73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.

А ні в Договорі про Співтовариство, ні в Лісабонському Договорі чи будь-яких інших установчих договорах ЄС не згадується про верховенство права Співтовариства/ЄС. Розвиток доктрини верховенства, так само, як і доктрини прямої дії права Співтовариства, є цілковитою заслугою Європейського Суду Пправосуддя (ЄСП). Національне право за жодних обставин не може мати пріоритету перед правом Співтовариства, оскільки інакше все право Співтовариства не мало б сенсу.

Оскільки для держав-членів Договір про Співтовариство є передусім міжнародною угодою, у разі колізії права Співтовариства та національного права слід брати до уваги метод інкорпорації міжнародних угод, який практикується в національному праві держав-членів. Існують 2 головні методи:

так званий моністичний (відповідно до якого міжнародна угода набирає чинності та автоматично стає частиною національноїправової системи одразу після ратифікації) та так званий дуалістичний, згідно з яким інкорпорація міжнародної угоди відбувається у вигляді прийняття окремого закону.

У зв'язку з незручностями, пов'язаними з відмінностями підходів у різних державах-членах*, та маючи на меті універсальне застосування права Співтовариства, ЄСП детально розвинув судову практику, що тлумачить принцип верховенства права Співтовариства. Проте слід пам'ятати, що ЄСП не може скасувати національний закон. Це може зробити лише національний орган, відповідно до внутрішнього законодавства держави-члена ЄС (орган, що прийняв акт, або орган конституційної юрисдикції). У зв'язку з цим, природно, виникають неабиякі практичні проблеми, тому

в рішенні у справі Simmenthal SpA (No. 2) ЄСП встановив, що національні суди не повинні застосовувати національний закон, який суперечить праву Співтовариства. При цьому, національні суди не зобов'язані звертатися до компетентного органу з поданням про скасування такого акта або очікувати його скасування

74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.

Норми права ЄС є загальнообов'язковими для їх суб'єктів правилами поведінки, встановленими або безпосередньо угодою держав - членів , або за допомогою використання правотворчої процедури інститутів .  - Обов’язковість - Особливий механізм прийняття - Дотримання та застосування норм права ЄС забезпечується спеціальним правовим механізмом захисту і контролю , що включає діяльність ряду інститутів ЄС і внутрішньодержавних органів держав - членів ЄС. Справді , держави - ​​члени створюють норми права ЄС шляхом укладення установчих актів та інших міжнародних угод (додаткових , рішень держав - членів у Раді і т.д.) між собою. З урахуванням того , що установчі договори ЄС мають рамковий характер , конкретним правовим змістом норми цих договорів наповнюються внаслідок правотворчої діяльності ЄС. -мають обмежену сферу дії ( ст. 349 Договору про функціонування ЄС) , тобто це типові регіональні норми , що мають обов'язковий характер тільки для держав - членів ЄС. Крім того , з точки зору предмета регулювання ,  -норми права ЄС мають різну природу і виконують різні за своїм характером функції . Разом з тим ці норми повинні ставитися до розряду міжнародно- правових , оскільки вони народжуються і функціонують в рамках підсистеми міжнародного права .

-переважно пряма дія норм права ЄС

-верховенство норм права ЄС

 -Що ж до відносини, на які спрямовані норми права ЄС, то на відміну від внутрішнього права міжнародних організацій, основним призначенням якого є регулювання внутрішнього функціонування окремої організації, право Європейського Союзу, а зрештою і його норми, як складові, покликані забезпечити розвиток інтеграційних процесів між державами-членамиЄС. 

Отже, враховуючи вищевикладене та виходячи з природи поняття норми права, можна запропонувати таке визначення норм права ЄС: це правило поведінки, що має своєрідний характер прийняття, у створенні якого активна роль належить судам ЄС,   що   покликане забезпечити розвиток інтеграціних процесів між державами-членами ЄС.