51.Міжнародні економічні організації.

Міжнародна економічна організація - організація, створена на основі міжнародних угод, з метою уніфікації, регулювання, вироблення спільних рішень у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні економічні організації в залежності від напрямків діляться на універсальні і спеціалізовані.

Перелік міжнародних економічних організацій (студент на власний вибір дає характеристику декількох з них)

1.Асоціації країн-експортерів

2.Бельгійсько-Люксембурзький економічний союз

3.Велика сімка

4.Велика двадцятка

5.Група Світового банку

6.ГУАМ

7.Європейська економічна спільнота

8.Європейська спільнота з атомної енергії

9.Єдиний економічний простір

10.Меркосур

11.Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії

12.Міжнародна асоціація повітряного транспорту

13.Міжнародна асоціація розвитку

14.Міжнародна економічна організація

15.Міжнародна федерація бухгалтерів

16.ОПЕК

17.Організація економічного співробітництва та розвитку

18.Організація Чорноморського економічного співробітництва

19.Продовольча та сільськогосподарська організація ООН

20.Рада Економічної Взаємодопомоги

21.Середземноморський союз

52.Фактори інтернаціоналізації виробництва.

Цілісна система світового господарства формується на основі процесу глобалізації економічних відносин, базовою основою якого є поглиблення міжнародного поділу праці. Ґрунтуючись на розвитку національних структур виробництва, міжнародний поділ праці виступає як економічний фундамент, на якому заснована вся будівля світогосподарських зв’язків.

Міжнародний поділ праці – це зумовлена певним рівнем розвитку продуктивних сил специфічна форма поділу суспільної праці, що перерісши межі національних економік, призводить до спеціалізації окремих країн і господарських структур на виробництві певної продукції та її взаємному обміні; це поділ праці між країнами, їх спеціалізація на виробництві певної продукції, якою вони обмінюються.

Фактори. Розвиток міжнародного поділу праці спрямовується на забезпечення зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу. Формуючись на основі технічного і технологічного поділу праці, міжнародний поділ праці відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, її функціональної розгалуженості та дієздатності. Безпосереднім його наслідком є розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Вони, у свою чергу, зумовлюють всебічний розвиток міждержавного обміну, а також структурні перетворення більш високого порядку – інтернаціоналізацію в рамках світогосподарських зв’язків усього циклу відтворювального процесу – виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ.

Міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва, всесвітній поділ праці в кінцевому підсумку породжують інші форми міжнародних економічних відносин: міжнародну торгівлю, вивіз капіталів, міжнародний обмін послугами, міграцію робочої сили, валютно-фінансові відносини, науково-технічне співробітництво і т. ін. Основні форми міжнародних економічних відносин можна відобразити наступною схемою:

ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Світова торгівля

Міжнародний рух капіталів

Міграція робочої сили

Міжнародні валютно-фінансові відносини

Науково- технічне співробітництво