173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.

Внутрішнє оподаткування, яке передбачає непрямий захист вітчизняних продуктів, суперечить ст. 110 ДФЄС.

Як за­значив Суд у справі Pink-Prucht, непрямий захист має місце, коли внутрішня сис­тема оподаткування покладає більш тяжкий тягар на імпортовані товари, ніж на товари національного походження, з якими імпортовані товари в силу одного чи більше способів економічного використання, знаходяться у конкуренції, хоча кри­терії подібності, встановлені для цілей першого речення ст. 110 не дотримані

Друга частина ст. 110 ДФЄС має більш широке тлумачення, ніж її перша частина, оскільки робить недоцільним вирішення питання про подібність вітчизняної та імпортованої продукції. Згідно з цією частиною необхідно, аби було доведеною, що вітчизняні та імпортовані вироби (не будучи подібними) фактично конкурують, і що в результаті дії спірного податкового режиму забезпечується непрямий захист вітчизняної продукції. Справа 170/78 Commission v. United Kingdom [1980] стосувалась конкуренції між вином та пивом на англійському ринку. Для Англії вино є типовим імпортованим продуктом, а пиво - типовим вітчизняним продуктом. Не вимагає доказів, що це безсумнівно різнорідні вироби. У Великій Британії податок на вино був вищий, ніж на пиво. Суд ЄС повинен був встановити, чи можуть різні ставки податків зашкодити продажу вина у Великій Британії. У своєму поданні до Суду ЄС Велика Британія робила наголос на тому, що ці вироби не є взаємозамінним, а тому не конкурують на ринку між собою. У цьому зв'язку вона вказувала на споживацькі звички, які надають перевагу пиву, та на те, що пиво переважно п'ють у барах, а вино - вдома. Проте Суд ЄС звернув увагу на можливість існування конкуренції між цими виробами у сегменті дешевих марок вин. Тому більше оподаткування вина, що маркувалось як продукт розкоші, означало непрямий захист вітчизняної продукції, що є порушенням ст. 90 (нині - ст. 110 ДФЄС). І можливе небажання споживача перейти до вживання вина пояснювалось вищою ціною, спричиненою більшими податками. Отже, Велика Британія була зобов'язана збільшити податки на пиво, одночасно зменшивши їх на вино.

Таким чином, ст. 110 ДФЄС вимагає застосування однакових податків до продукції на внутрішньому ринку Євросоюзу, незалежно від її походження. Не може бути виправдана пряма дискримінація за національною ознакою. Проте держава-член може застосувати об'єктивну мотивацію для виправдання непрямої дискримінації імпортованої продукції з посиланням на те, що її податкова система не пов'язана з національною приналежністю продукції. Водночас ст. 110 ДФЄС забороняє введення податків на імпорт за ставками, які захищають національну продукцію, що не є подібною до імпортної.

174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.

Бар'єри нефіскального характеру включають адміністративні норми, формальності на кордоні, протекціоністську практику тощо.

Дискримінаційні технічні та фізичні торгові обмеження можна оскаржити згідно зі статтями 34,35 та 36 ДФЄС.

У статті 34 ДФЄС зазначено: "Кількісні обмеження на імпорт, а також будь-які еквівалентні їм заходи забороняються між державами-членами", а ст. 35 ДФЄС стверджує: "Кількісні обмеження на експорт, а також будь-які еквівалентні їм заходи забороняються між державами-членами".Статті 34 та 35 ДФЄС мають пряму дію.

Стаття 36 ДФЄС містить перелік винятків з цих заборон, які стосуються принципів суспільної моралі, публічного порядку та державної безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність; захисту промислової і комерційної власності.

Таким чином, з самого початку функціонування внутрішнього ринку було винайдено баланс між прагненням до вільної торгівлі і визнанням того, що держави-члени зберігають чітко визначену компетенцію для захисту важливих національних інтересів.Але практика вимагала постійного уточнення цього балансу.