55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.

Формування та затвердження єдиної правової системи ЄС нерозривно пов'язане зі структурними змінами. Нагадаємо ще раз їх основні віхи. Європейський Союз був утворений в 1992 році. Його установа була оформлена підписанням Договору, який за місцем його укладення отримав найменування Маастрихтський договір. Новий установчий акт не підміняв собою Договір, що засновує Європейське співтовариство (нагадаємо, що саме за Договором 1992 колишнє найменування Європейське економічне співтовариство було замінено новим - Європейське співтовариство). Відповідно до Маастрихтського договору Союз «засновується на базі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики і формами співробітництва відповідно до цього Договору» (ст. 1).

Згідно з Амстердамським договором 1997 року до таких нових форм політики та співробітництва були віднесені, по-перше, спільна зовнішня політика та політика безпеки, по-друге, співробітництво поліції і судів у кримінально-правовій сфері. Така структура ЄС, незважаючи на всю її нелогічність (з одного боку, структуровані Співтовариства, а з іншого - форми співпраці), не була змінена ні Амстердамським, ні Ніццьким договорами. У літературі вона отримала найменування системи трьох опор ЄС (за твердженнями євроскептиків, «кульгава опора»). Кожна з трьох опор відрізнялася не тільки своєю предметною та цільовою спрямованістю, а й правовим режимом. Істотні зміни в структурі і правопорядку ЄС передбачені Лісабонським договором. Він не ліквідує і не замінює собою нині діючі установчі акти. Формально він лише передбачає їх зміну. Однак ці зміни настільки значні, що можна говорити про радикальні зміни в органічній структурі ЄС. Європейське співтовариство припиняє своє існування. Сам термін «Спільнота» вилучається з ужитку. Інтеграційним об'єднанням, єдиним у своєму роді, стає Європейський Союз. Згідно з новою редакцією ст. 2 ДЕС в тому вигляді, як вона сформульована в ДР: «Союз заснований на цьому Договорі та Договорі про функціонування ЄС (іменованих далі Договори). Обидва Договори мають однакову юридичну силу. Союз замінює собою і успадковує Європейське співтовариство ».

Наведена постанова Договору про реформу дозволяє виділити відразу кілька надзвичайно важливих аспектів реформ, здійснюваних в правовому устрої ЄС. По-перше, Договір вилучає з офіційних текстів саме вживання терміну «Європейське співтовариство», але він не скасовує Договір про Співтовариство, а трансформує цей установчий акт. Договір про заснування Європейського співтовариства буде відтепер іменуватися Договором про функціонування Європейського Союзу. У документах ДР дано скрупульозне перерахування всіх статей чинних актів, згідно з якими самі терміни «Спільнота» або «Договір про Співтовариство» замінюються новим текстом. По-друге, два установчих акта, які зберігають свою дію зі змінами і поправками, будуть становити в цілому єдину правову основу європейського інтеграційного об'єднання. Такими будуть Договір про Європейський Союз та Договір про функціонування Європейського Союзу. По-третє, Договір про реформу підтверджує, що два основоположних установчих договори, що утворюють правову основу ЄС, мають однакову юридичну силу. Це дуже важливо мати на увазі, зокрема, при вирішенні колізійних спорів, а також з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування Договорів, здійснюваних і забезпечуваних Судом ЄС.

І нарешті, по-четверте, в наведеній постанові підкреслюється, що Союз заміщає собою і успадковує Європейське співтовариство на основі принципів правонаступництва. Ця постанова винятково важлива для правильного розуміння і застосування як самих Договорів та актів вторинного права, так і підзаконних та інших актів, виданих на їх основі. Інакше кажучи, ця постанова повністю легітимізує не тільки становища самих установчих договорів в їх трансформованому вигляді, але і, що не менш важливо, всі акти вторинного права, прийняті на їх основі або прийняті раніше і не скасовані і їм не суперечать.

Аналіз передбачених ДР змін підтверджує, що формально відтепер основний і практично єдиною універсальною інтеграційною структурою виступатиме лише Європейський Союз. Поряд з ЄС продовжує існувати Європейське співтовариство з атомної енергії. Але воно носить чисто секторальний спеціалізований характер і за обсягом повноважень і сферою застосування конкурентом ЄС не є. Тільки ЄС виступає як інтеграційне утворення, якому держави-​​засновники передають належні їм певні права і повноваження «в ім'я досягнення своїх спільних цілей».

Цілком очевидно, що створення єдиної інтеграційної структури відповідає або має відповідати формування єдиного правопорядку ЄС. Це знаходить своє підтвердження у введенні єдиного права Європейського Союзу, у зникненні настільки часто використовувався в минулому поділу застосовуваного права на право Співтовариств та право Союзу. Відтепер в рамках ЄС підлягає застосуванню єдина правова система - право Європейського Союзу.

Однак не все так гладко і просто, як це виглядає на папері. Звичайно, в юридичному плані перехід до єдиного інтеграційного об'єднання, модернізація правової системи та становлення єдиного права ЄС являють собою тісно пов'язані явища і певний крок вперед у процесі інтеграції. Проте не можна випускати з уваги, що за зовнішньою єдністю Союзу зберігаються значні відмінності в порядку здійснення повноважень ЄС залежно від сфери їх застосування. Не цілком однорідні застосовувані процедури прийняття рішень та порядок їх виконання. Достатньо як приклад вказати на те, що законодавчі акти Союзу не підлягають застосуванню у сфері спільної закордонної політики і політики безпеки, а так само загальної політики безпеки та оборони. На них не поширюється обов'язкова юрисдикція Суду ЄС.

Залежно від сфери ведення може застосовуватися також різний правовий інструментарій, за допомогою якого здійснюється та чи інша компетенція ЄС. Відповідно, констатуючи введення єдиного правопорядку ЄС, можна говорити поки лише про деякі загальні принципи і співпадаюче здійснення за певними параметрами компетенцій Союзу, не упускаючи, проте, з уваги відмінностей, що існують в окремих областях ведення ЄС.