79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.

   Так, В. Кернз загальні принципи права, тобто “принципи права, які є загальними для всіх держав-членів”, класифікує, виходячи з такого положення, що принципи права ЄЄ мають велику кількість різних джерел, що віддзеркалюють різноманітні правові традиції, на яких вони базуються. Згідно з цією класифікацією, виділяються такі групи: 1) загальні принципи, які походять з природи права Співтовариства; 2) ті, які є спільними для правового порядку декількох (однієї чи більше) держав-членів; 3) основні права людини; 4) загальні принципи міжнародного права. При цьому загальні принципи, які походять з природи права Співтовариства, являють собою неминучий наслідок положень права Співтовариства. Складовими цих принципів є рівність та солідарність. Що стосується загальних принципів другої категорії, то серед них автор виділяє принципи правової визначеності, законних очікувань, пропорційності, принципи, пов'язані з основними правами людини і процесуальними правами [7, 104].    Т. Хартлі, виходячи з широкого тлумачення поняття загальних принципів права, до числа найбільш важливих з них відносить основні права людини, юридичну визначеність (або юридичну безпеку), законні очікування, право бути вислуханим, юридичний професійний привілей (право на конфіденційний обмін інформації між юристом і його клієнтом) [11, 143-171].    На думку Н. Фостера, класифікація загальних принципів у великих групах поки що не є особливо корисною через різноманітність принципів і ступенів їх перекриття. Проте учений вважає це за можливе, оскільки вона допомагає вивченню і перегляду принципів. Він розбиває всі загальні принципи на три групи: принципи, що стосуються 1) основних прав людини, 2) рівності і 3) процедурних прав. Проте, як підкреслює вчений, ці категорії не “водонепроникні” і має місце значне перекриття [13, 89].

80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.

Принцип рівності (недискримінації). Згідно з принципом рівності (або недискримінації ) (англ. equality, non-discrimination) до всіх осіб повинно бути однакове ставлення, якщо тільки не існує об'єктивних підстав для іншого. Договір про Співтовариство прямо забороняє дискримінацію:

а) на підставі національності (ст. 12 Договору про Співтовариство)**;

б) у сфері оплати праці чоловіків і жінок (ст. 141 Договору про Співтовариство);

в) щодо виробників та споживачів у межах спільної сільсько- господарської політики (ст. 34(2) Договору про Співтовариство).

ЄС П розвинув цей принцип та встановив, що право Співтовариства у деяких випадках визнає загальний принцип недискримінації2. У рішенні у справі FrillP ЄС П встановив, що принци п рівності є одним з найважливіших принципі в права Співтовариства. Більше того, Амстердамський Договір у ст. 13 передбачає, що Рада Міністрів , діючи одностайно за пропозицією Європейської Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, може вжити заходів для боротьби з дискримінацією на підставах статі, расового чи етнічного походження, релігії та віри, фізичної неповноцінності, віку, сексуальної орієнтації тощо1. Таки м чином , Амстердамський Договір суттєво розшири в обсяг забороненої дискримінації*.

Про осіб -Кожен громадянин Союзу має право на вільний рух та проживання на території держав-членів з урахуванням обмежень та умов, встановлених Договорами та заходами, ухваленими на їх виконання.

Про послуги - У рамках нижченаведених положень заборонено обмежувати свободу надання послуг в межах Союзу громадянами держав-членів, які засновані у державі-члені, іншій ніж та, громадянам якої призначено послуги.

«Послугами», зокрема, є:

1. діяльність промислового характеру;

2. діяльність торгівельного характеру;

3. діяльність ремісників;

4. діяльність осіб вільних професій.

Про капітал - всі обмеження на переміщення капіталу між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

перелік видів руху капіталу: прямі інвестиції; інвестиції у нерухомість; операції з купівлi-продажу цінних паперів; операції з купівлі-продажу іноземної та національної валюти на внутрішньому валютному ринку; операції з відкриття поточних та депозитних рахунків у національних та іноземних фінансових установах; операції з надання кредитів в операціях за участю резидентів держав-членів; надання грошових позик; …

Про товари - Союз включає в себе митний союз, що охоплює всю торгівлю товарами, передбачає заборону на ввізне й вивізне мито та всі збори еквівалентної дії між державами-членами та ухвалення спільного митного тарифу у відносинах із третіми країнами.

81. Принципи, котрі виникли внаслідок діяльності Суду ЄС: принцип правової визначеності; принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів, принцип прямої дії установчих договорів та правових актів ЄС.

Правова визначеність

Правову визначеність можна описати як зобов'язання державних владних органів забезпечити легкість з'ясування права тими, до кого воно застосовується.

Зокрема, СЄС звертався до цього принципу, щоб забезпечити надання інституціями Співтовариства фізичним особам, які мають юридичні відносини з ними, можливості з'ясовувати точну позицію цих інституцій. Інший аспект поняття принципу правової визначеності має вигляд принципів, згідно з якими закон не має зворотної сили та не діє перехідне право. Однак застосування зворотної сили норми допускається у виняткових випадках, а саме: якщо цього вимагають цілі, яких вона має досягти, і забезпечує повагу до законних очікувань тих, на кого вона впливає.

Принцип верховенства права ЄС означає, що правові норми, що входять в право, мають пріоритет перед правилами, закріпленими в законодавстві окремої держави-члена. Цим принципом охоплюються не тільки установчі договору ЄС (будучи міжнародними договорами, вони відповідно до конституцій країн ЄС, як і більшості інших країн світу, мають більш високу юридичну силу порівняно з актами «внутрішнього» права), а й усі інші законодавчі акти ЄС (регламенти, директиви, постанови), і вони мають на території кожної країни вищу юридичну силу, навіть якщо відповідна країна голосувала проти ухвалення даного документа.

Європейський Суд є головним гарантом дотримання принципу верховенства всіх правових актів ЄС. Національні суди в разі сумнівів у відповідності внутрішнього права держави-члена права ЄС, приймають рішення на підставі установчих договорів та законодавства ЄС, або звертаються до Європейського Суду з преюдиціальним запитом.

Принцип прямої дії ПРАВА ЄС

Регламенти, прийняті інститутами ЄС, є актами прямої дії: з моменту затвердження Радою (комісією, Радою спільно з Європарламентом) та набуття чинності будь-якого регламенту ЄС, що містяться в ньому положення стають безпосередньо діючим правом на всій території Європейського Союзу, обов'язковими як для держав - членів, так і для індивідуумів.

Що стосується статей договору про ЄС, то для прямої дії права необхідно, щоб наявні в них правила були викладені ясно, в імперативній формі і не були додатково обумовлені результатами майбутньої діяльності державного-членів та інститутів. Якщо ж стаття має характер загального принципу чи декларації, встановлює цілі і програму діяльності інститутів та держав ЄС, без точного і безумовного вказівки на конкретні права і обов'язки, що виникають у зв'язку з цим у держави, громадян і юридичних осіб, то мати прямою дією вона не буде .

Аналогічні умови про «ясному і безумовному» формулюванні прав і обов'язків держав та індивідуумів для надання їм сили безпосереднього діючого джерела права діє і щодо директив ЄС.