- •Міністерство охорони здоров’я України
- •2947 Методичні вказівки
- •Розділ “Біохімічні тести для діагностики захворювань печінки”
- •4.1.2 Проби, що відображають роль печінки
- •4.1.4 Проби, що відображають участь печінки
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1 Основні функції печінки
- •2 Метаболізм білірубіну
- •3 Клініко-діагностичне значення дослідження пігментного обміну
- •4 Біохімічні методи оцінки функцій печінки
- •4.1 Проби, які характеризують метаболічну функцію печінки
- •4.1.1 Проби, що відображають роль печінки в білковому обміні
- •4.1.2 Проби, що відображають роль печінки у вуглеводному обміні
- •4.1.3 Проби, що відображають участь печінки у ліпідному обміні
- •4.1.4 Проби, що відображають участь печінки у пігментному обміні
- •4.1.5 Проби, що відображають роль печінки в обміні мікроелементів, гормонів і біологічно активних речовин
- •4.2 Ферменти як функціональні проби печінки
- •4.3 Проби, що характеризують знешкоджувальну функцію печінки
- •4.4 Проби, що відображають екскреторну (поглинально-видільну) функцію печінки
- •5 Синдромна класифікація функціональних проб печінки
- •5.1 Синдром цитолізу
- •5.2 Синдром внутрішньопечінкового та позапечінкового холестазу
- •5.3 Синдром гепатодепресії (малої недостатності печінки)
- •5.4 Синдром запалення (мезенхімально-запальний)
- •5.5 Синдром шунтування печінки
- •5.6 Синдром регенерації та пухлинного росту печінки
- •6 Функціональна біохімічна характеристика основних нозологічних форм захворювань гепатобіліарної системи
- •6.1 Гострий гепатит
- •6.2 Хронічний гепатит
- •6.3 Цироз печінки
- •6.4 Жовчнокам’яна хвороба
- •7 Алгоритм обстеження хворих із патологією гепатобіліарної системи та лабораторні тести, які використовують на різних етапах діагностики
- •8 Лабораторна діагностика спадкових порушень метаболізму білірубіну та інших захворювань печінки
- •8.1 Спадкові порушення метаболізму білірубіну
- •8.2 Рідкісні спадкові захворювання печінки
- •9 Гепатотоксичні речовини
- •(За а.Я. Циганенко та ін.)
- •Список використаної літератури
- •Додаток а (обов’язковий)
4.1.2 Проби, що відображають роль печінки у вуглеводному обміні
1 Глюкоза крові. Оскільки печінка має виключно великі функціональні резерви для підтримання стабільності рівня глюкози в крові, визначення вмісту цього показника в крові при захворюваннях печінки має обмежене діагностичне значення. Гіпоглікемія реєструється лише при надтяжких ушкодженнях паренхіми печінки.
2 Навантаження глюкозою (тест толерантності до глюкози). Раніше проведення цього тесту застосовувалося для функціональної діагностики захворювань печінки. Проте зміни глікемічної кривої після навантаження глюкозою спостерігаються не лише при ураженні печінки, але також при багатьох інших захворюваннях. Так, глікемічна крива з високими гіперглікемічним і постгіперглікемічним коефіцієнтами може бути не лише результатом ураження печінки з порушенням її глікогенутворювальної функції, але також при цукровому діабеті, при тиреотоксикозах. У хворих із захворюваннями печінки глікемічна крива іноді може бути з низькими гіперглікемічним і постгіперглікемічним коефіцієнтами, що пояснюється “жадібним” поглинанням глюкози печінкою та іншими тканинами унаслідок зменшення запасів глікогену. Однак такі самі зміни глікемічної кривої спостерігаються при тривалому голодуванні, захворюваннях, що супроводжуються виснаженням, при недостатності функції надниркових залоз. Тому внаслідок недостатньої чутливості ця проба на сьогодні не застосовується для функціональної діагностики печінки.
3 Навантаження фруктозою, лактатом, галактозою. Навантаження фруктозою, лактатом, галактозою є специфічними пробами печінки, оскільки перетворення цих метаболітів у глюкозу здійснюється виключно в цьому органі. Найчастіше використовується галактозна проба. Галактозу можна вводити внутрішньовенно в дозі, достатній для насичення ферментної системи, що відповідає за її елімінацію. Швидкість елімінації галактози залежить від її фосфорилювання галактокіназою. При цьому необхідно враховувати частину введеної дози, яка елімінується позапечінковим шляхом. Ця проба досить точно відображає функцію печінкових клітин, але потребує багаторазового визначення рівня галактози протягом двох годин. Галактозна проба знижена у хворих на гострий гепатит, пухлини печінки та особливо при прогресуючих цирозах печінки.
4 Глікопротеїни та продукти їх розпаду (глікозаміноглікани, аміноцукри, серомукоїд, сіалові кислоти). Зміни цих показників при захворюваннях печінки не мають специфічного характеру, тому на сьогодні ці проби в гепатологічній практиці застосовуються рідко.
5 Молочна та піровиноградна кислоти. Рівень лактату й пірувату в крові може слугувати певною мірою індикатором повноцінності вуглеводного обміну, процесів окислення глюкози. Захворювання паренхіми печінки (як гострі, так і хронічні) викликають підвищення вмісту в крові цих метаболітів, що може використовуватися для оцінки ступеня тяжкості процесу та характеру його проходження.
6 Ацетон, бутиленгліколь – цитотоксичні метаболіти вуглеводного обміну, що накопичуються в крові при тяжких ушкодженнях печінки. Їх визначення використовується для діагностики коми при всіх формах печінкової недостатності.