15.Гігієнічна класифікація праці.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та х-ру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів. Всі умови праці поділяють на 4 класи:

1.оптимальні умови праці-це такі умови при яких зберігається не лише здоровя працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2.допустимі умови праці-х-ються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічно нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоровя працюючих.

3.шкідливі умови праці-х-ються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого.

4.небезпечні або екстримальні умови праці-це умови праці, що х-ються такими рівнями факторів виробничого середовища вплив яких протягом робочої зміни, створює високий ризик виникнення важких форм гострих проф захворювань, отруєнь або загроз для життя.

Трудовий процес визначається показниками: 1.Важкість праці-ступінь залучення до роботи мязів та фізіологічні витрати внаслідок фіз.навантаження.

2.Напруженість праці-відображає навантаження на ЦНС і оцінюється за 16 показниками, що х-ють інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, а також монотонність та режим праці.

16.Фінансування оп.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці" фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється роботодавцем.Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції, а для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, такі витрати передбачаються в Державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у Державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Державний, галузеві, регіональні фонди і фонди підприємств формуються за рахунок: 1.добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні; 2.коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп, якщо це передбачено умовами угоди про їх надання; 3.коштів інших фондів, громадських організацій, що надійшли в порядку надання допомоги, а також інших надходжень.

Крім того, до державного, галузевих і регіональних фондів спрямовуються кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини "підприємств, а також штрафів, накладених на посадових осіб і працівників, винних. Кошти від оплати вищезгаданих штрафів перераховуються підприємствами до державного фонду в розмірі 50% загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів — по 25%. Відповідальність за перерахування коштів до відповідних фондів покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.

18.Економічне стимулювання ОП. Поліпшення умов і охорони праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємців та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов’язано з економічним стимулюванням роботодавців. Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором). Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці. Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці. Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварії або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає : 1.умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт);2.поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань; 3.встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки; 4.встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах; 5.стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону.

19.ОП жінок і неповнолітніх. Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує чинні для жінок норми.Залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це зумовлено необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. У законодавчих актах про ОП приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 3р. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження. Вагітним жінкам відповідно до мед.висновку знижують норми виробітку, норми обслуговування, або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і унеможливлює вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Відповідно до Закону України "Про відпустки" (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів Після цього за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 р.та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 6р. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3р. Звільняти жінок, які мають дітей віком до 3(6)р, з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, але з обов'язковим працевлаштуванням.В ст. 43 Конституції України. Законом України "Про охорону праці" забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.Не допускається зараховувати на роботу осіб, молодших 16 років(або за згодою батьків). Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається оформляти на роботу учнів зош, проф-тех. і сер. Спец.нав. закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання,після досягнення ними 14-річного віку(згода батьків). Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.Усі особи, молодші 18 р, приймаються на роботу лише після попереднього мед.огляду і в подальшому, до досягнення 21 р, щороку підлягають обов'язковому мед.оглядові. Для неповнолітніх у віці від 16-18 р. встановлений скорочений 36год.робочий тиждень, а для 15р-24год.Заробітна плата працівникам молодше 18 р.за скороченої тривалості щоденної роботи сплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій за повної тривалості щоденної роботи. Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року.Тривалість відпустки-1міс.