220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Угода про асоціацію України з ЄС — Угода про асоціацію з Європейським Союзом України, зміст якої розроблено конкретно для України, і яка має замінити Угоди про партнерство та співробітництво. Угода про асоціацію між Україною та ЄС дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції.

Протягом 2007–2012 рр. проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у рамках 3 робочих груп:

1. з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики;

2. з юстиції, свободи та безпеки;

3. з економічних, секторальних питань та питань розвитку людського потенціалу.

А також 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. Після початку переговорів щодо якої була створена четверта відповідна робоча група.

24 листопада 2009 року набув чинності «Порядок денний асоціації Україна — ЄС», на заміну Плану дій між Україною та ЄС (2005–2008, подовжений на один рік до 2009).

11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

19 грудня 2011 р., у м. Київ під час П'ятнадцятого Саміту Україна-ЄС лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію.

30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Текст цієї Угоди вже перекладений 24-ма офіційними мовами ЄС. Після її підписання всі тексти матимуть однакову юридичну силу.

Проведено всі раунди переговорів, наступний XVII саміт відбувся 28 листопада 2013 року. Кабінет міністрів України на чолі з Прем'єр-міністром Миколою Азаровим та чинний на той момент Президент України Янукович неочікувано не підписали Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС.

Ратифікація угоди. Наслідки

Щоб Угода стала чинною та замінила Угоду про партнерство та співробітництво Україна — ЄС, її також потрібно ратифікувати усіма 28-ма країнами Європейського Союзу. Після трьох місяців з дня останньої ратифікації, вона буде чинною. Хоча деякі положення цієї угоди будуть в дії чи не з моменту підписання. Наприклад, зона вільної торгівлі з ЄС запрацює через 2 місяці після ратифікації вже підписаної угоди у Верховній Раді України. 

Мета тимчасового застосування частини положень Угоди — наблизити безпосереднє виконання торговельної частини Угоди та не втрачати час, допоки відбудуться всі формальності на національному рівні та на рівні ЄС щодо набуття Угодою чинності. Як показує попередній досвід такого застосування, це завжди відбувається між другою і третьою стадією укладання Угоди про асоціацію. Тимчасове застосування Угоди можна забезпечити двома шляхами — укладанням Тимчасової Угоди (Interim Agreement) (цим шляхом йшли Балканські країни та країни Центральної Європи) та тимчасовим застосуванням самої УА. За попередньою інформацією у випадку з Україною ймовірно буде використано саме тимчасове застосування самої УА. Тимчасове застосування Угоди про асоціацію — не передбачає укладання Тимчасової Угоди, це просто рішення про тимчасове застосування самої УА в тій частині, яка стосується компетенції ЄС. Важливо те, тимчасовому застосуванню підлягають ті положення, які охоплюються компетенцією ЄС, ті положення, що охоплюються повноваженнями держав-членів, мають пройти процедуру національної ратифікації[13].

Прогнози підписання

Зі слів європейських посадовців Україна може підписати економічну частину угоди про асоцію (політична частина була підписана 21 березня 2014 року) післяпрезидентських виборів (заплановані на 25 травня 2014).

У лютому 2012 секретар РНБО України Андрій Клюєв повідомив, що триває технічна робота над угодою на рівні експертів Єврокомісії^[28].

30 березня 2012 року у Брюсселі парафували Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, точніше всю її політичну частину (Асоціацію та першу і останню сторінки Зони вільної торгівлі). Саме парафування проходить у 2 етапи. Остаточне було 19 липня 2012 року — тоді Угода про Асоціацію була вся парафована. У грудні 2012 року повинен був бути проведений черговий саміт Україна — ЄС. Але очікування з цього приводу не виправдались, головним чином, з двох причин:

• недемократичне проведення виборів, що зазначила ОБСЄ як підсумок свого моніторингу виборчого процесу;

• очікування результатів виборів, після оголошення яких ситуація мала прояснитися.

Черговий, XVI Саміт відбувся 25 лютого 2013 року. На ньому Україна зобов'язалась вирішити наявні проблеми. Щодо підписання Угоди про асоціацію, то найоптимістичніші прогнози сходилися на кінці 2013 року, але все залежало від внутрішніх політичних процесів та ефективності виконання Україною встановлених у Порядку денному асоціації критеріїв для підписання зазначеної угоди, а також від діалогу України та ЄС. Позитивом стало помилування Юрія Луценка 7 квітня 2013 р., що дуже схвалили європейські високопосадовці, але вони таке очікували від української влади й стосовно Юлії Тимошенко, яку Міжнародний суд визнав не винною 30 квітня 2013 р. Її не звільнили і це могло завадити підписанню Угоди.

Для пришвидшення підписання Угоди діють спеціальні комісії, наприклад спеціальна Моніторингова місія Європарламенту під керівництвом Пета Кокса та Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справи екс-прем'єр-міністра Ю. Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Ця Місія працює з червня 2012 року, продовжена до вересня 2013 року. Євросоюзом був поставлений ультиматум вирішити проблеми в Україні до 15 травня 2013 року, до часу перевірки, бо це могло вирішити долю Асоціації. 15 травня Єврокомісія схвалила проект рішення, отже тепер доля Угоди повністю в руках України [14]. Якщо угода не була б підписана на 3-му саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28 — 29 листопада 2013 року, то до неї повернулися не раніше, ніж через кілька років. Її не підписали. І це велика поразка для обох сторін Угоди. Крім того, в ЄС не було чіткої визначеності з питання підписувати чи ні Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Текст Угоди із процедурою узгодження в профільних українських міністерствах і відомствах —^[29].

На Саміті Східного партнерства 28 — 29 листопада 2013 р. тодішній Президент Янукович Угоду не підписав, що викликало бурхливі негативні реакції частини населення України, спричинивши виникнення Євромайдану. У знак підтримки почалися акції підтримки курсу України до ЄС у багатьох країнах світу. Масові протести спричинили усунення від влади Віктора Януковича та Миколи Азарова.

21 березня 2014 року у Брюсселі відбулася церемонія підписання політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. З української сторони угоду підписав прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, з боку Євросоюзу — президент Ради ЄС Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу і голови всіх держав, що входять у ЄС. Підписано лише ті частини Угоди, які стосуються політичної взаємодії, питань безпеки та боротьби з тероризмом.

Економічну частину угоди, що передбачає створення повноцінної зони вільної торгівлі і стосуються таких питань, як доступ на ринки, торгівля енергоносіями, співпраця у сфері сільського господарства, транспорту, металургії, космосу, наукових досліджень, туризму, підприємницької діяльності, захист інтелектуальної власності, порядок розгляду спорів та умови оподаткування, Україна розраховує підписати до кінця року.