205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.

Західні Балкани відіграють значну роль в енергетичній безпеці Європи. У 2006 році вступила в силу Угода про енергетичне співтовариство, до якої, крім ЄС, приєдналося 10 країн, серед яких всі держави Західних Балкан [6]. Угода спрямована на формування спільного енергетичного ринку, проведення консультацій, залучення інвестицій для розвитку нетрадиційних джерел енергії та узгодження енергетичної політики та законодавства у даній галузі. Проте незважаючи на амбітність ініціативи, на сьогодні її механізми повноцінно не використовуються на практиці, а держави-учасниці не співпрацюють в енергетичних питаннях на належному рівні.

У 2007 році було підписано низку двосторонніх угод між ЄС та державами Західних Балкан (Албанією, Боснією та Герцеговиною, Македонією, Сербією, Чорногорією) спрямованих на спрощення візового режиму. Вони пов’язані з угодою про реадмісію. Угоди призначенні для полегшення видачі Шенгенських віз на 90 діб на період протягом кожних 180 діб. Також передбачено скорочення пакету документів та можливість отримання багаторазових віз певним категоріям громадян балканських держав [2].

ЄС розглядає держави Західних Балкан як цілісний регіон, тому часто висуває ініціативи співпраці, які стосуються низки країн. Все ж політична та економічна ситуація в державах регіону, а також їх поступ на шляху до європейської інтеграції не однаковий, тому і рівень двосторонніх домовленостей відрізняється.

Можна виділити декілька категорії країн регіону Західних Балкан з якими співпрацює ЄС. Перша – це Хорватія, яка має стати членом ЄС 1 липня 2013 року. Хорватія завжди прагнула уникати групового підходу у питанні взаємовідносин між ЄС та Західними Балканами, акцентуючи увагу на відсутності економічних та політичних проблем, які існують у інших державах регіону. Македонія, Сербія та Чорногорія мають статус кандидатів на членство в ЄС. Боснія та Герцеговина, а також Косово незважаючи на труднощі у процесі внутрішніх трансформацій зберігають статус потенційних кандидатів. Євроінтеграційним прагненням Албанії на даний час заважає низка проблем у внутрішньому житті, проте Брюссель відзначає і значний поступ у різних сферах життя цієї країни.

Взято з Вікіпедії

Албанія -Подала заявку на вступ до ЄС.

Білорусь -1991 Білорусь знаходиться в натягнутих відносинах з ЄС, оскільки її називають єдиною державою з диктатурою, що залишилася на кордонах ЄС.

Боснія і Герцеговина -Боснія і Герцеговина є потенційним кандидатом на вступ до ЄС, що виконав угоду про асоціацію. Одна з небагатьох країн у західній частині Балкан, яка досі не подала офіційної заяви на вступ до ЄС, оскільки відчуває проблеми з інтеграцією своїх регіонів. Досі перебуває під частковим контролем міжнародного співтовариства на чолі з призначеним ЄС Верховним представником з Боснії і Герцеговини.

Хорватія -Хорватія член ЄС з 1 липня 2013.

Республіка Македонія -Республіка Македонія є кандидатом на вступ до Європейського Союзу з 2005. Вона подала заявку на членство 2004, через тринадцять років після здобуття незалежності від колишньої Югославії. Станом на 2013 рік вона є одним з п'яти країн-кандидатів разом з Ісландією, Чорногорією, Сербією та Туреччиною. Серед наявних перешкод до повноправного членства є тривала суперечка з Грецією з приводу назви країни, яка також є причиною офіційного звертання до Міжнародного суду щодо найменуванням «Колишня Югославська Республіка Македонія», а не «Республіка Македонія». Ще однією проблемою є те, що існують напружені відносини між Македонією та Болгарією. Вступ до ЄС був визначений як найвищий стратегічний пріоритет для уряду країни. Очікуване приєднання описується як «середньострокова і довгострокова перспектива».

!!!( не впевнений чи чинне.. + пишіть про санкції..лала)Правову основу відносин ЄС та Росії складає Угода про партнерство і співробітництво, яка вступила в силу 1 грудня 1997 р. на термін 10 років із щорічним автоматичним продовженням дії з 2007 р., якщо жодна зі сторін не вирішить вийти з угоди.

У травні 2008 р. ЄС узгодив мандат на початок переговорів щодо підписання Нової Угоди з Росією, яка б замінила чинну Угоду про партнерство і співробітництво. Рішенням Європейської Ради від 1 вересня 2008 р. роботу з розробки Нової Угоди було призупинено після російсько-грузинського збройного конфлікту, але вже 5 листопада 2008 р. Європейська Комісія в документі „Комунікація Комісії до Європейської Ради щодо відносин з Росією” (Communication from the Commission to the Council: Review of EU-Russia Relations) визначила, що переговори слід продовжити, і 2 грудня 2008 р. відбувся черговий раунд переговорів. Євросоюз очікує, що Нова Угода запровадить всеохоплююче рамкове співробітництво й матиме обов’язкову юридичну силу. Після укладання цієї Угоди ЄС та Росія мають намір створити зону вільної торгівлі.

Чинна Угода про партнерство і співробітництво заснована на наступних принципах і цілях: сприяння миру і безпеці у світі, підтримка економічних норм і політичних та економічних свобод. Положення Угоди стосуються широкого спектру питань, у тому числі політичний діалог, торгівля товарами і послугами, бізнес та інвестиції, співробітництво в галузі енергетики тощо.

!!!!