Рани вим'я і дійок у корів

Причини. Рани молочної залози виникають внаслідок травмування її різними гострими предметами (дротом, сучками дерева, цвяхами та ін.). укусів диких тварин і собак, ударів рогами та ін.

Клінічні ознаки. У ділянці вим'я і дійок трапляються різані, рубані, колоті, забито-рвані і кусані рани. За глибиною ушкодження вони можуть бути поверхневими, глибокими і проникаючими в молочні і дійкові цистерни. В останньому випадку з ран виділяється молоко. Глибокі і проникаючі рани нерідко ускладнюються маститом і фістулами дійки.

Лікування. При свіжих ранах вим'я застосовують первинну хірургічну обробку. Вузькі ранові канали широко розрізують, вирізують нежиттєздатні тканини, ранові краї паренхіми молочної залози зближують заглибними кетгутовими швами, а на шкіру накладають вузлові шви з шовку.

При свіжих і запалених ранах вим’я хірургічну обробку їх роблять після інфільтраційного знеболювання. Під час хірургічної обробки розрізують рановий канал на всю його глибину, вирізують забито-рвані тканини, забезпечують вільне стікання ексудату. При значному зяянні рани її частково ушивають.

Якщо рани дійок непроникаючі, біля їх основи роблять циркулярну інфільтраційну анестезію, після чого хірургічно обробляють рану за методом часткового вирізування і накладають глухі вузлові шви з шовку Л^г» 4. Операційну рану покривають клейовою пов'язкою (клей БФ-6). Лактуючим коровам після операції в лійковий канал вводять на 8—10 діб хлорвінілову трубочку діаметром 4- 5 мм і фіксують її шовком до шкіри дійки. ІІІви знімають на восьмий-дев'ятий день.

Якщо рани дійки проникаючі, також хірургічно обробляють рану з наступним накладанням двоповерхових петлеподібних швів. При накладанні

15

першого поверху швів тканини проколюють голкою і боку шкіри лійки на відстані б мм від країв рани з таким розрахунком, щоб шов проходив у підслизовому шарі. Швами другого поверху зближують шкірні краї рани і прилеглу до неї частину м'язового шару стінки дійки; прокол тканин голкою при цьому роблять також з боку шкіри дійки на відстані 2—3 мм від країв рани. На дійку накладають пов'язку. Один раз на день з цієї дійки здоюють молоко через катетер або хлорвінілову трубку.

Останнім часом запропоновано метод з'єднання ранових поверхонь дійок за допомогою клею ціакрину.

Лабораторне заняття Л«4.

Тема: перев’яз влніія ран і способи застосування антисептичних засобів на рани

Завдання. Набути практичних навичок з техніки перев'язування ран, зокрема знімати стару пов'язку, робити туалет рани та обробляти її антисептичними речовинами, дренувати рану і накладати ранові пов'язки: ознайомитися з методикою відкритого лікування ран.

Методика закритого лікування ран. За цією методикою передбачається лікування ран під пов'язкою (бинтовою, клейовою, лігатурною тощо), яка захищає рану від вторинного інфікування і травми.

Перев'язування ран. При перев'язуванні ран додержують" таких правил. Перев'язний матеріал, інструменти і все інше, що стикається з раною, повинно бути стерильним. Щоб запобігти занесенню мікробів у рану, руки треба дезинфікувати чи працювати в хірургічних рукавичках або виключно з допомогою інструментів. Треба бережно відноситись до тканин; показником такого відношення є відсутність краплинок крові на гранулюючих поверхнях рани після обробки їх.

Періодичність перев'язувань залежить від способу лікування рани, характеру і перебігу ранового процесу, загального стану тварини та стану пов'язки. Якщо немає прямих показань, пов'язку не міняють протягом 3—5 діб. Показаннями для перев'язування рани звичайно є зміщення і пошкодження пов'язки або сильне просочування її рановими виділеннями, підвищення температури тіла і погіршення загального стану тварини, поява запального припухання або набряку навколо рани.

Перев'язування ран включає: '.) зняття старої пов'язки: 2) туалет рани: 3) обробку рани антисептичними речовинами; 4) дренування рани (якщо є показання); 5) накладання нової пов'язки.

Зняття пов'язки. Пов'язку розрізують ножицями або скальпелем у ділянці, яка найдальше від рани, а потім обережно знімають. Якщо пов'язка суха і не забруднена, її можна зняти роз-бинтуванням. В разі міцного зчеплення внутрішнього шару пов'язки з рановою поверхнею або шкірою пов'язку попередньо змочують 3%-ним перекисом водню, після чого вона легко знімається.

Туалет рани — це вистригання або вибривання волосся навколо

16

рани, очищення шкіри і видимої ранової поверхні віл забруднень, кірочок гною і ранових виділень.

Механічне очищення і дезинфекцію шкіри навколо рани роблять тампонами, змоченими бензином, йодованим спиртом, 0,5%-ним розчином нашатирного спирту. При сильному забрудненні шкіру обмивають 0,1%-ним розчином перманганату калію або інших антисептиків. Видимі ранові поверхні очищають від кірочок гною і грубих забруднень стерильними тампонами або пінцетом. В разі потреби застосовують 3%-ний перекис водню.

Обробка рани антисепт и ч н и м и р е ч о в и н а м и . Спосіб застосування антисептичних засобів залежить від лікарської форми їх (розчин, порошок, лінімент, мазь тощо). Рідкі лікарські речовини застосовують за допомогою зрошування, промивання або змочування внутрішнього шару пов'язок і марлевих дренажів.

Зрошують звичайно свіжі і неускладнені рани, витрачаючи при цьому небагато розчинів або інших рідких лікарських речовин. А при промиванні витрачають, як правило, значну кількість розчинів, завдяки чому течією рідини з ран видаляються гнійний ексудат, згустки крові і фібрину, сторонні забруднення. Промивання призначають при дуже забруднених ранах, коли є гнійні порожнини (абсцеси, флегмони, запливні кармани та ін.). при ураженні радіоактивними речовинами. Для промивання використовують шприци, спринцівки, кухлі Есмархата ін. Наконечники останніх перед використанням стерилізують кип'ятінням. Розчини лікарських речовин нагрівають до температури тіла. Лініменти і мазі наносять на рану змазуванням, використовуючи для цього ватні пензлики або тампони. їх можна також заливати в рану з тигля або шприцом чи просочувати ними марлеві дренажі та внутрішні шари пов'язок. Порошкоподібні антисептики застосовують як присипки і припудрювання, на поверхню рани їх наносять з допомогою порошковдувача, шпателя, дерев'яною лопаточкою та ін.

Дренування ран. Як дренажі застосовують марлеві серветки (смужки) або гумові трубки. їх вводять в глиб рани для стікання ранового ексудату. Укріплюють дренажі в ранах пов'язками або провізорними швами.

М а р л е в и й , або активний, дренаж мас капілярні властивості. Його часто застосовують після хірургічної обробки свіжих інфікованих ран, щоб запобігти склеюванню ранових країв і внесенню в рану антисептиків. Дренаж, просочений мазями або лініментами, гриватий час удержує їх в рані (створюється «депо антисептиків»). Перед введенням у рану марлевого дренажу його кінці фіксують з допомогою двох корнцангів. Один кінець дренажу вводять нещільно до дна, а другий залишають поза раною, щоб він на 2—3 см звисав за її край.

Трубчасті дренажі є пасивними. їх виготовляють з гумових різних за діаметром трубок. Чим густіший гній і чим більше його виділяється, тим ширшим повинен бути просвіт трубки.

Для кращого стікання ексудату спірально по всій довжині трубки роблять кілька отворів.

Тривале застосування дренажів може сповільнити загоєння рани і викликати ранове ускладнення. Дренаж нерідко с джерелом уніфікування рани. Він травмує грануляції. При значному наї ноєнні дренаж швидко втрачає капілярні властивості, перестає відсмоктувати ексудат і стає стороннім тілом.

Тривале застосування дренажів нерідко призводить до утворення омозолілих виразок і фістул. Тому застосування дренажів повинно бути нетривалим і обмеженим певними показаннями (затримка в рані виділень після хірургічної обробки ран).

Ранові пов'язки. Як уже зазначалось, рани в першій фазі лікують під пов'язками. Пов'язка на рані не тільки захищає її від забруднення ззовні, а й є засобом, який сприяє вивільненню ранової порожнини від запального ексудату і полегшує застосування антисептичних засобів.

Застосовують чотири види ранових пов'язок: суху всмоктуючу, вологу висихаючу, вологу відсмоктуючу і мазьову.

Суха всмоктуюча пов'язка складається з трьох шарів: перший, всмоктуючий,— марлевий тампон або марлева серветка; другий, сприймаючий, — тії роскогіічна вата або ватно-марлева подушечка: третій, фіксуючий і випаровуючий,- бинтова пов'язка.

В о // о г а в її с н х а ю ч а по в'я з к а відрізняється від попередніх тим,

що її всмоктуючий шар просочують водними або спиртовими розчинами

антисептичних засобів, які не перешкоджають всмоктуванню ранових виділень (спиртовим розчином йоду, розчином риванолу, йодоформним ефіром та ін.).

В о // о р а в і і) с м о к пі у ю ч а по в'я з к а. Марлеву серветку, складену

в 3—4 шари, просочують гіпертонічними розчинами середніх солей

(10%-ним розчином хлориду натрію, 25 %-ним розчином сірчанокислої магнезії та ін.) і нещільно вкладають у рану. Зверху марлеву серветку покривають шаром гігроскопічної вати й закріплюють бинтовою пов'язкою. Під впливом гіпертонічних розчинів солей посилюється відтікання лімфи, що сприяє відриванню некротичних тканин та очищенню рани. Рідина, витікаючи з порожнини рани, вимиває в пов'язку мікроби та їхні токсини. Пов'язки з гіпертонічними розчинами міняють щодня.

М а з ь о в а по в' язка. Марлеву серветку добре просочують мазями, лініментами або емульсіями (див. «Лікування гнійних ран») і накладають на ранову поверхню. Серветку покривають ватно-марлевою подушечкою, поверх якої накладають фіксуючу бинтову або клейову пов'язку.

Лабораторне заняття М>5.

Тема: МЕТОДИКА ВІДКРИТОГО ЛІК> ВАННИ РАН

Лікування ран без пов'язок або під каркасом називають відкритим. Його застосовують при опіках, ускладненнях ран анаеробною і гнильною інфекціями, а також при лікуванні ран у дру гій фазі загоєння.

1S

Рани при цьому метолі лікування обробляють іцолня або через 2- -5 ліб залежно віл показань (кількості ранових виділень. стану рани і тварини). Обробка рани включає туалет, зрошування, змазування і припудрювання рани певним антисептичним засобом.

Терапевтична ефективність відкритого методу грунтується на використанні бактерицидної дії світла, а також висушуючог о й окислюючого впливу атмосферного повітря. Відсутність пов'язки полегшу« нагляд і контроль за станом рани, забезпечує рані кращий спокій (немає механічного подразнення грануляцій пов'язкою) і відтікання ранових виділень, виключає можливість порушення кровообігу, дає змогу застосовувати фізіотерапевтичні процедури (опромінювання ультрафіолетовим промінням, лампою солюкс).

Опіки (СотЬшНо)

Опіками називають ушкодження тканин, які виникають в результаті дії на них високої температури або хімічних речовин.