Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
modul_YeS.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
494.33 Кб
Скачать

208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.

Основні документи України стосовно ЄС

А) Постанова ВРУ "про основні напрями зовнішньої політики"( цим документом визначено співробітництво з ЄС пріоритетним напрямом зовнішньої політики України.)

В) Угода "про партнерство і співробітництво"( Відповідні угоди були укладені Європейським Союзом майже з усіма Новими незалежними державами, які виникли на терені колишнього СРСР.

Головна мета Угоди про партнерство і співробітництво - створення сприятливих умов для інтеграції України у європейський і світовий економічний порядок. Угода також розглядає проблематику політичного співробітництва і має у цілому комплексний характер. ЇЇ специфічною рисою є положення про збереження єдиного економічного простору між членами-країнами СНД. Дана угода була прийнята 16 червня 1994р., ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994р. і набула чинності 1 березня 1998р. після її ратифікації національними парламентами країн-членів ЄС )

с) Стратегія інтеграції України до Європейського союзу (затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року N 615/98. ЇЇ метою є реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі. )

d) Програма інтеграції України до Європейського Cоюзу ( містить 140 розділів, кожний з яких має такі частини:

  1. Поточна ситуація (характеризується поточний рівень готовності України виконати відповідні зобов'язання у конкретній сфері для

  2. Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети (визначено найважливіші напрями адаптації законодавства України до законодавства ЄС);

  3. Інституційні потреби, фінансові потреби ( надано оцінку ресурсів, необхідних для реалізації визначених пріоритетів). )

e) План дій Україна – ЄС (Як правило, План дій розрахований на певний період, і кожне наступне його затвердження є важливим новим кроком в процесі співробітництва України і ЄС. )

f) Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до ЄС (Головними завданнями є:

1) забезпечення відповідності законодавства України зобов’язанням,

2) розвиток законодавства України у напрямі його наближення до законодавства Європейського Союзу

4) створення на законодавчому рівні механізму адаптації законодавства )

Документи ЄС стосовно України

a) Спільна позиція ЄС щодо України

b) Декларація ЄС щодо України

c) План дій ЄС щодо України

d) Спільна стратегія ЄС щодо України

е) Акти транскордонного співробітництва

209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.

Протягом багатьох років правові засади співпраці між Україною та європейськими інтеграційними об'єднаннями визначалися, насамперед, Угодою про партнерство та співробітництво (УПС)

Головною метою УПС було поступове наближення України до європейських співтовариств і сусідніх регіонів та її інтегрування до світової торговельної системи. УПС мала підготувати країну до вступу до СОТ.

Вступ до СОТ був визнаний сторонами угоди передумовою для укладання нової угоди про створення зони вільної торгівлі.

В основу УПС були покладені такі принципи, як забезпечення захисту прав людини і демократії.

Виконання угоди мало сприяти політичним, економічним і правовим реформам в Україні.

УПС з Україною мало чим відрізнялася за своєю формою від угод про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи. Проте більш істотно обидва види міжнародних угод відрізнялися за своєю суттю. Зокрема, на відміну від угод про асоціацію, укладених на засадах ст. 310 Договору про заснування ЄС, для УПС не існувало якоїсь спеціально визначеної правової основи. УПС можна віднести до категорії змішаних угод, для багатьох з яких правовою базою є статті 133 та 308 Договору про заснування Європейського співтовариства.

Однак найсуттєвішою серед відмінностей була та, що стосується закладених положеннями угод перспектив розвитку відносин між сторонами. Як відомо, Європейські угоди за рішенням Європейської ради у Копенгагені у 1993 р. стали ще й правовими інструментами для підготовки країн Центральної та Східної Європи до вступу до Євросоюзу. На відміну від Європейських угод про асоціацію, УПС не встановлювала подібних спеціальних відносин між Україною та Євросоюзом. 210.Гармонізація та адаптація законодавства України до права Європейського Союзу.

Гармонізація, яка була передбачена УПС та іншими документами, що регулюють співробітництво України з Євросоюзом, має як спільні риси, так і суттєві відмінності від аналогічного процесу, здійснюваного на рівні Союзу та у відносинах ЄС з третіми країнами. Спільною для них є загальна мета будь-якої гармонізації, яка полягає у створенні уніфікованого правового середовища для суб'єктів ринкових відносин. А для цього необхідно нівелювати відмінності у національних правилах, які регулюють ці відносини. Проте гармонізація в рамках співробітництва України з Євросоюзом спрямована також на створення сприятливих умов для доступу українських виробників та провайдерів послуг на спільний ринок ЄС та на ринки країн, які визнають стандарти Євросоюзу.

Слід зазначити, що першим документом, який заклав правові засади для гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу ще до набуття чинності УПС, стала Тимчасова угода між Україною та ЄС про торгівлю та торгівельне співробітництво, підписана 1 червня 1995 р. у Брюсселі. Вона набула чинності 1 лютого 1996 р. У травні 1998 р. Тимчасову угоду замінила УПС.

Тимчасова угода передбачала гармонізацію законодавства України з правом ЄС у галузях конкуренції (ст. 17) та захист права на інтелектуальну власність (ст. 18, Додаток III). Положеннями цих статей було запропоновано різні способи гармонізації.

В УПС не було визначення поняття гармонізації. Сама ж угода оперувала такими традиційними й для права Євросоюзу термінами, як "зближення" (статті 51, 76), "адаптація" (статті 53, 77), "наближення" (ст. 60), "встановлення еквівалентних норм " (ст. 67) тощо.

Проте в офіційних документах дуже часто використовується термін "адаптація". Відповідно до положень Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, затвердженої Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС" від 18 березня 2004 р. № 1629-1V, адаптація полягає у приведенні законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність до acquis communautaire.

Термін "гармонізація" найбільш адекватно характеризує мету цього процесу: узгодити національні норми таким чином, щоб в обох випадках вони створювали однакові правові умови для діяльності суб'єктів господарювання в межах спільного ринку

в УПС практично не йшлося про терміни здійснення гармонізації. Єдиним винятком з цього була сфера захисту прав на інтелектуальну власність, в який Україні було надано п'ять років на виконання своїх зобов'язань за угодою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]