41.Заробітна плата, її суть та форми.

Первісне трактування суті заробітної плати, як прийнято вважати, належить англійцю В. Петті (ХVII ст.), на думку якого заробітна плата є ціною праці ї її межі визначаються вартістю мінімального обсягу засобів існування найманого робітника й членів його сім’ї. Думку Петті розділяв Д.Рікардо – зарплата є грошовим виразом «мінімуму засобів існування». За А.Смітом заробітна плата – це та сума, яка тяжіє до прожиткового (мінімального) рівня. А.Маршал в «життєво необхідні засоби» включає вже засоби «щоб працювати» і «щоб жити». К.Маркс розробив теорію заробітної плати як грошового виразу вартості і ціни робочої сили, тобто робітник продає не працю, а робочу силу (здатність до праці). М.Туган-Барановський вважав заробітну плату часткою робітничого класу в суспільному продукті, яка залежить від продуктивності суспільної праці і соціальної сили робітничого класу.

У сучасній економічній теорії праця однозначно вважається фактором виробництва(економічним ресурсом), а заробітна плата — ціною використання праці робітника.

Заробітна плата — це грошове вираження, яке надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

У ринковій системі практикують дві основні форми заробітної плати:

• погодинна – це плата за кількість відпрацьованого робочого часу (годин).

• відрядна (поштучна) – це плата за обсяг виконаної роботи (виробленої

продукції, наданих послуг).

Інструментом для налагодження оплати праці слугує тарифна система. Тарифне нормування оплати праці передбачає проведення тарифікації робіт, тобто визначення тарифних ставок і розрядів по кожному виду трудової діяльності, аби таким чином забезпечити диференціацію і регламентацію робіт у залежності від їх виду, складності технології, кваліфікації працівників, їх досвіду тощо.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує найманий працівник як винагороду за свою працю.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, яку можна придбати на номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін і податків.

Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою мінімум оплати праці працівника найнижчої кваліфікації, достатній для задоволення потреб на рівні простого відтворення його робочої сили.

42.Державний бюджет: його функції, особливості, формування та використання.

Державний бюджет – це головний фінансовий план (програма) діяльності держави, що відображає усі її грошові доходи та видатки. Державний бюджет є головною ланкою фінансової системи країни й основним інструментом державного регулювання економіки. Він є матеріальною основою існування держави як такої, її утримання та забезпечення виконання нею її функцій. Державний бюджет ухвалюється парламентом, його виконавцем є уряд, а безпосередню відповідальність за складання проекту бюджету та виконання ухваленого бюджету несе міністерство фінансів.

Бюджет може плануватися у трьох варіантах:

1).з дефіцитом (доходи не покривають необхідні витрати);

2). збалансований (баланс доходів і витрат);

3).з профіцитом (перевищення доходів над видатками).

Функції державного бюджету:

1.Розподільча – виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формування державного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території.

2.Контрольна – дає змогу знати, чи своєчасно й у повному обсязі фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції перерозподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних коштів, який відображається в доходах і видатках бюджету.

Види та джерела доходів бюджету держави (формування бюджету):

• податки та інші обов’язкові платежі;

• доходи від зовнішньоекономічної діяльності (мита, плата за ліцензії);

• доходи від приватизації державної власності (землі, підприємств, споруд);

• доходи від конфіскованого майна;

• штрафи;

• позика через випуск державних облігацій, отримання кредитів.

Основні напрямки видатків державного бюджету (використання бюджету):

• закупівля товарів і послуг для потреб оборони країни, захисту правопорядку та функціонування інших «силових структур», для забезпечення соціально-культурної сфери, науки, органів управління тощо;

• видатки на оплату праці працівників бюджетної сфери;

• інвестиції;

• трансферти (субсидії, субвенції, дотації).