2.3. Ґрунтові води району розташування

Підземні води на родовищі знаходяться в відкладах четвертинної системи, харківської і бучакської світ палеогену, а також у тріщинуватій зоні кристалічних порід докембрію.

Водоносний горизонт алювіальних відкладів знаходиться в пісках різної зернистості, потужність яких змінюється від 3 до 15 м, але в більшості випадків не перевищує 8 м. Глибина залягання водоносних пісків 0,8-8,0 м, але в більшості випадків не перевищує 5,0 м. Покрівлею служать лісовидні суглинки, рідше супіски, нижня частина яких (0,5-1,0 м) обводнена і знаходиться в текучому стані, нижнім водоупором служать піскуваті глини харківської свити.

В межах другої тераси водоносний горизонт володіє невеликим напором, що не перевищує 3,0 м, глибина сталих рівнів змінюється від 0,2 до 4,55 м, їх абсолютні відмітки змінюються від 72 до 65 м, знижуючись у бік р. Псел.

Водоносний горизонт алювіальних відкладів має гідравлічний зв'язок з поверхневими водами, а також з нижчим водоносним горизонтом відкладів харківської свити. Режим водоносного горизонту залежить від кліматичних факторів. Річна амплітуда коливання рівня змінюється від 0,28 до 2,31 м, найбільша спостерігається поблизу р. Псел.

Водоносний горизонт харківської свити приурочений до прошарків мілкозернистих і тонкозернистих пісків і середньої міцності пісковиків, місцями кавернозних, що залягають серед піскуватих глин. Сумарна потужність водовмісних порід змінюється в межах від 3 до 10 м, складаючи в середньому 5-7 м. Глибина залягання покрівлі 9-12 м, глибина встановленого рівня змінюється від 0,6 до 4,5 м, абсолютні відмітки рівнів (70,01-66,08 м) знижуються в напрямку до р. Псел. В покрівлі залягають водоносні алювіальні піски, з якими горизонт гідравлічно зв’язан, а в підошві водотривкі безкарбонатні глини київської свити. Водоносний горизонт володіє слабким напором, величина його не перевищує 12,0 м.

Водообільність горизонту низька: дебети більшості випробуваних свердловин складають десяті частки л/сек і тільки в місцях залягання кавернозних пісковиків дебети свердловин зростають до 2,1 л/с і навіть до 3,51 л/с при пониженнях відповідно 29 і 4,78 м.

Водопровідність пісковиків становить 39,3 м /добу. Річна амплітуда коливання рівнів змінюється від 0,29 до 1,53 м.

Водоносний горизонт бучакськой свити укладено в пісках різної зерни-стости, переважно дрібнозернистих, в північній частині родовища вугілля-стих, місцями сильно глинистих, дрібнозернистих. Сумарна потужність водовмісних порід змінюється від декількох метрів у центральній до 40 м в північній частині родовища.

Глибина залягання покрівлі водоносного горизонту, представленої мергелями, рідше мергелистими пісковиками київської свити змінюється від 61 до 98 м, підошвою служать осадові брекчії, поверхня кристалічних порід.

Водоносний горизонт містить напірні води, величина напору змінюється від 60 до 101 м, збільшуючись в північному напрямку.

Абсолютні відмітки п’єзометричних рівнів змінюються від 66 до 75 м. На родовищі та прилеглої території відбувається різке падіння п’єзометричних рівнів у південному і південно-західному напрямках, що підтверджує наявність тут області розвантаження водоносного горизонту.

Дані про водообільності горизонту значною мірою занижені, їх максимальне значення складають 1,99 л/с при зниженні 28,6 м і 6,4 л/сек при зниженні 43,78 м, питомі дебети відповідно дорівнюють 0,069 і 0,146 л/сек.

Гідравлічно пов'язаний з водоносним горизонтом тріщинуватої зони. Амплітуда річних коливань змінюється від 0,17 до 1,15 м.

Водообілъністъ зони тріщинуватих кристалічних порід докембрію визначається ступенем тріщинуватості порід, станом тріщин, умовами живлення. Потужність верхньої, найбільш водообільної, зони активної тріщинуватості становить 100-150 м, збільшуючись місцями до 200 м.

Найбільшою водообільністю характеризується верхня зона активної тріщинуватості, має гідравлічну взаємозв'язок з водоносними горизонтами залишкової товщі (на родовищі та прилеглої території - з водоносним горізонтом відкладень бучакськой свити).

Породи криворізької серії відрізняються підвищеною тріщинуватістю і водообільністю порівняно з вміщуючими породами - гранітами кіровоградсько - житомирського комплексу.

Горизонт напірний, величина напору змінюється від 79 до 140 м, знижуючись на південь і південний захід, абсолютні відмітки п’єзометричних рівнів в північній частині родовища складають 73-74 м, а в південній 67-68 м.

В центральній частині родовища і на території, прилеглій до західної його границі, відбувається різке падіння абсолютних відміток п’єзометричних рівнів від 74 до 69 м, що підтверджує наявність тут області розвантаження горизонту.

Водообільність тріщинуватої зони змінюються від часток л/сек до 0,84-0,91 л/с при пониженнях 44,6-41,53 м. Підвищеною водообільністю відрізняються тектонічні зони, особливо їх верхня частина. Річні амплітуди коливань змінюються від 0,06 до 1,64 м. По окремим свердловинам (1396) спостерігаються різкі коливання рівнів з амплітудою до 6 м, обумовлені виділенням з свердловин газу, природа утворення якого не з'ясована..