
- •11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.
- •12.Структура правової системи Європейського Союзу.
- •13. Поєднання в правовій системі Європейського Союзу елементів романогерманської
- •14. Поняття права Європейського Союзу.
- •15. Юридична та соціальна сутність права єс та ознаки, які його характеризують.
- •16. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення понять право єс, європейське право, право Європейських Співтовариств та наднаціональне право.
- •17. Комплексний характер права єс: поєднання джерел, котрі мають міжнародну та національну правову природу.
- •18. Поняття, риси та складові елементи системи права Європейського Союзу.
- •19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.
- •1)Предметний підхід
- •2)Функціональний підхід
- •3)Структурний підхід
- •20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.
- •21. Поняття комунітарного права та його місце в системі права єс.
- •22. Інституційне та матеріальне право Європейського Союзу.
- •Тема 3 Правова природа Європейського Союзу
- •23. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу.
- •24. Федералістський підхід до правової природи Європейського Союзу.
- •25. Європейський Союз як конфедерація держав. Європейський Союз як наднаціональна міжнародна організація.
- •26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.
- •27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.
- •28.Лісабонський договір та зміни в правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •29.Взаємодія Європейського Союзу з міжнародними організаціями та державами-членами.
- •30. Офіційні символи Європейського Союзу: прапор, гімн, мови.
- •«Єдність у різноманітті» - це девіз Європейського Союзу.
- •31. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.
- •32. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.
- •Стаття 50
- •33. Територія Європейського Союзу.
- •34. Асоціація заморських країн та територій з Європейським Союзом.
- •35.Розвиток європейської ідеї, проекти: п. Дюбуа, де Сюллі, і. Бентам, Куденхове-Калергі та ін.
- •36. Історичні передумови становлення права єс.
- •37. Основні етапи еволюції розвитку права єс.
- •38. План Шумана — Монне 1950 р. Та втілення в ньому ідеї єдиної Європи.
- •39. Поняття та сутність комунітарного методу та його складові частини (федеративна мета,
- •40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.
- •41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •42. Договір про злиття 1965 р. Та завершення процесу створення єдиних керівних органів Європейських Співтовариств.
- •43. Дострокове створення митного союзу в рамках Європейських Економічних Співтовариствах 1968 р.
- •44. Єдиний європейських акт 1986 р. Та реформа правових основ Співтовариств.
- •45. Маастрихтський договір 1992 р. Та створення Європейського Союзу.
- •46. Структура та правова природа Європейського Союзу згідно з Маастрихтським договором.
- •47. Амстердамський договір 1997 р.: причини підписання, порядок підготовки та вступ в силу.
- •48. Зміни в правовому статусі Європейського парламенту та інших інститутів Союзу.
- •50. Функціонування та розвиток права Європейського Союзу на сучасному етапі.
- •49. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццького договору 2001 року
- •52. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •53. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •54. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.
- •56. Співвідношення міжнародного права та права єс.
- •57. Місце права єс в міжнародному правопорядку: міжнародне право як основа функціонування права єс, право єс як особлива система права.
- •58. Формування та розвиток правопорядку Європейського Союзу.
- •64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.
- •65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.
- •66. Співвідношення понять «пряма дія» та «пряме застосування».
- •67. Сфера застосування принципу прямої дії права єс.
- •68. Критерії прямої дії норм права єс: чіткість, зрозумілість, безумовність та незалежність від будь яких дій. (Роль Суду єс у формуванні принципу прямої дії права Європейського Союзу).
- •69. Принцип верховенства (примату) норм права Європейського Союзу.
- •71. Особливості процесу реалізації принципу верховенства права єс.
- •72. Конституційно-правовий аспект верховенства права єс: право єс та національні конституції держав-членів.
- •73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.
- •74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •75. Структура норм права Європейського Союзу.
- •76. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання
- •III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками
- •IV. Класифікація норм відповідно до ступеня юридичної сили
- •V. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій
- •VI. Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •VII. Класифікація норм за методами та способами здійснення їх приписів
- •77. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.
- •82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.
- •84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •85. Система джерел права Європейського Союзу.
- •94. Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах. Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •95. Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •96. Прецедентне право Європейського Союзу.
- •97. Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •98. Міжнародний договір як джерело права єс.
- •99. Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •100. Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1.Незалежність європейського права
- •6. Принцип Субсидіарності
- •101. Загальна характеристика інституційного механізму єс.
- •102. Поняття, структура та особливості інституційного механізму єс.
- •105. Принципи функціонування системи інститутів Європейського Союзу.
- •106. Принцип субсидіарності та пропорційності.
- •107. Принцип інституційної рівноваги.
- •108. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •109. Реформування інституційної системи єс на сучасному етапі.
- •110. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів єс.
- •111. Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту
- •112. Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •113. Компетенція Європейського Парламенту та порядок її реалізації.
- •114. Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •115. Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •117. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •118. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •119. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •120. Основні функції та повноваження Європейської Комісії.
- •121. Повноваження у сфері збору інформації.
- •122. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •123.Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •127. Структура Ради єс.
- •128. Комітет постійних представників.
- •129. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •130. Генеральний секретаріат
- •131. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •132. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •133. Компетенція у сфері виконавчої влади.
- •134. Європейська Рада та її місце в системі органів Європейського Союзу.
- •135. Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •136. Президент Європейської Ради.
- •137. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •138. Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •139. Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •142. Організація роботи та прийняття рішень Рахункової палатою.
- •143. Європейський Центральний Банк та його місце в системі інститутів єс.
- •144. Компетенція та порядок прийняття рішень Європейським Центральним Банком.
- •147 Еволюція судової системи єс
- •148 Поняття та внутрішня побудова судової системи єс
- •151. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •152. Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •153.Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •154. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •155. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань.
- •156. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •157. Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •158. Правотворча діяльність Європейського Суду.
- •160. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •161. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •162. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •163. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •164. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •165. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •166.Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10 Право внутрішнього ринку Європейського Союзу
- •167. Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •168. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •169. Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •170. Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •171. Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •172. Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •175. Заборона кількісних обмежень. Заходи вибіркового та загального застосування.
- •176. Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •177. Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •178. Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •179. Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •180.Свобода пересування непрацюючих осіб в єс
- •181.Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс
- •182.Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс
- •183.Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс (тут нічого іншого не знайшла) це Муравйов,все що було..
- •184.Принцип вільного руху послух в рамках єс
- •185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс
- •186.Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •189. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •190. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •191. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс.
- •192. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •193. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни.
- •194. Історія становлення спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу (сзппб).
- •195. Поняття, система та структура права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •196. Поняття, цілі та завдання сзппб Європейського Союзу.
- •196. Правові механізми та інструменти права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •197. Порядок та процедури прийняття рішень в сфері сзппб Європейського Союзу.
- •198. Інструменти та форми реалізації сзппб єс.
- •199. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами.
- •200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
- •201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
- •202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
- •203. Правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з країнами, що розвиваються: Конвенція Яунде та Ломейські угоди.
- •204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.
- •205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.
- •206. Перспективи та правові критерії вступу держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: досвід для України.
- •207. Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом.
- •208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.
- •209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.
- •211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.
- •212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.
- •214. Загальнодержавна програми адаптації законодавства України до законодавства єс 2004 р.
- •215. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом на сучасному етапі.
- •216. Політика сусідства та Східного партнерства Європейського Союзу щодо України.
- •218. План дій Україна–єс.
- •219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
- •220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
Європейський суд аудиторів (Рахункова палата) (англ. European Court of Auditors) — з 1992 року (Маастрихтський договір) інституція Європейського Союзу, що перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами.
Результатом реформ ЄЕС в 1970-х роках став Договір про реформування бюджетного процесу 1975р.
Починаючи з 1977 року в Люксембурзі розпочав роботу Суд Аудиторів, персонал становить близько 550 працівників.
Суд включає по одному представнику від кожної держави-члена, 28 станом на початок 2014.
Представники призначаються на шість років Радою ЄС, за згодою з Європейським Парламентом.
Зі свого складу члени обирають на 3 роки Голову, з правом повторно переобрання.
З огляду на суттєве зростання кількості членів СА після розширення Євросоюзу, для підготовки певних звітів і позицій Суд, згідно з Ніццьким договором, отримав право створювати «палати» з кількох членів. Робота СА здійснюється в 5 постійних контрольних палатах (камерах).
Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду авдиторів (СА). За потреби СА може вивчати документи “на місці в інших інституціях... та державах-членах” або “в приміщенні будь-якого органу, що управляє коштами від імені Спільноти та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримувала гроші з бюджету” (стаття 248.3 Договору про заснування Європейської Спільноти). Результати своїх досліджень оприлюднює у вигляді звітів – регулярних річних та спеціальних тематичних. Крім того, за законом, перш ніж ухвалювати фінансові й антишахрайські законодавчі акти, Рада запитує думку Суду авдиторів.
141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
До складу Рахункової палати входить по одному громадянину від кожної держави-члена. Її члени є цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків в загальних інтересах Союзу.
Члени Рахункової палати добираються з-поміж осіб, що належать або належали у своїх відповідних державах до органів зовнішнього аудиту або мають спеціальну кваліфікацію для таких посад. Їхня незалежність має бути поза сумнівом.
Члени Рахункової палати призначаються строком на шість років. Рада після проведення консультацій з Європейським Парламентом ухвалює особовий склад членів, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Строк перебування на посаді членів Рахункової палати може поновлюватись.
Члени Рахункової палати обирають зі свого складу Голову строком на три роки. Голова може бути обраний повторно.
Під час виконання цих обов'язків члени Рахункової палати не звертаються за вказівками та не приймають їх від будь-якого уряду або будь-якого іншого органу. Члени Рахункової палати утримуються від будь-яких дій, несумісних з їхніми обов'язками. Члени Рахункової палати під час перебування на посаді не можуть займатися будь- якою професійною діяльністю, оплачуваною або неоплачуваною. Приступаючи до виконання своїх обов'язків, члени Рахункової палати урочисто присягають під час виконання та після закінчення строку своїх повноважень поважати обов'язки, що випливають із посади, зокрема обов'язок поводитися чесно та розважливо щодо надання згоди на певні призначення або пільги після закінчення строку їхніх повноважень.
Крім звичайної заміни або смерті, обов'язки члена Рахункової палати закінчуються, коли він іде у відставку або коли його примусово звільняють за рішенням Суду відповідно до частини 6.
Посада, вакантна внаслідок цього, заповнюється на залишок строку перебування на посаді члена Рахункової палати. Окрім випадків примусового звільнення з посади, члени Рахункової палати продовжують обіймати посади, доки їх замінять.
Члена Рахункової палати може бути позбавлено посади або його права на пенсію чи на інші аналогічні виплати, лише якщо Суд за поданням Рахункової палати встановить, що член Рахункової палати вже не відповідає необхідним вимогам або не виконує зобов' язань, що випливають із його посади.
Рада визначає умови працевлаштування Голови та членів Рахункової палати та, зокрема, їхні заробітні платні, утримання та пенсії. Рада також визначає будь-які виплати, що мають робитися замість винагороди. Положення Протоколу про привілеї та імунітети Європейського Союзу, що застосовуються до суддів Суду Європейського Союзу, також застосовуються до членів Рахункової палати.