211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.

Відповідні угоди були укладені Європейським Союзом майже з усіма Новими незалежними державами, які виникли на терені колишнього СРСР.

Головна мета Угоди про партнерство і співробітництво - створення сприятливих умов для інтеграції України у європейський і світовий економічний порядок. Угода також розглядає проблематику політичного співробітництва і має у цілому комплексний характер. ЇЇ специфічною рисою є положення про збереження єдиного економічного простору між членами-країнами СНД. Дана угода була прийнята 16 червня 1994р., ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994р. і набула чинності 1 березня 1998р. після її ратифікації національними парламентами країн-членів ЄС. Імплементація Угоди про партнерство і співробітництво вимагає від України адаптації національного законодавства, вдосконалення адміністративного апарату й судочинства, реформування і реструктуризації економіки.

В угоді визначені наступні основні засади партнерства і співробітництва:

1. забезпечення політичного діалогу між сторонами;

2. сприяння торгівлі й інвестиціям, а також розвитку гармонійних економічних відносин між сторонами;

3. створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного й культурного співробітництва;

4. підтримка зусиль України по зміцненню демократії й завершенню переходу до ринкової економіки.

Угода про партнерство і співробітництво доповнена галузевими угодами, укладеними між Україною і ЄС.

• Угода між Європейськими співтовариствами й Україною про торгівлю текстильними виробами (5 травня 1993р.);

• Угода між Урядом України і комісією Європейських співтовариств про створення контактної групи по вугіллю і сталі ( 8 червня 1994р.);

• Угода між ЄСВС і урядом України про торгівлю сталеливарними виробами (15 липня 1997р.);

• Угода про співробітництво між урядом України і Євратомом галузі ядерної безпеки (23 липня 1999р.);

• Угода про без квотну торгівлю текстильною продукцією (грудень 2000р.);

212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.

УПС передбачала створення органів співробітництва сторін на паритетних засадах. До них належали насамперед Рада з питань співробітництва, Комітет з питань співробітництва та Комітет з парламентського співробітництва.

У межах своїх повноважень Рада з питань співробітництва стежила за належним виконанням УПС, розглядала найбільш значні питання співпраці, що виникали в рамках угоди, забезпечувала політичний діалог між сторонами, вирішувала суперечки. Основними актами, які приймала Рада з питань співробітництва, були рекомендації.

Ще однією ланкою інституційного механізму УПС став Комітет з питань співробітництва. Він допомагав Раді при виконанні нею своїх функцій.

Для співпраці сторін на парламентському рівні було створено Комітет з парламентського співробітництва.

У випадках виникнення спорів щодо застосування або тлумачення угоди сторони могли звертатися до Ради з питань співробітництва, яка виносила рекомендації. Крім того, спір міг бути вирішений шляхом ухвалення призначеними сторонами та Радою з питань співробітництва мировими посередниками рекомендацій.

УПС стала перехідним етапом на шляху підготовки України до підписання угоди про асоціацію з Союзом.

Органи співпраці, створені в межах УПС, продовжують визначати параметри відносин сторін. 213. Структура та основні напрямки співпраці між Україною та Європеським Союзом згідно УПС.

Угода про партнерство і співробітництво визначила 28 сфер, у яких ЄС і Україна мають розвивати співробітництво, серед них, промислове співробітництво; сприяння інвестиціям та їхній захист; державні закупівлі; стандартизація і сертифікація; видобувна промисловість і виробництво сировини; наука і технології; освіта і професійна підготовка; сільське господарство; енергетика; використання атомної енергії в цивільних цілях; довкілля; транспорт; космічна промисловість; поштовий зв'язок і телекомунікації; фінансові послуги; боротьба з відмиванням грошей; грошово-кредитна політика; регіональний розвиток; співробітництво в соціальній сфері; туризм; інформація і зв'язок; захист споживачів; митна політика; статистика; боротьба з наркобізнесом; культура.

Сторони погодились надати одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі товарами. Це означає, що одна зі сторін не може встановлювати на імпорт або експорт другої сторони вищі митні податки чи збори, ніж ті, що вона встановила для будь-якої іншої країни. Сторони зобов’язалися забезпечити свободу транзиту через свою територію товарів, що надходять із митної території іншої сторони,взяли на себе зобов’язання не обкладати податками та іншими зборами товари, що імпортуються з території однієї сторони на територію іншої в більшому розмірі, ніж це встановлено для аналогічних вітчизняних виробів. Сторони зобов’язались здійснювати торгівлю на основі ринкових цін та всіляко забезпечувати реалізацію принципу ринкового ціноутворення у взаємних відносинах. Ці та інші домовленості стали основою для співробітництва і подальшого членства України в СОТ.

Політичні, економічні та соціальні цілі, визначені угодою, віддзеркалюють як політичне бачення, так і сучасні економічні реалії. Більша частина її змісту відповідає змісту Європейських угод, наприклад, положення щодо політичного діалогу, положення про заснування компаній, рух робочої сили і капіталу, співробітництво у сфері економіки, фінансів і культури.