107. Принцип інституційної рівноваги.

​Кожна система органів повинна дотримуватись певних меж, які можна визначити як рамки діючого для неї власного правового порядку. В свою чергу, такими рамками організаційної структури Європейських Співтовариств можна визначити: дотримання кількості органів, передбаченої установчими договорами; здійснення завдань і цілей виключно органами, передбаченими ними; виконання органами тільки передбачених договорами повноважень. У рамках Євросоюзу ці межі встановлюються принципом інституційної рівноваги, своєрідним замінником системи стримувань і противаг, знаної із національного права як принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Головним завданням принципу інституційної рівноваги на рівні ЄС є відображення, хоча б і в обмеженому обсязі, демократичних принципів функціонування суспільств у країнах Західної Європи, згідно з якими народи мають право на активну участь у здійсненні публічної влади через своїх представників і, зокрема, у обраних прямо і безпосередньо представницьких органах. У Європейському Союзі таким органом виступає Європейський Парламент, до якого з 1979 року проводяться загальні прямі вибори і повноваження якого є досить обмеженими у порівнянні з національними парламентами.

Забезпечення інституційної рівноваги вимагає, щоб кожен орган ЄС виконував покладені на нього повноваження з повагою до інших органів. Воно також вимагає, щоб за будь-яке порушення цього принципу було передбачено конкретну юридичну відповідальність.

Згідно з положеннями установчих Договорів, на Суд покладено завдання забезпечити дотримання законності під час тлумачення та застосування норм і принципів права ЄС. Він повинен бути в змозі забезпечити дотримання інституційної рівноваги, а отже, і судовий контроль над здійсненням функцій і повноважень Європейського Парламенту в разі, якщо останній звернеться до Суду з таким проханням, подавши на його розгляд відповідний позов, таким чином захищаючи свої прерогативи та забезпечуючи можливість виконання своїх повноважень...»

108. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.

У ч.2 ст.13 ДЄС мова йде про взаємодію інституцій на засадах відкритої співпраці. В літературі інколи називають цей принцип принципом лояльної співпраці.

Отже, ст. 13 підтверджує, що ко­жен інститут діє в межах повноважень, покладених на нього установчими дого­ворами, та згідно зі встановленими в них процедурами, умовами та цілями. + Інсти­тути взаємодіють між собою на засадах принципу лояльного співробітництва.

Йдеться практично про максимальну взаємодію інститутів, особливо коли те чи інше рішення приймається і реалізується на плюралістичній основі. Наочні тому приклади - законодавча процедура або бюджетний процес в тому вигляді, як вони описані в установчих договорах.

Принцип лояльного співробітництва припускає взаємопо­вагу й сприяння один одному у виконанні завдань між Союзом і державами-членами. При цьому останні повинні вживати будь-які міри загального або спеціального характеру, які здатні забезпечити виконання обов'язків, що випливають із Договорів або виникають із актів інститутів Союзу, також повинні створити сприятливі умови для виконання Союзом його завдань і втримуватися від будь-яких мір, здатних поставити під погрозу досягнення цілей Союзу.

Реалізації принципу лояльного співробітництва повинна слугувати і вперше закріплена в установчих договорах практика укладання межінституціональних угод: органи підписують між собою угоди (наприклад, стосовно правил спрощеної законодавчої процедури). Особливо показово і важливо, що згідно ст.295 ДФЕС такі угоди можуть набувати обов'язкову юридичну силу, стаючи тим самим одним із джерел права ЄС.