
- •11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.
- •12.Структура правової системи Європейського Союзу.
- •13. Поєднання в правовій системі Європейського Союзу елементів романогерманської
- •14. Поняття права Європейського Союзу.
- •15. Юридична та соціальна сутність права єс та ознаки, які його характеризують.
- •16. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення понять право єс, європейське право, право Європейських Співтовариств та наднаціональне право.
- •17. Комплексний характер права єс: поєднання джерел, котрі мають міжнародну та національну правову природу.
- •18. Поняття, риси та складові елементи системи права Європейського Союзу.
- •19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.
- •1)Предметний підхід
- •2)Функціональний підхід
- •3)Структурний підхід
- •20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.
- •21. Поняття комунітарного права та його місце в системі права єс.
- •22. Інституційне та матеріальне право Європейського Союзу.
- •Тема 3 Правова природа Європейського Союзу
- •23. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу.
- •24. Федералістський підхід до правової природи Європейського Союзу.
- •25. Європейський Союз як конфедерація держав. Європейський Союз як наднаціональна міжнародна організація.
- •26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.
- •27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.
- •28.Лісабонський договір та зміни в правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •29.Взаємодія Європейського Союзу з міжнародними організаціями та державами-членами.
- •30. Офіційні символи Європейського Союзу: прапор, гімн, мови.
- •«Єдність у різноманітті» - це девіз Європейського Союзу.
- •31. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.
- •32. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.
- •Стаття 50
- •33. Територія Європейського Союзу.
- •34. Асоціація заморських країн та територій з Європейським Союзом.
- •35.Розвиток європейської ідеї, проекти: п. Дюбуа, де Сюллі, і. Бентам, Куденхове-Калергі та ін.
- •36. Історичні передумови становлення права єс.
- •37. Основні етапи еволюції розвитку права єс.
- •38. План Шумана — Монне 1950 р. Та втілення в ньому ідеї єдиної Європи.
- •39. Поняття та сутність комунітарного методу та його складові частини (федеративна мета,
- •40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.
- •41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •42. Договір про злиття 1965 р. Та завершення процесу створення єдиних керівних органів Європейських Співтовариств.
- •43. Дострокове створення митного союзу в рамках Європейських Економічних Співтовариствах 1968 р.
- •44. Єдиний європейських акт 1986 р. Та реформа правових основ Співтовариств.
- •45. Маастрихтський договір 1992 р. Та створення Європейського Союзу.
- •46. Структура та правова природа Європейського Союзу згідно з Маастрихтським договором.
- •47. Амстердамський договір 1997 р.: причини підписання, порядок підготовки та вступ в силу.
- •48. Зміни в правовому статусі Європейського парламенту та інших інститутів Союзу.
- •50. Функціонування та розвиток права Європейського Союзу на сучасному етапі.
- •49. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццького договору 2001 року
- •52. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •53. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •54. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.
- •56. Співвідношення міжнародного права та права єс.
- •57. Місце права єс в міжнародному правопорядку: міжнародне право як основа функціонування права єс, право єс як особлива система права.
- •58. Формування та розвиток правопорядку Європейського Союзу.
- •64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.
- •65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.
- •66. Співвідношення понять «пряма дія» та «пряме застосування».
- •67. Сфера застосування принципу прямої дії права єс.
- •68. Критерії прямої дії норм права єс: чіткість, зрозумілість, безумовність та незалежність від будь яких дій. (Роль Суду єс у формуванні принципу прямої дії права Європейського Союзу).
- •69. Принцип верховенства (примату) норм права Європейського Союзу.
- •71. Особливості процесу реалізації принципу верховенства права єс.
- •72. Конституційно-правовий аспект верховенства права єс: право єс та національні конституції держав-членів.
- •73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.
- •74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •75. Структура норм права Європейського Союзу.
- •76. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання
- •III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками
- •IV. Класифікація норм відповідно до ступеня юридичної сили
- •V. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій
- •VI. Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •VII. Класифікація норм за методами та способами здійснення їх приписів
- •77. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.
- •82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.
- •84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •85. Система джерел права Європейського Союзу.
- •94. Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах. Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •95. Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •96. Прецедентне право Європейського Союзу.
- •97. Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •98. Міжнародний договір як джерело права єс.
- •99. Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •100. Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1.Незалежність європейського права
- •6. Принцип Субсидіарності
- •101. Загальна характеристика інституційного механізму єс.
- •102. Поняття, структура та особливості інституційного механізму єс.
- •105. Принципи функціонування системи інститутів Європейського Союзу.
- •106. Принцип субсидіарності та пропорційності.
- •107. Принцип інституційної рівноваги.
- •108. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •109. Реформування інституційної системи єс на сучасному етапі.
- •110. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів єс.
- •111. Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту
- •112. Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •113. Компетенція Європейського Парламенту та порядок її реалізації.
- •114. Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •115. Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •117. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •118. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •119. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •120. Основні функції та повноваження Європейської Комісії.
- •121. Повноваження у сфері збору інформації.
- •122. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •123.Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •127. Структура Ради єс.
- •128. Комітет постійних представників.
- •129. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •130. Генеральний секретаріат
- •131. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •132. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •133. Компетенція у сфері виконавчої влади.
- •134. Європейська Рада та її місце в системі органів Європейського Союзу.
- •135. Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •136. Президент Європейської Ради.
- •137. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •138. Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •139. Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •142. Організація роботи та прийняття рішень Рахункової палатою.
- •143. Європейський Центральний Банк та його місце в системі інститутів єс.
- •144. Компетенція та порядок прийняття рішень Європейським Центральним Банком.
- •147 Еволюція судової системи єс
- •148 Поняття та внутрішня побудова судової системи єс
- •151. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •152. Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •153.Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •154. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •155. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань.
- •156. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •157. Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •158. Правотворча діяльність Європейського Суду.
- •160. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •161. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •162. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •163. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •164. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •165. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •166.Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10 Право внутрішнього ринку Європейського Союзу
- •167. Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •168. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •169. Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •170. Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •171. Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •172. Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •175. Заборона кількісних обмежень. Заходи вибіркового та загального застосування.
- •176. Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •177. Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •178. Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •179. Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •180.Свобода пересування непрацюючих осіб в єс
- •181.Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс
- •182.Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс
- •183.Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс (тут нічого іншого не знайшла) це Муравйов,все що було..
- •184.Принцип вільного руху послух в рамках єс
- •185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс
- •186.Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •189. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •190. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •191. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс.
- •192. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •193. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни.
- •194. Історія становлення спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу (сзппб).
- •195. Поняття, система та структура права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •196. Поняття, цілі та завдання сзппб Європейського Союзу.
- •196. Правові механізми та інструменти права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •197. Порядок та процедури прийняття рішень в сфері сзппб Європейського Союзу.
- •198. Інструменти та форми реалізації сзппб єс.
- •199. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами.
- •200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
- •201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
- •202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
- •203. Правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з країнами, що розвиваються: Конвенція Яунде та Ломейські угоди.
- •204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.
- •205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.
- •206. Перспективи та правові критерії вступу держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: досвід для України.
- •207. Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом.
- •208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.
- •209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.
- •211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.
- •212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.
- •214. Загальнодержавна програми адаптації законодавства України до законодавства єс 2004 р.
- •215. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом на сучасному етапі.
- •216. Політика сусідства та Східного партнерства Європейського Союзу щодо України.
- •218. План дій Україна–єс.
- •219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
- •220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
Рада-невід'ємна складова частина інституційної системи Європейського Союзу. ЇЇ статус і повноваження визначені безпосередньо в установчих договорах. Це, перш за все, Договір про створення Європейського Співтовариства (ст. 202-210) і Договір про Європейський Союз, змінені і доповнені Амстердамським і Ніццьким договорами, особливо в тому, що стосується повноважень, здійснюваних Радою в рамках другої і третин опор Союзу, Договір про функціонування ЄС.
Рада - це провідний інститут ЄС, який покликаний забезпечити узгодження національних інтересів держав-членів з виконанням завдань і цілей, що стоять перед інтеграційними об'єднаннями.
Відповідно, Рада, будучи інститутом Співтовариств і Союзу при прийнятті рішень не може не враховувати вищі національні інтереси держав-членів. Статус Ради, з одного боку як органу Союзу, а з іншого - як адвоката національних інтересів держав-членів, знаходить своє відображення і в порядку його формування, і в порядку його функціонування
+++ Договори Стаття 16 ДОГОВІР ПРО ЄС
Рада спільно з Європейським Парламентом виконує законодавчу та бюджетну функції. Вона здійснює функцію з розробки політики та координаційну функцію, як встановлено Договорами.
Стаття 243 Договір про функціонування ЄС.
Рада визначає заробітні платні, утримання та пенсії Голови Європейської Ради, Голови Комісії, Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, членів Комісії та Голів, членів та секретарів Суду Європейського Союзу та Генерального секретаря Ради. Рада також визначає будь-які виплати, що мають робитися замість винагороди.
Рада Європейського Союзу є головною інституцією, що ухвалює рішення Європейського Співтовариства. З одного боку, Рада ЄС діє як орган Співтовариства, з іншого – є своєрідним форумом, у рамках якого країни-члени Європейського Союзу мають можливість озвучити свої національні інтереси. Рада схвалює законодавство
Союзу, укладає міжнародні угоди, відповідає за координацію спільної економічної політики держав-членів.Рада Європейського Союзу знаходиться в Брюсселі. У квітні,
червні, жовтні відбуваються зустрічі Ради в Люксембурзі. Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законодавчого процесу в ЄС і політичних рушіїв того чи іншого особливого питання.
УВАГА!!!!ДАЛІ ДИВИМОСЬ ДО НАСТУПНИХ ПИТАНЬ І РОЗПИСУЄМО ПО НИХ,БО ЦЕ ПИТАННЯ ДУЖЕ ЗАГАЛЬНЕ.!!!!!!
126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ:
До складу Ради входять повноважні представники урядів держав-членів (за загальним правилом на рівні міністрів), що можуть брати зобов’язання та голосувати від імені уряду держави-члена, яку представляє. Різноманіття функцій Ради і різноманітність розв'язуваних ним проблем і питань викликають необхідність скликання Ради на рівні найбільш компетентних в тій чи іншій області міністрів. Найбільш загальними питаннями і питаннями політичного характеру займається Рада, що скликається в складі Міністрів закордонних справ або Міністрів, які спеціально відають європейськими справами. Однак у тих випадках, коли вирішуються економічні питання, така Рада збирається переважно на рівні Міністрів економіки, при вирішенні фінансових питань - на рівні Міністрів фінансів або тих і інших разом (Екофін). При вирішенні питань охорони здоров'я це будуть переважно Міністри охорони здоров'я. Якщо мова йде про проблеми національної освіти, це мають бути міністри, які відають питаннями освіти тощо.
Посаду президента Ради Європейського Союзу держави-члени обіймають по черзі упродовж шести місяців. В цей період певний міністр країни, яка головує, організовує роботу і встановлює порядок денний. Раду міністрів закордонних справ очолює Верховний представник. Над підготуванням рішень Ради працюють близько 250 робочих груп і комітетів; вони виконують технічну роботу і передають документи в Комітет постійних представників, який здійснює політичну підготовку рішень. Організаційну роботу виконує генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ради.
ПОРЯДОК ФУНКЦІОНУВАННЯ
Стаття 237 Договір про ФЄС
Рада засідає за скликанням Голови за його власною ініціативою або на запит одного з її членів або членів Комісії.
Тобто, кількість проведених засідань Ради в нормативних актах не фіксується. Вони збираються в міру потреби і залежно від необхідності вирішення тих чи інших проблем. У середньому проводиться близько ста засідань щорічно.
ст. 16 Договору про ЄС.
3. Рада діє кваліфікованою більшістю, окрім випадків, коли інше передбачено Договорами.
4. З 1 листопада 2014 року кваліфікованою більшістю буде вважатись щонайменше 55 % членів Ради, що має у своєму складі принаймні п’ятнадцять осіб і в якій представлені держави-члени,що охоплюють принаймні 65 % населення Союзу.
Стаття 292 Договір про ФЄС
Рада ухвалює рекомендації. Вона діє за пропозицією Комісії в усіх випадках, коли Договори передбачають ухвалення актів за пропозицією Комісії. Рада діє одностайно у тих сферах, у яких для ухвалення акту Союзу вимагається одностайність.
Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення ухвалюються простою і кваліфікованою більшістю, одноголосно або відповідно до особливих умов голосування, зафіксованих у договорах про Європейські Співтовариства та Європейський Союз. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або
рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одно-голосність є необхідними при прийнятті юридично зобов’язальних актів
Голосування кваліфікованою більшістю є успішним, якщо за рішення віддано як мінімум 255 голосів, що складає 73,9 % від загальної кількості голосів. Крім того, будь-яка держава-член може просити підтвердження того, що віддані голоси представляють
принаймні 62 % від загальної кількості населення Європейського Союзу. Якщо дана вимога не має місце, то рішення не вважається прийнятим.