вартістю обраного варіанту буде вартість варіанту, від якого ми відмовились.

33. Витрати виробництва.

Розміщенням витрат ґрунтується на факти обмеження ресурсів і можливості їх альтернативного використання. Витрати виробництва це витрати фірми на виготовлення продукції. Економічні витрати – це ті, що фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того щоб відвернути ці ресурси від використ. в альтернативному виробництві. Види витрат виробництва: -зовнішні- це грошові виплати, що несе фірма за надання послуг за роботу за сировину, паливо, енергію, транспортні послуги. -внутрішні-це витрати на власний та самостійно використаний ресурс. Таким чином витратами є всі платежі зовнішні чи внутрішні та прибуток , який необхідний для того щоб залучити та отримувати ресурси.

34. Графічний аналіз максимального прибутку.

(Графік) Де криві TR і TC перетинаються, прибуток =0. При цих же обсягах виробництва Q1 і Q2 крива прибутку Pr перетинає вісь абсциз на відрізках. Де крива TC розташована вище кривої ТR фірма зазнає збиток, на відрізку де крива ТR розташ. вище ТС – доходи більші витрат. Максимальний прибуток буде там де існує більша відстань між кривими TR і TC. Графічно це визначається у такий спосіб – дотичні проведені до кривих TR і TC повинні бути паралельними, якщо ці дотичні розходяться то виробницто потрібно розширювати, а якщо сходяться – то виробництво скорочувати. Дотична яка проведена до кривої прибутку через максимальний прибуток буде паралельна вісі абсцис.

35. Функція витрат і рівновага виробника.

Економічні витрати залежать від кількості використаних ресурсів (їх затрат) та цін за послуги факторів виробництва.

Кожен виробник, купуючи фактори для організації виробництва, має обмеження в засобах. Рівновага виробника забезпечується тоді, коли він досягає максимуму обсягу виробництва при мінімальних витратах. Іншими словами, оптимум виробника визначається рівністю граничної норми технологічного заміщення одним ресурсом іншого (характеристика ізокванти) і співвідношенням цін ресурсів (характеристика ізокости), і виникає в тому випадку, коли гранична норма технологічного заміщення дорівнює відношенню цін факторів виробництва.