53.Міжнародні валютні відносини.

Важливою складовою ланкою світового господарства є міжнародні валютні відносини. Валютні відносини – це економічні відносини, пов’язані з функціонуванням грошей у світовому господарстві. Йдеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання займів і кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні відносини.

Функцію регулювання міжнародних валютних відносин світова спільнота поклала на Міжнародний валютний фонд (МВФ). Його було створено в 1944 р. країнами, що активно співпрацювали у сфері валютних відносин (сьогодні понад 180 країн-учасниць). МВФ – акціонерна організація. Джерелом його фінансових ресурсів є статутний капітал, що формується за рахунок внесків країн-членів. Сформовані на таких засадах валютні ресурси використовуються для кредитування певних потреб тих чи інших країн-учасниць.

Важливою ланкою в системі валютних відносин є Світовий банк – міжнародна інвестиційна інституція, заснована одночасно з МВФ. Позики СБ надає під низький відсоток на 15-20 років і мають п’ятирічний пільговий період. Вони повинні сприяти стабільному економічному зростанню та поліпшенню життя населення недостатньо розвинених країн.

54.Конвертована валюта та валютні курси.

Валюта – це грошові одиниці усіх держав, а також цінні папери у вигляді кредитних і платіжних документів (чеків, векселів, облігацій тощо), які використовуються у міжнародних розрахунках. Валютний курс – ціна грошової одиниці, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний курс встановлюють котирування іноземних валют. Котирування – це визначення офіційними державними органами (національним банком чи іншою фінансовою установою) ціни іноземної валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують. Конвертованість – здатність національної грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти.

Валютний курс певної грошової одиниці формується під безпосереднім впливом попиту і пропозиції, що встановлюються у кожному конкретному випадку на валютному ринку. Впливає стан платіжного балансу країни, рівень відсоткових ставок, які регулюють міграцію капіталу, а також чинники, пов’язані з динамікою цін національного ринку та інфляційним очікуванням. Валютний курс надзвичайно чутливий і до чинників, що визначають політичну і соціальну стабільність окремих країн, їхній зовнішньополітичний курс, міжнародний авторитет.

Девальвація – це цілеспрямовані дії відповідних інституціональних структур, що мають за мету зниження обмінних курсів валюти власної країни. Ревальвація має зворотний зміст.

55.Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Сучасна міжнародна валютна система сформувалася як результат тривалого розвитку світового господарства та впливу історичних і політичних факторів. У її розвитку виділяють три етапи, кожен з яких представляє певний тип валютної системи, а саме:

• систему золотого стандарту (створена міждержавною угодою на паризькій конференції у 1867 р. Риси: вільний обмін національних валют на карбовані державою золоті монети; забезпечення державами твердого золотого вмісту національних валют; стійкість валютних курсів підтримувалася автоматично – через припливи і відпливи золота з країн);

• золотовалютну систему (закріплена в 1944 р. міжнародною угодою провідних країн світу. Це була золото-доларова система. Номінально усі національні валюти зберігали золотий вміст, але обмін валют на золото міг здійснюватися тільки через посередництво американського долара. Долар став панівною валютою світу до 1970 р., коли США випустили надлишкову масу банкнот, а золота було насправді ушестеро менше);

• систему нерозмінних кредитних грошей (1976 р. у столиці Ямайки було ухвалено нову систему. Риси: повна демонетизація золота у сфері валютних відносин, скасовано золоте забезпечення національних валют).