45.Співвідношення між фондами споживання та нагромадження.

Фонд споживання — частина національного доходу, яка використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб членів суспільства. Інша частина національного доходу спрямовується на розширення виробництва і утворює фонд нагромадження.

Фонд споживання включає в себе особисте споживання всього населення країни, а також витрати у закладах, які обслуговують населення. Він утворює межу зростання реальних доходів населення і тим самим визначає життєвий рівень населення. Фонд споживання формується в основному за рахунок заробітної плати, але з розвитком ринкових відносин зростає значення доходу у вигляді ренти, банківського процента, підприємницького доходу.

Велике значення для збільшення величини національного доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширеного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу. Між цими двома величинами постійно існує суперечність, яка може перерости в конфлікт. Так, з одного боку, надмірно великий фонд споживання не дає змоги здійснювати розширене відтворення, тобто будувати нові заводи, фабрики, електростанції, впроваджувати нову техніку і технологію, розвивати науку, освіту тощо. З іншого боку, надмірне нагромадження частки створеного національного доходу стримує споживання населення, зростання його особистих доходів. Це, у свою чергу, підриває стимули до праці, формує тип економіки, не спрямованої на задоволення потреб та інтересів населення, тобто затратну економіку.

Оптимальним у колишньому СРСР вважалося співвідношення між споживанням і нагромадженням у пропорції 75:25. У різних країнах світу (залежно від соціально-економічної програми розвитку) воно відхилялося як в один, так і в другий бік. В Україні за період 1961—1989 pp. норма нагромадження скоротилася з 29 до 18%, а за час економічної кризи – ще більше. Значною мірою це було зумовлено невикористанням амортизаційних відрахувань (у 2000 р. — понад 10 млрд. грн.). Враховуючи досвід багатьох держав світу, цю норму в нинішніх умовах слід підняти до 25—26%. Нижньою межею є норма нагромадження 20%.

46.Доход, як форма реалізації власності.

Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал. Особливим видом доходів є доходи від власності – землі, капіталу, різного майна. Наприклад:

1. земельні власники отримують ренту (плата за оренду землі) на землю;

2. капіталісти-рантьє отримують позичковий відсоток (процент від суми яку позичили + повертають позичену суму);

3. власники квартири здають житло і отримують квартплату;

4. дивіденди (відсотки) від акцій;

5. доходи від облігацій.

Усі вони не виконують жодних підприємницьких функцій (активних дій), ведуть бездіяльне життя, при цьому отримують гроші (дохід). Ставлення економістів до таких доходів неоднозначне. Дехто вважає це нормальним явищем, а дехто називає такий спосіб життя паразитичним.

Важливо те, що такий дохід має бути допоміжним до основного доходу – заробітної плати. Потрібно контролювати розподіл «доходів від власності», щоб уникнути зловживання та порушень принципів соціальної справедливості, щоб не відбулося відчуження від засобів виробництва. Тобто, слід зберегти принцип, згідно з яким доходи від власності у формі дивідендів, відсотків, ренти мають лише допоміжний характер. Основну частку доходу працездатне населення має одержувати за суспільно корисну працю.