49.Структура світового господарства

Світове господарство являє собою цілісну систему, тобто комплекс взаємозалежних елементів, які функціонують як єдина цілісність. Цілісність зумовлена наявністю загальної цілі чи призначення, що полягає в найбільш ефективному використанні глобальних, загальносвітових ресурсів для задоволення людських потреб. Реалізація такої мети припускає ув'язування у певному порядку складових елементів системи, що й утворить її структуру.

Первинним елементом системи світового господарства є національні господарські, а також міжнародні виробничі комплекси. Між ними мають встановлюватися міцні і стійкі зв'язки, що поєднують їх у більш великі утворення — підсистеми.

Для характеристики складної і різноманітної структури світового господарства застосовується низка критеріїв, що дають змогу виділити складові його компоненти, згрупувати їх за певними ознаками і судити про стан і динаміку розвитку систем.

Критерії:

1.За географічною ознакою (згідно особливостями регіонального розвитку) можна розглядати підсистеми — Західна Європа, Північна Америка, Близький Схід, країни Південно-Східної Азії тощо.

2.Рівень економічного розвитку - показники:

- виробництво ВВП на душу населення → високорозвинені країни і країни, що розвиваються;

- галузева структура національної економіки → високоіндустріальними держави або аграрні;

- тип економічного росту → екстенсивний, інтенсивний;

- рівень і якість економічного життя населення.

3.Соціально-економічний тип господарства

4.Рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Сьогодні достатньо стійко проглядається така структура світового господарства:

• світові ринки товарів і послуг;

• світові ринки капіталів;

• світові ринки робочої сили;

• міжнародна валютна система;

• міжнародна кредитно-фінансова система.

Світове господарство є не тільки різноманітною, багаторівневою, динамічною системою, що перебуває у постійному розвитку і видозміні під впливом різноманітних чинників. Це відбивається в еволюції його структури:

перегрупуванні основних складових її елементів, зникненні деяких з них і появі нових. Завдання національних господарських комплексів (національних економік) — знайти своє місце в цій структурі, тобто забезпечити оптимальні умови функціонування з урахуванням взаємодії з іншими елементами.

50.Механізм включення національних економік у світове господарство.

Участі в міжнародних економічних відносинах є одним з найважливіших критеріїв включення в ту чи іншу підсистему світового господарства. Можна говорити про відкритий характер економіки країни, якщо напрями її розвитку визначаються тенденціями, які діють у світовому господарстві, оскільки частка зовнішнього сектора і рівень зовнішньоекономічних зв'язків дозволяють справляти стимулюючий чи гальмуючий вплив на економічне зростання. Вважається, що це буває, коли зовнішньоторговельний оборот досягає 25% валового внутрішнього продукту.

Участь країни в зовнішньоекономічній діяльності дістає висвітлення у низці показників:

1.Експортна квота — відношення обсягу експортованих товарів до валового внутрішнього продукту.

2.Товарна структура зовнішньої торгівлі — питомі ваги експортованих і імпортованих товарів за видами й ступенем їхньої переробки. Це дозволяє судити про сировинну чи технологічну спеціалізацію, про ступінь залежності від зовнішнього ринку.

3.Порівняльне співвідношення частки країни у світовому виробництві ВВП та її частки у світовій торгівлі. Перевищення першої над другою може означати або закритий характер економіки, або низьку конкурентоспроможність виробленої продукції.

4.Співвідношення обсягів інвестицій, вкладених даною країною в економіку інших країн, з обсягом закордонних інвестицій на її території.

5.Обсяг зовнішнього боргу країни і його відношення до валового внутрішнього продукту.