117. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.

Комісія веде своє походження від Верховного органа ЕОВС, що у рамках першого з Європейських співтовариств здійснював як виконавчу, так і законодавчу функцію. Римські договори про ЄЕС і Євратом наділили законодавчою владою Рада, а наддержавний виконавчий інститут був названий Комісією. Європейська Комісія – це унікальна інституція ЄС, що не має аналогів у національних системах урядування. Європейську Комісію часто представляють як виконавчий орган ЄС, хоч насправді вона має обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Точніше, роль Комісії відбиває неформальна назва “двигун європейської інтеґрації”.

Європейська Комісія – незалежний від національних урядів орган, який представляє і захищає інтереси ЄС у цілому. Європейська Комісія – це єдина інституція, що має право ініціювати законодавство для розгляду в Парламенті та Раді ЄС. Вона також управляє та

втілює політику і бюджет ЄС, відстежує дотримання європейського законодавства

країнами ЄС і європейськими компаніями, а до порушників може застосовувати

відповідні процедури аж до притягнення до Європейського Суду чи накладення санкцій.

Європейську комісію у популярній, а іноді і в науковій літературі часто порівнюють з інститутом уряду, існуючим в кожному національній державі. Таке порівняння справедливо лише частково. Дійсно, за своїм статусом, місцю і ролі в механізмі ЄС, за багатьма іншим характеристикам ЄК схожа з урядом держави. Проте в ЄС повністю відсутній один з найважливіших атрибутів відповідального правління - формування ЄК на партійно-політичній основі.

118. Порядок формування та склад Європейської Комісії.

До складу Комісії входять 27 чиновників, яких називають комісарами. Членами Комісії можуть бути тільки громадяни держав-членів. При цьому вона не може включати більше двох громадян від однієї країни (ст. 17.4 ДЄС). Члени Комісії призначаються на п'ять років з правом перепризначення на новий термін (ст. 17.3 ДЄС).

Формування Комісії починається з визначення кваліфікованою більшістю Європейської ради особи для призначення на посаду голови Комісії. Таке призначення затверджується Європарламентом і має враховувати результати виборів до цього інституту, тобто на вибір кандидатури на голову Комісії впливає розстановка сил в Європарламенті. Потім Рада за погодженням з головою Комісії затверджує інших комісарів з кандидатів, запропонованих державами-членами. Європейський парламент схвалює таке призначення членів Комісії як колективного органу. Після цього голова і члени Комісії остаточно призначаються Європейською радою кваліфікованою більшістю голосів.

З 1 листопада 2014 р. склад Комісії має включати таку кількість членів, яка відповідає двом третинам від кількості держав-членів Союзу. Європейська рада одноголосно може змінювати такий кількісний склад Комісії.

119. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.

Члени Комісії або комісари є міжнародними службовцями і представляють інтереси Європейського Союзу, а не країн, з яких походять. У цьому аспекті повинна бути цілковита незалежність від країн-членів та інших органів ЄС. Комісарам не можна приймати, ані домагатися жодних інструкцій від урядів країн-членів. Окрім того,

країни повинні шанувати незалежність комісарів і не можуть здійснювати на них вплив. Комісарам не можна здійснювати діяльність, яка могла би суперечити їх обов’язкам, зокрема заборонено займатися будь-якою іншою професійною роботою, навіть якщо вона є неоплачувана. Вони мусять також бути обережними у виборі посад навіть після закінчення терміну. Якщо комісар перестав відповідати умовам, необхідним для виконання своїх функцій, наприклад, через порушення вищевказаних правил чи якщо допустився серйозного порушення, Рада чи Комісія може звернутися до Європейського Суду з пропозицією його відставки. Європейський Суд може також позбавити комісара пенсійних прав та інших привілеїв.

Роботою Комісії керує її Голова (Президент Комісії), основним завданням якого є керівництво роботою Комісії, а також представлення її у зовнішніх відносинах. Голова Європейської Комісії скликає засідання Комісії, затверджує порядок денний засідань, проводить голосування та підписує протоколи і правові акти, прийняті Комісією. Нині Головою Комісії є представник Португалії Жозе Мануель Баррозу. Комісія зі своїх членів може вибрати одного чи двох заступників голови, роль яких обмежується заступництвом голови у проведені засідань та представницькими функціями. Комісія діє як колегіальний орган, тобто не може бути рішень окремих комісарів – є лише рішення Європейської Комісії як єдиного цілого. Рішення приймаються абсолютною більшістю голосів.

Комісія поділена на Генеральні дирекції, роботою яких керують комісари, що нагадує поділ на міністерства в урядах країн-членів. На чолі кожної Генеральної дирекції стоїть її Генеральний директор, який завжди походить з іншої країни, аніж комісар, і відповідає за організацію роботи дирекції. Комісарові у виконанні його обов’язків допомагає Кабінет, до складу якого входять переважно довірені особи, які за правилами походять з тієї самої країни, що й комісар. Роботу Кабінетів координують службовці, котрі посідають дуже високі посади в урядовій ієрархії Євросоюзу. До їх найголовніших функцій належить представляти комісара у випадку його відсутності на засіданнях Комісії.

Вся робота Комісії координується Генеральним секретаріатом, на чолі якого стоїть Генеральний секретар. Це особа, яка має право брати участь у засіданнях Комісії, але не є її членом і не може голосувати. Проте Генеральний секретар координує роботу Генеральних дирекцій, підписує протоколи із засідань Комісії, а також відповідає за співпрацю з відповідними управлінськими службами інших органів ЄС.