III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками

А.За типом суб'єктів, що створюють норми права Євросоюзу, всі норми можна поділити на три групи:

1. Норми, вироблені тільки державами.

Прикладами таких норм є норми договорів про ЄС та функціонування Союзу; норми, що вносять зміни до цих актів; норми угод, укладених з огляду на приписи установчих договорів, а також угод, укладених представниками держав-членів у рамках Ради Євросоюзу.

2. Норми, вироблені тільки інтеграційним об'єднанням.

Серед них необхідно розрізняти:

- норми юридичних актів ЄС, які регулюють діяльність його органів. Вони закріплюються в правилах процедури органів Євросоюзу, постановах щодо скасування тих або інших органів та створення нових тощо.

- норми юридичних актів інтеграційного об'єднання, що адресуються державам-членам Євросоюзу, фізичним і юридичним особам. До них можна віднести норми більшості постанов інститутів Євросоюзу та ЄС.

- норми угод, які укладаються між інститутами Євросоюзу (наприклад, норми міжінституційних угод про вдосконалення бюджетного процесу, таких як угода 1993 р. щодо бюджетної дисципліни та вдосконалення бюджетної процедури; угода 1999 р. щодо фінансових прогнозів тощо).

3. Норми змішаного характеру, вироблені державами-членами та ЄС.

Прикладом можуть служити норми угод, які стосуються питань місцеперебування на території цих держав органів ЄС.

Б.За типом форм (джерел) норми, які регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, можна поділити на чотири групи: договірні, резолюційні, звичаєві та юдикаційні.

1. Договірні норми закріплюються в різного роду угодах держав-членів та самого Євросоюзу (статутах, конвенціях, протоколах, актах представників держав, що засідають у Раді Євросоюзу, тощо) незалежно від їх назви.

2. Революційні норми фіксуються в різного роду постановах (регламентах, директивах, рішеннях, рекомендаціях, висновках тощо) Євросоюзу.

3. Звичаєві норми виникають з мовчазної згоди суб'єктів у ході здійснення ними інтеграції в межах Євросоюзу.

4. Юдикаційні норми закріплюють моделі належної поведінки та спрямовані на відновлення порушеного правопорядку. їх поява пов'язана із специфікою правового регулювання в системі Євросоюзу, що здійснюється на умовах забезпечення верховенства права, а також вирішення суперечок, які виникають між суб'єктами даного типу інтеграції, за допомогою наднаціональних органів і, насамперед, Суду ЄС. Для винесення Судом ЄС рішень, які мають обов'язковий характер, достатньо скарги лише однієї сторони - держави-члена, інтеграційного об'єднання, фізичної або юридичної особи.

Вони також є основою для формування прецедентного права ЄС.

В.Відповідно до кількісного складу суб'єктів норми, що регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, поділяються на двосторонні (наприклад, норми більшості постанов Ради Євросоюзу, що приймаються у формі директив та рішень) та багатосторонні (приміром, норми договорів, що заснували Євросоюз). Спираючись на той же самий критерій, серед багатосторонніх норм можна виділити групові норми, вплив яких охоплює лише частину учасників інтеграції (наприклад, норми конвенцій, які укладаються в рамках СПБО), та загальні норми, що регулюють відносини між усіма державами-членами Євросоюзу.

Г.Відповідно до термінів дії норми, що регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, поділяють на безстрокові та строкові.

Д.Відповідно до об'ємно-функціонального характеру своїх приписів правові норми, які регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, доцільно поділити на загально-регулятивні та конкретні (індивідуальні).

Е.Відповідно до засобів вираження нормативних приписів правових норм, які регулюють інтеграційні процеси в рамах Євросоюзу, серед них треба вирізняти однозначні, альтернативні, відсилочні та бланкетні норми.