1.3. Особливості взаємозв’язку особистісних рис та типу нервової системи

Як уже було зазначено, тип нервової системи людини є вродженим, малозмінюваним, визначає темперамент (динамічну та емоційну сторони поведінки). Тип нервової системи також пов’язаний з особистісними рисами.

В експериментах І.П. Павлова та багатьох інших дослідників проведених над собаками було встановлено, що слабкому типу нервової системи притаманна боязливість, а сильному, навпаки, сміливість. Він також вважав, що типологічні особливості нервової системи можуть маскуватися мотивами або особливостями умов життя. Павлов стверджує, що на поведінку впливає виховання (характер), при цьому тип нервової діяльності (темперамент) залишається незмінним. Згідно з ним сила нервової системи є вродженою, а форми поведінки є результатом формування індивідуальності [31]. Згідно з Є.П. Ільїном, така вольова якість людини як терпеливість найкраще проявляється у представників із сильною нервовою системою. Згідно з ним, фізіологічна основа прояву вольових рис є різною, оскільки людина не здатна проявляти однакову силу волі в різних ситуаціях [10]. Як зазначав Б.М. Теплов, «властивості нервової системи накладають глибокий відбиток на поведінку людини» [40, c. 233].

У лабораторії В.С. Мерліна проблема зв’язку особистісних рис з типами нервової системи була головною та детально досліджувалася. Вченими був встановлений зв’язок між нейротизмом і силою НС [21].

Табл. №3

Зв’язок нейротизму з силою нервової системи

Нейротизм	Сила нервової системи
	Велика	Середня	Мала
Високий	22,8 %	19,3 %	57,9 %
Низький	28,0 %	24,8 %	47,2 %

Отримані дані свідчать про те, що в осіб зі слабкою нервовою системою високий нейротизм є переважаючим. У представників з сильною нервовою системою нейротизм порівняно менший. Результати цього дослідження показують не прямий зв’язок, а лише тенденцію.

Г.Ю. Айзенк у своїй теорії вивчав зв’язок екстраверсії - інтроверсії з типологічними проявами властивостей нервової системи. Він вважає, що в екстравертів гальмування переважає над збудженням, а в інтровертів – навпаки [5]. Схожі результати отримав Є.П. Ільїн. Згідно з ним серед інтровертів частіше всього зустрічаються представники із середньою нервовою системою, а серед екстравертів – зі слабкою [10].

Табл. №4

Зв’язок екстраверсії – інтроверсії з силою нервової системи

Групи	Сила нервової системи
	Велика	Середня	Мала
Інтроверти	28,4 %	31,1 %	40,5 %
Екстраверти	26,8 %	22,7 %	50,5 %

Однак різниця отриманих даних (табл. №4) є незначною. Результати свідчать про наявність слабкої тенденції.

Згідно з дослідженнями у лабораторії Мерліна було встановлено, що для представників зі слабкою нервовою системою характерним є висока емоційна збуджуваність. Властивим є також те, що збудження переважає над гальмуванням і рухливістю нервових процесів [21]. Б.М. Теплов встановив, що для таким людям властива висока чутливість аналізаторів до зовнішніх подразників, тобто здатність швидше реагувати на них завдяки низькому порогу чутливості [41].

За даними Нюгуєн Кі Тионга, з типологічними особливостями прояву властивостей нервової системи пов’язані деякі психологічні особливості людини. Представникам із сильною нервовою системою і рухливістю збудження властиві лідерські якості. Вони характеризуються схильністю до ризику та наполегливістю. В основному спрямовують свої сили на результат діяльності. Представникам зі слабкою нервовою системою з переважанням гальмування притаманними є сором’язливість і схильність до уникнення боротьби. Такі люди зазвичай орієнтуються на процес діяльності [11].

У дослідженні Е.О. Голубєвої співставлялися результати методики Кеттелла з електрофізіологічними показниками типологічних властивостей вищої нервової діяльності людини. Було встановлено наявність кореляції у підлітків між фактором Е+ (домінантність) та слабкою нервовою системою. Дорослим які мають сильну нервову систему відповідає стресостійкість, добродушність, чуйність. Представникам слабкої нервової системи притаманними є такі риси як реалістичність, незалежність, мрійливість, абстрактність, замкнутість, тривожність. Також було виявлено, що в усіх вікових групах фактор G+ (висока нормативність поведінки) найбільше корелює зі слабкою нервовою системjю, а G- (низька нормативність поведінки) із сильною. Активність, емоційна стабільність більше виражені у осіб із сильною нервовою системою. Незалежність від групи (Q₂) позитивно корелює зі слабкістю нервової системи [8]. Отримані дані свідчать про зв’язок окремих рис особистості з типами нервової системи.

Отже, поняття «риси особистості» може мати різне значення в рамках окремої теорії. Зокрема, їх можна трактувати як стійкі особливості поведінки людини, що повторюються в різних ситуаціях; як стабільну схильність поводитися певним чином, що виражається у різних соціальних умовах; як спосіб поведінки в певних життєвих сферах; нейропсихічні елементи, які спрямовують і мотивують певні види адаптивної поведінки, керують нею. Фізіологічні особливості є фундаментом їхнього функціонування. Особистісні риси проявляються у взаємодії людини з оточуючою дійсністю в залежності від ситуації та індивідуально-типологічних відмінностей.

Розділ ІІ. Методи та методика дослідження