19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.

Залежно від того, що регулює право (предмет правового регулювання), а також від того, як воно це робить (методи правового регулювання), юридичні норми групуються в галузі, що підрозділяються, у свою чергу, на підгалузі, інститути, субінститути.

1)Предметний підхід

У системі права ЄС можна виділити норми, що належать по своєму предмету до різних галузей і інститутів:

· публічного права: конституційних, адміністративних, фінансового, галузей процесуального права й ін.;

· приватного права й суміжних галузей: цивільного, трудового, міжнародного приватного права й ін.;

· комплексних галузей і міжгалузевих інститутів: аграрного, екологічного, підприємницького, банківського, права соціального забезпечення й ін.

2)Функціональний підхід

У західній доктрині стосовно до права Європейського Союзу окраїн широке поширення функціональний підхід. У цьому випадку як критерій побудови системи права Союзу беруться причини прийняття конкретних норм і їхнє призначення.

Відповідно в системі його права виділяють: так називане інституційне (або "інституціональне") право й право "матеріальне" (або "змістовне").(+22 питання)

3)Структурний підхід

Тут йдеться про три опори права ЄС:1)європейські співтовариства,які включають в себе Європейське об’єднання вугілля і сталі,Європейське економічне співтовариство і Євроатом;2)спільна зовнішня політика і політика безпеки;3)співпраця у сфері юстиції і внутрішніх справ.

20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.

Система права ЄС постійно змінюється. Але це не означає, що не можна виділити такі її окремі складові, як галузі та інститути.

До галузей права ЄС належать: сукупність правових норм, які визначають правове становище Союзу; правове регулювання внутрішнього ринку; торгівельне та комерційне право; право конкуренції; право охорони навколишнього середовища; право щодо державних замовлень; трудове право; право зовнішніх зносин тощо.

Щодо інститутів права Євросоюзу, то можна говорити про два їх види. По-перше, це інститути, що є загальними для всієї системи права ЄС. До них належать визнання, правонаступництво, відповідальність. Окрім цього, у кожній галузі права Євросоюзу формуються свої інститути. В межах правового регулювання внутрішнього ринку ЄС існують такі інститути, як свобода пересування товарів, вільний рух людей, свобода економічної діяльності і надання послуг, вільний рух капіталів.

Право конкуренції охоплює інститут забезпечення рівних можливостей для суб'єктів підприємницької діяльності на ринку ЄС та інститут державної допомоги.

У галузі торгівельного та комерційного права формуються такі інститути, як право компаній, право на промислову та інтелектуальну власність, банківське право, страхове право тощо.

Законодавство ЄС щодо захисту довкілля містить окремі групи норм, які регулюють охорону живої природи, питання боротьби із забрудненням повітря та шумом, обмеження хімічного забруднення та утилізацію відходів, питання боротьби за чистоту води тощо.

У рамках права ЄС щодо державних замовлень є групи норм, що регулюють діяльність державних та комунальних установ у сферах виконання робіт, поставок та надання послуг.

Право зовнішніх зносин ЄС охоплює такі нормативні масиви, як договірне право ЄС, дипломатичне право ЄС, норми, що регулюють здійснення СЗППБ, СПБО, СТП.

До вищезгаданих галузей права ЄС треба віднести також групи норм, що регулюють європейську інтеграцію у сфері мирного використання атомної енергії. У цій сфері так званої секторної інтеграції склалися та діють окремі нормативні масиви в рамках Євроатома.