186.Поняття терміну «послуга» в праві єс

Відповідно до Договору про функціонування ЄС(ст.57): Послугами вважаються «послуги» в межах значення Договорів, якщо їх зазвичай надають за винагороду тією мірою, якою вони не підпадають під дію положень про свободу руху товарів, капіталу та осіб.

«Послугами», зокрема, є:

(a) діяльність промислового характеру;

(b) діяльність торгівельного характеру;

(c) діяльність ремісників;

(d) діяльність осіб вільних професій.

Без шкоди положенням Глави про право на заснування особа, що надає послуги, може

заради цього тимчасово здійснювати свою діяльність в державі-члені, де надаються

послуги, на тих самих умовах, як передбачено в цій державі для своїх громадян.

+

Договір визначає поняття послуги як "дії, що як правило виконуються за винагороду, настільки, наскільки вони не визначені положеннями що о вільного руху товарів, капіталу та осіб".

Поняття "послуги" згідно зі статтями Договору не ідентичне дефініції послуги, що використовується в економічних науках.

Згідно з Договором наводить як приклад і діяльність промислового характеру, торгівельного, ремісничу діяльність і здійснення

вільних замовлень. Тим самим, вільне надання послуг передбачає також

туристичні послуги і будівництво, наймання житла, лізинг, весь об'єм

фінансових послуг, консультування, посередництво, рекламну діяльність, а

також послуги, що їх надають лікарі, інженери, архітектори та юристи.

Варто вказати, що наданням послуг, згідно зі статтями Договору, не вважається надання транспортних послуг, які підлягають окремому режиму транспортної політики.

+

З метою імплементації положень установчих договорів про послуги, урахування практики Суду ЄС при вирішенні цих питань було ухвалено Директиву ЄС 2006/123 про послуги на внутрішньому ринку. Стаття 4 Директиви містить визначення послуги як здійснення будь-якої самостійної економічної діяльності, зазвичай за винагороду, згідно зі ст. 50 Договору про заснування Європейського співтовариства (нині - ст. 57 ДФЄС).

187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.

Свобода надання та отримання послуг тісно пов'язана зі свободою заснування та економічної діяльності. Вони обидві сприяють оптимальному розміщенню об'єктів виробництва, розвитку сектора послуг на території держав-членів Євросоюзу, ефективній діяльності суб'єктів підприємництва, а також мобільності осіб - надавачів і отримувачів послуг. Тісний зв'язок між ними випливає насамперед з положень ДФЄС.

У ДФЄС послугам присвячені статті 56-62. У статті 56 зазначається: відповідно до нижчевикладених положень скасовуються будь-які обмеження на вільне надання послуг у межах Союзу щодо громадян держав-членів, які здійснюють своє право на заснування та економічну діяльність в іншій державі-члені, ніж та, громадянину якої надаються послуги.

Відповідно до положень ст. 57 ДФЄС особа, яка надає послуги, має право тимчасово вести ту чи іншу економічну діяльність у державі-члені, де надаються такі послуги, на тих самих умовах, що існують в її власній країні.

Положення ДФЄС про послуги доповнює Директива ЄС 2004/38. Встановлені нею умови, на яких громадяни Євросоюзу здійснюють свою свободу пересування з метою надання чи отримання послуг, практично ідентичні тим, що стосуються робітників і підприємців.

Свобода руху послуг має транскордонний характер і може стосуватися випадків: коли надавач і отримувач послуги залишаються на території своїх країн, а послуга надається через кордон; коли надавач чи отримувач послуги переміщується на територію іншої держави-члена з метою надання або отримання послуги; коли надавай і отримувач послуги переміщуються на територію іншої держави-члена з метою отримання послуги тощо.

Згідно з Директивою ЄС 2006/123 надавачами послуг можуть бути фізичні особи, які є громадянами держав-членів ЄС, а також юридичні особи, що пропонують чи надають послуги у державах-членах, здійснюючи своє право на свободу надання послуг чи свободу заснування і економічну діяльність.

Отримувачами послуг можуть бути фізичні і юридичні особи держав-членів ЄС, а також громадяни третіх країн (ст. 4). Свобода отримання послуг є необхідним наслідком свободи їх надання. У ДФЄС немає положень про свободу отримання послуг. Таке право випливає з положень актів інститутів Євросоюзу та рішень Суду ЄС.

Директива ЄС 2004/38 закріплює право громадян Євросоюзу вільно пересуватися в його межах з метою отримання послуг.

Директива ЄС 2006/123 визначає отримувачів послуг. Суд ЄС зазначив, що розділ Договору про заснування Європейського співтовариства щодо послуг поширюється також на громадян держав-членів Євросоюзу, які бажають отримати послуги і виїжджають з цією метою до іншої країни Євросоюзу. До категорій одержувачів послуг належать туристи; особи, якім потрібно лікування за кордоном; особи, які виїжджають за кордон на навчання; підприємці. Проте Суд ЄС визнав, що права осіб, які отримують послуги на території іншої держави-члена, не є тотожними правам, гарантованим правом Євросоюзу працівникам-мігрантам. Насамперед це стосується права робітників держав-членів на працевлаштування, доступу до підготовки у професійних училищах, доступу до соціальних і податкових пільг тощо (ст. 7 Регламенту ЄЕС 1612/68).

++ Свобода отримання послуг є необхідним наслідком свободи їх надання. У ДФЄС немає положень про свободу отримання послуг. Таке право випливає з положень актів інститутів Євросоюзу та рішень Суду ЄС.

Напр, Директива ЄС 2004/38 закріплює право громадян Євросоюзу вільно пересуватися в його межах з метою отримання послуг.

Рішення Суду ЄС у справі 286/82 Ілші 11984] зазначив, що розділ Договору про заснування Європейського співтовариства щодо послуг поширюється також на громадян держав-членів Євросоюзу, які бажають отримати послуги і виїжджають з цією метою до іншої країни Євросоюзу. До категорій одержувачів послуг належать туристи; особи, якім потрібно лікування за кордоном; особи, які виїжджають за кордон на навчання; підприємці. Проте Суд ЄС визнав, що права осіб, які отримують послуги на території іншої держави-члена, не є тотожними правам, гарантованим правом Євросоюзу працівникам-мігрантам. Насамперед це стосується права робітників держав-членів на працевлаштування, доступу до підготовки у професійних училищах, доступу до соціальних і податкових пільг тощо (ст. 7 Регламенту ЄЕС 1612/68).

Отримуючи послуги у сфері професійно! підготовки, громадяни з інших держав-членів мають право проходити таку підготовку у будь-якій країні Євросоюзу на тих самих умовах, що й громадяни цієї країни. У справі 293/83 Gravier 11985] Суд ЄС визнав право рівної плати за професійну підготовку громадян держав-членів Євросоюзу.

188. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в ЄС.\

Банківська, страхові і транспортні послуги відповідно до ст. 51 Договору про ЄС виключаються зі сфери дії загальних положень щодо свободи пересування послуг. Надання транспортних послуг регулюється спеціальним розділом Договору про ЄС (Розділ V «Транспорт»), для них створені спеціальні правові режими.

По-друге, не всі послуги лібералізовано. Кожен певний вид послуг повинен отримати механізм лібералізації, який закріплюється в директивах Ради згідно зі ст. 52 Договору про ЄС. Наприклад, Директива Ради 1990 про комплексний туризм, комплексний відпочинок ... Крім того, деякі послуги не можуть бути лібералізовані (аборти)

По-третє, сам Договір про ЄС передбачає виключення і Обмеження свободи пересування послуг. Присвячена цьому ст. 55?????????????????? Договору відсилає до відповідних винятків і обмеженням, передбаченим для свободи установи.

Держави-члени мають право обмежувати свободу пересування послуг за мотивами громадського порядку, громадської безпеки та охорони здоров'я.

Також Директива ЄС 2006/123 визначає сфери, на які не розповсюджується свобода надання послуг: сфери транспорту; фінансів; електронних комунікацій та мереж; аудіовізуальні послуги; послуги у сфері азартних ігор; послуги, пов'язані з виконанням офіційних функцій; соціальні послуги; послуги приватних охоронних фірм; послуги нотаріусів; послуги у сфері охорони здоров'я (ст. 2).

Крім того, надання поштових послуг, послуг з постачання електроенергії, газу, води, утилізації відходів, захисту інтелектуальної власності регулюються спеціальним законодавством ЄС (ст. 17).

Вилученою з-під дії положень ДФЄС про свободу руху послуг залишається також спортивна діяльність.

Інші винятки з цієї свободи стосуються насамперед видів діяльності, пов'язаних з виконанням офіційних владних повноважень; обмежень, які виходять з міркувань публічного порядку, державної безпеки та охорони здоров'я (статті 51 та 52 ДФЄС). ???????????????????????????????????????????????????????