
- •Розділ 1. Характерні особливості основних видів діяльності
- •1.1 Гра як основний вид діяльності
- •1.2 Навчання як основний вид діяльності
- •1.3 Праця як основний вид діяльності
- •Розділ 2 .Основні види діяльності на різних вікових етапах
- •2.1 Періодизація розвитку
- •2.2 Основні види діяльності старшого дошкільного віку
- •2.3 Основні види діяльності молодшого школяра
- •2.4 Основні види діяльності старшого школяра
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки Додаток а
2.4 Основні види діяльності старшого школяра
Не дивлячись на те, що в більшості випадків старший школяр залишається учнем, навчальна діяльність повинна отримати нову спрямованість і новий зміст, орієнтовані на майбутнє. Учні починають приділяти більше уваги певним предметами, пов'язаними з майбутньою професійною діяльністю або продовженням навчання у різних навчальних закладах.
Діяльністю, що визначає подальший розвиток особистості, а отже і провідною діяльністю, на даному етапі розвитку вважається праця [14, с.165]. Новоутворенням цього періоду вважається професійне самовизначення, чітка направленість на майбутнє, побудова життєвих планів, які повинні бути реалізовані в майбутньому.
В старших класах формується психологічна готовність до самовизначення. Готовність до самовизначення значить не завершені в своєму формуванні психічні структури і якості, а певну зрілість особистості, тобто сформованість психологічних утворень і механізмів, які забезпечують можливість зростання особистості зараз і в майбутньому.
Зміст поняття психологічної готовності до самовизначення:
Сформованість на високому рівні психологічних структур: теоретичного мислення, основ наукового і громадянського світогляду, самоусвідомлення і розвиненої рефлексії;
Розвиненість потреб, які забезпечують змістовне наповнення особистості (потреба зайняти внутрішню позицію дорослої людини, члена суспільства, потреба в спілкуванні, потреба в праці, моральні установки, ціннісні орієнтири, тимчасові перспективи);
Становлення прагнення до здобуття індивідуальності внаслідок розвитку своїх здібностей та інтересів, критичного ставлення до них.
Професійне самовизначення слід розглядати, як процес розгорнутий у часі. Оскільки це багаторівневий і багатоступінчатий процес, у якому відбувається виділення задач суспільства і формування індивідуального стилю життя, частиною котрого являється професійна діяльність. В процесі професійного самовизначення встановлюється баланс особистих інтересів і схильностей та існуючої системи розподілу праці.
Ні в якому випадку не можна думати, що професійна визначеність зменшує можливості: набутий в обраній професійній діяльності досвід змінює картину майбутніх можливостей вибору людини і можливих напрямів її розвитку, відкриває для неї новий, раніше недоступний світ.
Бачення людини себе майбутнім професіоналом являється показником зв'язку людини з суспільством та включеності в нього. Вибір професії фактично означає проекціювання в майбутнє певної соціальної позиції.
Процес вибору професії проходить кілька стадій:
1) фантастичний вибір (11 років);
2) пробний вибір (16 - 19 років);
3) реалістичний вибір (після 19 років) [15, с.269].
На розглянутому віковому етапі старший школяр проходить лише дві з цих стадій.
Основу професійного самовизначення складають такі фактори:
усвідомлення цінності суспільно корисної праці;
загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні;
усвідомлення необхідності загальної та професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації;
загальна орієнтація в світі професійної праці;
виділення дальньої професійної мети;
узгодження мети з іншими важливими життєвими цілями;
знання про внутрішні перешкоди, які можуть ускладнити досягнення обраної мети.
Говорячи про працю та професійне самовизначення на цьому віковому етапі, слід також згадати про гру та навчання.
У старших школярів, як і у дорослих людей, гра та навчання перестають бути провідними видом діяльності. Гра втрачає свою розвиваючу функцію, відходить на задній план і починає служити засобом спілкування, розрядки і відпочинку.
Трохи інакшою є справа з навчальною діяльністю. Вона хоч і не являється провідною, але все-ж-таки зберігає важливе значення, якби вплітаючись у інші види діяльності. Навчання дійшовши до рівня самоосвіти, на цьому віковому етапі стає допоміжним засобом розвитку та зростання людини в особистому та професійному плані.