40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.

18 квітня 1951 р. в Парижі після довгих дискусій Франція, Німеччина, Італія й країни Бенілюксу підписали договір, який на 50 років засновував Єв­ропейське співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС).

Згідно 1-й статті До­говору ЄСВС засновувалося на трьох основних принципах: спільного ринку, спільних цілей і спільних інститутів. Договір установлював спільний ринок вугілля, залізної руди, залізного брухту і сталі, заснований на принципах вільної торгівлі й регульованої конкуренції. Він переслідував мету коорди­нації й модернізації виробництва з метою його зростання, а також зниження цін шляхом відміни торгівельних мит і кількісних обмежень на рух товарів. Договір був спрямований на забезпечення рівноправного доступу для корис­тувачів до джерел виробництва і забороняв нечесні методи ведення конку­рентної боротьби, зокрема, дискримінацію за національною ознакою. Також передбачався вільний рух капіталу і робочої сили. Для досягнення цієї мети в рамках Договору були розроблені правила інвестування, фінансової допо­моги й ціноутворення.

Договір про ЄСВС засновував інституції, які стали передвісниками від­повідних структур Європейського співтовариства: Вище правління,Рада міністрів , Ассамблея, Суд.

Договір передбачав підготовчий і перехідний періоди для адаптації національних індустрій, по завершенню яких вводився спіль­ний зовнішній тариф стосовно третіх країн.

Паризький договір набув чиннос­ті 25 літня 1952 р. після його ратифікації національними парламентами. Міжнародне управління Руром було ліквідоване в грудні 1951 р.

41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.

Римські договори — два основоположні євроінтеграційні договори, підписані в Римі 25 березня 1957 року: Договір про заснування Європейського економічного співтовариства і Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії. Договори підписали країни-засновниці — Бельгія, Італія, Люксембурґ, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина та Франція. Після перейменування Європейського економічного співтовариства на Європейський Союз, згідно з Договором про Європейський Союз, відповідний Римський договір почали називати «Договором про заснування Європейського співтовариства», і коли говорять «Римський договір», в однині, найчастіше розуміють саме його.

Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року(після завершення ратифікації державами-членами).

Було також підписано Конвенцію про спільні, для трьох Співтовариств, інституції, ними були: Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. Крім того, кожне Співтовариство мало власні інституції: 1)Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі (ЄСВС) - Висока Влада, Спеціальна Рада міністрів; 2) Європейська економічна Спільнота (ЄЕС) – Комісія ( 9 чл., поточне управління)), Рада міністрів; 3) Європейська спільнота з атомної енергії (Євроатом) – Комісія (5 чл), Рада міністрів.

Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті - створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили).

Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях.

Європейські Співтовариства (ЄЕС) – “Спільний ринок” – було засновано з перспективною програмою економічної і політичної інтеґрації. Кінцевою метою ЄЕС було проголошено створення Сполучених Штатів Західної Європи. Згідно з положеннями Договору, завданням ЄЕС була діяльність для гармонізації економічного розвитку, сталого та рівномірного економічного росту, а також прагнення до тіснішої співпраці між країнами-членами Співтовариства. Крім того, у Договорі згадувалося про поступову ліквідацію митних платежів при товарообміні між країнами-членами ЄЕС, встановлення спільних митних тарифів і впровадження спільної торговельної політики із третіми країнами, запровадження спільної сільськогосподарської політики, стандартизації національних законодавств країн-членів до тієї міри, яка буде необхідна для функціонування спільного ринку. ЄЕС, як і ЄСВС,

було відкритим для нових членів.

Європейське співтовариство з питань атомної енергії було створене для того, щоб контролювати мирне використання ядерної енергії. Завдання Співтовариства полягало у встановленні норм безпеки для санітарної охорони працівників та населення і в контролі над використанням радіоактивних матеріалів. Це Співтовариство не мало значного впливу на процес європейської інтеґрації.

Розвиток співробітництва у межах ЄОВС та Євратому підштовхнув країни до зняття цілої низки бар’єрів, що перешкоджали розширенню торгівлі між ними, а також проведенню політики гармонізації реґулювання зовнішньоторговельної діяльності.