1. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.

Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров‘я та рівень працездатності.

Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими.

Небезпечними називаються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров‘я або загибель організму; шкідливими – чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки.

Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін.

До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм.

До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів.

До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів.

2. Організація та види навчання з питань охорони праці.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Навчання з  питань  охорони  праці - це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань  і  навичок  з  питань  охорони праці або безпечного ведення робіт;

Робота з  підвищеною  небезпекою -  є робота в умовах впливу шкідливих та  небезпечних  виробничих  чинників  або  така,  де  є потреба  в  професійному  доборі,  чи пов'язана з обслуговуванням, управлінням,   застосуванням   технічних   засобів    праці    або технологічних  процесів,  що  характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій,  пожеж,  загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю, майну, довкіллю;

Спеціальне навчання - є щорічне  вивчення  працівниками,  які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є   потреба   в    професійному    доборі,    вимог    відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці.

Формою перевірки знань працівників з питань безпеки є іспит за екзаменаційними білетами.

Відповідно до типових правил внутрішнього трудового розпорядку робітники, що наймаються на роботу зобов’язані ознайомитися з порядком виконання трудових обов’язків, правилами трудової і технологічної дисципліни, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки. З цією метою на підприємствах проводяться різні види інструктажів.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

3 Джерела. класифікація і характеристики вібрацій.

Вібрації – складний коливний процес пружних тіл, що характеризується періодичністю зміни амплітуди коливань, їх частоти та інших характеристик. Вібрації передчасно виводять з ладу машини та обладнання, обмежують їх технологічні можливості, негативно впливають на організм людини.

Залежно від джерела виникнення, вібрації поділяються на три типи:

1. Транспортні – діють на персонал транспортних засобів на дорогах, при перевезенні вантажів тощо.

2. Транспортно-технологічні – діють на операторів машин при переміщенні вантажів, на виробничих майданчиках, платформах.

3. Технологічні – діють на операторів верстатів та спеціального обладнання, на якому відсутні джерела вібрацій, що перевищують санітарно-гігієнічні норми.

Всі вібрації по характеру дії на тіло людини також поділяються на три типи:

1. Загальні – передаються на тіло людини через опорні поверхні. Такі вібрації викликають роздратованість, втому та головний біль, викликають зміни у серцево-судинній системі, вестибулярному апараті, впливають на обмін речовин.

2. Місцеві (локальні) – передаються на окремі частини тіла людини від інструмента, їх наслідком є біль у суглобах. При вібраціях з частотами 35…250 Гц виникають спазми кровоносних судин кінцівок.

3. Комплексні – найбільш поширені на практиці, є результатом одночасної дії двох попередніх факторів.