135. Склад та порядок формування Європейської Ради.

До складу Європейської Ради входять голови держав або урядів держав-членів, Голова Європейської Ради та Голова Комісії, яким допомагають міністри закордонних справ. Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки бере участь в її роботі.

Лісабонський Договір вносить деякі зміни до статусу Європейської Ради. Так, Лісабонський Договір визначає Європейську Раду проміж основних 5 інститутів ЄС. Європейська Рада наділяється правом видавати рішення, обов'язкові для виконання інститутами ЄС та визначати загальні політичні напрями та пріоритети розвитку ЄС. Крім того, запроваджується постійна посада Президента Європейської Ради, який має обиратися Європейською Радою на 2 з половиною роки з можливістю одного переобрання. Завданням Президента Європейської Ради є головувати та сприяти роботі Європейської Ради, крім того він (чи вона) мають представляти на вищому рівні ЄС у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки. До складу Європейської Ради будуть входити глави держав-членів ЄС або їх урядів, Президент Європейської Ради та Голова Європейської Комісії. Високий Представник ЄС з зовнішньої політики та безпеки приймає участь у роботі Європейської Ради. Відповідно до положень Лісабонського Договору зустрічі Європейської Ради мають проводитись кожного кварталу, тобто вдвічі частіше, ніж зараз. Проте, за особливих обставин протягом одного-двох тижнів може скликатись позачергова, так звана надзвичайна Європейська Рада.

136. Президент Європейської Ради.

Лісабонським договором запроваджено нову посаду Президента Європейської Ради, якого її члени обирають на термін до 5 років. Першим Президентом Європейської Ради обрано Германа Ван Ромпея, який до того обіймав посаду прем’єр-міністра Бельгії. Наявність посади Президента Європейської Ради надає діям ЄС більшої видимості та послідовності. Президент головує на засіданнях Ради, спрямовує її роботу та представляє ЄС на найвищому рівні за кордоном. До набуття Лісабонським договором чинності у Європейській Раді головували голови держав, які позмінно очолювали ЄС протягом шести місяців свого головування.

До 2009 року Роль Голови Європейської Ради безуспішно виконували почергово голови держав-членів ЄС. Ці президентства змінюються кожні шість місяців, тобто новий президент Європейської ради обирався двічі на рік. Будучи в першу чергу відповідальним за підготовку та головування на засіданнях Європейської ради, голова Європейської Ради не мав виконавчих повноважень. Після вступу в дію Лісабонських угод обов'язки голови Європейської Ради стали наступними: підготовка роботи Європейської Ради, організація та головування на її засіданнях, допомога у пошуках консенсусу між її членами та звітність у Європейському парламенті після кожного засідання. Президент також забезпечує зовнішнє представництво Союзу з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, при цьому не прибираючи на себе повноважень Верховного представника Європейського Союзу з закордонних справ і безпеки. Деяке дублювання між ролями президента Європейської Ради, голова Європейської Комісії та Верховних представників досі залишається невирішеним.

Хоча Європейська Рада є, відповідно до положень Лісабонської угоди, окремою установою ЄС, вона не має власної адміністрації. Адміністративна підтримка Європейської Ради та її президента забезпечується Генеральним секретаріатом Ради Європейського Союзу. При цьому голова Європейської Ради має власних радників.

Ст. 15 ДЄС - Голова Європейської Ради як такий забезпечує на своєму рівні зовнішнє представництво Союзу в питаннях спільної зовнішньої та безпекової політики без шкоди повноваженням Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Голова Європейської Ради не може обіймати національну посаду