- •Міністерство охорони здоров’я України
- •2947 Методичні вказівки
- •Розділ “Біохімічні тести для діагностики захворювань печінки”
- •4.1.2 Проби, що відображають роль печінки
- •4.1.4 Проби, що відображають участь печінки
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1 Основні функції печінки
- •2 Метаболізм білірубіну
- •3 Клініко-діагностичне значення дослідження пігментного обміну
- •4 Біохімічні методи оцінки функцій печінки
- •4.1 Проби, які характеризують метаболічну функцію печінки
- •4.1.1 Проби, що відображають роль печінки в білковому обміні
- •4.1.2 Проби, що відображають роль печінки у вуглеводному обміні
- •4.1.3 Проби, що відображають участь печінки у ліпідному обміні
- •4.1.4 Проби, що відображають участь печінки у пігментному обміні
- •4.1.5 Проби, що відображають роль печінки в обміні мікроелементів, гормонів і біологічно активних речовин
- •4.2 Ферменти як функціональні проби печінки
- •4.3 Проби, що характеризують знешкоджувальну функцію печінки
- •4.4 Проби, що відображають екскреторну (поглинально-видільну) функцію печінки
- •5 Синдромна класифікація функціональних проб печінки
- •5.1 Синдром цитолізу
- •5.2 Синдром внутрішньопечінкового та позапечінкового холестазу
- •5.3 Синдром гепатодепресії (малої недостатності печінки)
- •5.4 Синдром запалення (мезенхімально-запальний)
- •5.5 Синдром шунтування печінки
- •5.6 Синдром регенерації та пухлинного росту печінки
- •6 Функціональна біохімічна характеристика основних нозологічних форм захворювань гепатобіліарної системи
- •6.1 Гострий гепатит
- •6.2 Хронічний гепатит
- •6.3 Цироз печінки
- •6.4 Жовчнокам’яна хвороба
- •7 Алгоритм обстеження хворих із патологією гепатобіліарної системи та лабораторні тести, які використовують на різних етапах діагностики
- •8 Лабораторна діагностика спадкових порушень метаболізму білірубіну та інших захворювань печінки
- •8.1 Спадкові порушення метаболізму білірубіну
- •8.2 Рідкісні спадкові захворювання печінки
- •9 Гепатотоксичні речовини
- •(За а.Я. Циганенко та ін.)
- •Список використаної літератури
- •Додаток а (обов’язковий)
5.5 Синдром шунтування печінки
Шунтування печінки відбувається за рахунок розвитку потужних венозних колатералей із подальшим надходженням у загальний кровотік великої кількості речовин, які в нормі повинні були трансформуватися у печінці. До цих сполук належать аміак, феноли, амінокислоти (тирозин, фенілаланін, триптофан, метіонін), жирні кислоти з коротким ланцюгом, що містять 4-8 атомів вуглецю (масляна, валер’янова, капронова та каприлова кислоти) і меркаптани. Накопичуючись у крові у великих концентраціях, вони стають токсичними для центральної нервової системи та загрожують виникненням печінкової енцефалопатії. До речовин цієї групи належать також ендотоксини – ліпополісахариди грамнегативних кишкових мікробів. При захворюваннях печінки, особливо при цирозі, порушені процеси дезамінування амінокислот, синтезу сечовини. Визначення вмісту аміаку в сироватці крові відіграє важливу діагностичну роль у виявленні портально-печінкової недостатності.
5.6 Синдром регенерації та пухлинного росту печінки
Його індикатором є виявлення в сироватці крові великої кількості α-фетопротеїну (у 8 разів і більше порівняно з нормою), що характерно для гепатоцелюлярної карциноми та частини карцином загальної жовчної протоки. Менший рівень підвищення цього глікопротеїну (в 1,5-4 рази) частіше зустрічається при посиленні регенерації печінки, зокрема при гострому вірусному гепатиті та активному цирозі печінки.
* * *
Таким чином, незважаючи на різномаїття розглянутих порушень, використання прийомів синдромальної діагностики є ефективним вже на ранніх стадіях захворювань печінки.
Із кожної групи описаних тестів у клінічній та поліклінічній практиці використовують, як правило, 1-2 тести. Проби однієї групи виявляють лише один синдром. Тому для повноцінної діагностики захворювань печінки необхідно провести не менше 7-8 тестів. Можливості лабораторій різних лікувальних закладів дозволяють рекомендувати приблизні набори проб (визначення показників у крові та в сечі):
1) для невеликих поліклінік – білірубіну, амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ), тимолової проби, протромбінового індексу, уробіліну, жовчних пігментів;
2) для великих поліклінік (крім того) – ХЕ, ЛФ, холестерину, поверхневого антигену гепатиту В;
3) для лікарень (крім того) – ГГТП, загального білка, білкових фракцій, α-фетопротеїну, аміаку, стеркобіліну в калі;
4) для клінічних лікарень (крім того) – проконвертину, ГлДГ, IgA, IgM, IgG, однієї з проб із навантаженням (бромсульфталеїнова, індоціанова, антипіринова, галактозна, кофеїнова), антигену “s” гепатиту В (HBsAg), антитіл до антигену “е” гепатиту В (HBeAb), антитіл до вірусу гепатиту А класу IgM; антитіл до вірусу гепатиту С, антитіл до вірусу гепатиту D;
5) для спеціалізованих гепатологічних відділень (крім того) – СДГ і ЛДГ, міді та заліза, церулоплазміну, феритину, альдостерону, холегліцину, фракцій комплементу (С4), антитіл до дельта-агента, ДНК вірусу гепатиту B (ДНК-HBV), РНК вірусу гепатиту C (PHK-HCV), 5’-НТ, антимітохондріальних антитіл.