47.Джерела формування сімейних доходів та їх використання

Національний дохід – це сукупність усіх доходів, отриманих від використання національних економічних ресурсів як усередині країни, так і за її межами.

На основі національного доходу обчислюють показники особистих доходів населення. Особисті доходи – це доходи населення, що використовуються на споживання, заощадження і сплату податків.

Більша частина особистих доходів йде на споживчі витрати. Споживчі витрати – це сумарні витрати на придбання товарів і послуг короткострокового і довгострокового користування (крім купівлі житла). Заощадження населення – це частина особистого доходу, що залишається після споживання і використання з метою нагромадження багатства.

Джерела сімейних доходів:

1.Доходи від трудової діяльності (зарплата, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства).

2.Доходи від власності (оренда, дивіденди, квартплата тощо).

3.Доходи із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів відпочинку).

4.Доходи, отримані шляхом дарування.

Використання сімейних доходів: придбання продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрачаються на соціально-культурні та побутові послуги, заощадження, сплату податків тощо.

48.Світове господарство, його об’єктивні сторони.

Світове господарство – глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.

Особливістю світового господарства є його цілісність, яка забезпечується механізмом міжнародних відносин. Цілісність склалася завдяки взаємозв'язаним процесам — утворенню нових незалежних держав та інтеграції їх економік, під впливом яких формувалася сучасна політична карта світу. Цю цілісність підтримує діяльність міжнародних організацій та потужних транснаціональних корпорацій (ТНК).

Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету.

ТНК – найбільші компанії, національні за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності; це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалі, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.

Світове господарство має властивості, які не притаманні жодному з національних господарств. На відміну від територіально визначених, більш-менш однорідних за рівнем розвитку, більшою чи меншою мірою керованих національних господарських систем (комплексів) світова економіка має різнорівневу за розвитком, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну (через нерівноправність відносин) будову.

Етапи формування світового господарства:

1 етап — зародження світового господарства в XVI-XVIII століттях на основі виникнення світового ринку та розвитку економічних відносин;

2 етап — формування світового господарства на основі розвитку великої машинної індустрії та транспорту;

3 етап — становлення нового виробництва, посилення економічної інтеграції, зміна структури світової торгівлі, формування провідних галузей господарства.